РОЗДІЛ 29

Сила удару фурії була такою, що Грему довелося зробити кілька кроків і зрештою впасти на сніг. Він одразу знерухомів, без будь-якого крику або стогону від болю.

Хтось на стінах прокричав команду, а пара легіонерів з луками навели стріли на лицаря біля стіни — майже прямо над ним. Стріли вразили його, важко, одна в стегно і одна в задню частину шиї, її кривавий наконечник вийшов з горла людини. Лицар теж впав у сніг, і кров швидко утворила зростаючий пурпуровий басейн навколо нього.

— Де ще один? — закричала Амара. Вона встала і повела очима по небу. Вона ледь побачила рух, кутом її очей, і ще мерехтливе світло і повітря, але, коли зосередилася на ньому, все зникло. Орієнтовно вона направила Цирруса туди, але фурія нічого не знайшла, і після кількох безцільних спроб Амара відмовилася від своїх зусиль.

— Погано, — прошепотіла вона. — Він утік.

Бернард хмикнув і підвівся на ноги, одна нога була підвернута, а обличчя спотворене від болю.

— Грем.

Вони повернулися, щоб побачити Плувуса, і декількох легіонерів, що від воріт бігли до Грема, який лежав у снігу. Обличчя Дізнавача було бліде.

— Цілитель! — крикнув він. — Приведіть цілителя! Графа поранено! — Легіонери стояли навколо, приголомшені і безпорадні.

Амара випустила роздратований свист і схопила найближчого солдата.

— Ти, — сказала вона. — Біжи по цілителя, негайно. — Чоловік кивнув і побіг.

— Ей, — сказав Плювус, його обличчя було викривлене стражданням, гнівом та страхом. — Я не знаю, хто ці люди, або що відбувається, але ви повинні бути замішані у цьому. Ви прийшли сюди, щоб убити графа. Це ваша вина.

— Ти при своєму розумі? — закричала Амара. — Ці люди вороги! Ви повинні готувати гарнізон до бою!

— Ви не можете наказувати мені, як якомусь рабові! — вигукнув Плювіс. — Центуріон, — він підвищив голос, його очі ще сльозились, але голос став командирським. — Ви всі бачили, що сталося. Арештуйте цих двох і відведіть до камер за звинуваченням у спробі вбивства та зради проти Корони!