РОЗДІЛ 29

Плювус підскочив, а потім повернувся до найближчого сотника і почав повторювати наказ Грема.

Грем тим часом перекинувся на Бернарда.

— Отже. Я думаю, тобі краще пояснити, яким ідіотом ти себе виставив. І навіщо вдарив одного з моїх солдатів.

Ковзання потоку холодного повітря пронеслося по потилиці Амари і змусило її здригнутися — попередження від Цирруса. Вона обернулася і отримала сліпуче біле відбиття сонячного світла від снігу та льоду. Вона затінила очі, але так нічого і не побачила.

Циррус знову торкнувся її, ще одне попередження.

Амара повільно вдихнула, зосереджуючись на області повітря, що була за ними.

Вона ледь бачила через захисну вуаль.

На відстані, можливо, не більше, ніж у десять футів, був рух у повітрі, за кілька метрів від землі, бридкий танець світла, як брижі, що піднімаються з каменю, нагрітого сонцем. Її подих застиг у горлі, і вона направила Цирруса на брижі, прошепотівши наказ. Її фурія зіткнулися зі світловидною щільною кулею у повітрі, призначеною для того, щоб її огинало світло, настільки ж, наскільки вона сама використовувала такий ефект для того, щоб у збільшувати і наближати до себе далекі предмети.

Амара видихнула, а потім змусила Цирруса зруйнувати кулю, раптово і швидко.

Вона розсіяла завісу і раптово серед них з'явилися три легіонери в обладунках з короткими оголеними мечами. Амара закричала, і легіонери, з сторопілими від несподіванки обличчями, трохи загаялися, перш ніж почати діяти.

Нарешті один з них кинувся на неї через повітря, з блискучим мечем. Амара сахнулась убік, піднявши руку у його напрямі, щоб спрямувати Цирруса. Порив раптового вітру подув на нападника збоку, направивши його до кам'яної стіни гарнізону. Легіонер намагався сповільнити свій рух, але зіштовхнувся зі стіною з такою силою, що випустив меч.

Другий легіонер, з холодним і спокійним виразом обличчя, виставив руки вперед, і прямо перед воротами гарнізону закружляли у вихорі сніг і осколки льоду, які відігнали охорону за ворота для пошуку притулку.

Третій з мечем у руці полетів у бік Бернарда.

Амара намагалася вигукнути попередження, але втома Бернарда, можливо, зробила його занадто повільним. Він повернувся, намагаючись ухилитися від нападу, але сніг і лід зрадили його, і він посковзнувся і упав.

Грем виступив назустріч. Граф-вогневик висмикнув меч з пояса приголомшеного Плювуса і зустрів меч повітряного лицаря. Сталь зустрілася зі сталлю, і атакуючий легіонер пролетів повз графа.

— Піднімайся! — проревів Грем. Він сплюнув, і сніг і лід зашипіли і запарували. — Візьми дівчину! Біжіть всередину! — Грем обернувся до крижаного вихора і хапнув щось долонею на його боці. Амара побачила різкий спалах вогню, і Грем повернувся до другого зловмисника і кинув раптову, ревучу стіну полум'я у нього. Нападник закричав, жахливим криком, а вихор різко зник.

Щось чорне та важке впало на сніг перед воротами, і запах горілого м'яса наповнив повітря.

Амара кинулась до Бернарда, допомагаючи стедгольдеру встати на ноги. Вона не дивилася на лицаря, який напав на неї, поки не стало запізно. Він піднявся, витягнув ніж з-за пояса, і зосередив свою увагу на ній. З рухом його зап'ястя, і раптовим точним вибухом повітря ніж полетів до неї разом зі свистом у повітрі.

Бернард зреагував миттєво, і потягнув її на себе, прибираючи з траєкторії польоту ножа.

Який потрапив у Грема нижче лопатки спини.