Розділ «6. Адміністративна реформа в Японії»

Такі заходи були визнані необхідними, оскільки фактично мало місце заохочення практики раннього, тобто до досягнення встановленого законом граничного віку, звільнення державних службовців.

Уряд стверджував, що ці нововведення приведуть до створення належного кадрового нагляду, не дозволить відомствам втручатися у справи Банку кадрів. Опозиція, навпаки, вважала, що завдання запобігання корупції не вирішується, тому що в Банку кадрів зберігається можливість діяти в інтересах високопосадовців, окремих приватних підприємств та організацій.

Реформа адміністративної системи Японії продовжується, про що свідчить таке.

Замість застарілого Закону про адміністративні апеляціях (Сеган Хо), прийнятого в 1890 р., в 1962 р. був прийнятий і набув чинності новий Закон. Уряд Японії планував внести значні зміни в чинну редакцію Закону про адміністративні апеляції з метою забезпечення процесуального захисту законних інтересів і прав учасників адміністративного процесу і тим самим привести зазначений Закон у відповідність до Закону про адміністративні процедури і Закону про процедуру розгляду адміністративних справ. У липні 2007 р. Комітет з нагляду за адміністративно-апеляційною системою (Гесей-Фуфуку-Сінсі-Сейдо-Кентукай) при Міністерстві внутрішніх справ і зв'язків Японії виступив з доповіддю, що містила велику кількість пропозицій щодо внесення змін до Закону про адміністративні апеляції і Закону про адміністративні процедури.

На думку Комітету, прийняття цих законів дозволить поліпшити якість рішень, що приймаються в адміністративних справах, а також забезпечить процесуальний захист законних інтересів і прав учасників адміністративного процесу. Закон про адміністративні процедури передбачає попередні слухання у справі, коли примирення сторін представляється важкодосяжним; в свою чергу, Закон про адміністративні апеляції передбачає письмову процедуру розгляду у справі після проведення попереднього розгляду, якщо тільки одна із сторін не вимагатиме проведення повторних слухань. Розгляд, що проводиться відповідно до Закону про адміністративні апеляції і Закону про адміністративні процедури, не є судовим розглядом, хоча якоюсь мірою може бути визнаний формою розгляду судом доказів у справі.

У своїй доповіді Комітет запропонував внести дві найбільш значущі, на його думку, зміни в фундаментальну структуру Закону про адміністративні апеляції:

1) включення в процедуру розгляду в адміністративній справі нового суб'єкта - особи, що веде опитування або допит при колегіальному слуханні справи (Сінсі-ін), який би головував на розглядах, які мають спірний і складний характер;

2) створення незалежного дорадчого органу, що представляє в адміністративній справі свої висновки, які не є нормою, обов'язковою для виконання, але рекомендовані для застосування на практиці.

Комітет у доповіді відзначив позитивну практику використання подібних незалежних дорадчих органів при проведенні розгляду у справах, пов'язаних з незаконним поширенням інформації.

Проведені реформи ознаменували собою найважливіші з історичної точки зору зміни в адміністративній системі Японії. Проте все ж таки назвати ці реформаторські ідеї традиційно японськими важко, оскільки позначається сильний вплив системи адміністративного устрою, прийнятої в Сполучених Штатах Америки.

Існує кілька факторів, що викликали необхідність проведення адміністративної реформи, в тому числі політичних, економічних і соціально-правових.

1. Саме японське суспільство стрімко змінюється. І, будучи суспільством високорозвиненим і сформованим, воно виявилося готовим до створення нової економіко-політичної системи, яка буде більшою мірою орієнтована на розвиток ринку і ринкових відносин. Взаємовідносини між державою і бізнесом не такі, якими вони були в 60-ті і 70-ті роки минулого століття, коли їх можна було охарактеризувати як "політику патерналізму", що проводиться Міністерством промисловості та міжнародної торгівлі, а також як надмірну покірність бізнес-сектору щодо держави. Однак сьогодні бізнес набагато більш незалежний від держави, так само, як і держава від бізнесу. Закон про адміністративні процедури змінив взаємини між бізнесом і державою, посиливши відповідальність держави за перевищення владних повноважень, а Закон про процедуру розгляду адміністративних справ спростив для громадян і бізнесу процедуру оскарження дій державних органів.

2. Японія спробувала вибудувати таку правову систему, яка була б максимально близька до правових систем країн - учасниць Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Світової організації торгівлі (СОТ), щоб встановити загальну систему правових цінностей, а також вести вільну і засновану на законі торгово-економічну діяльність. Позитивним прикладом такого зближення є прийнятий у Японії Закон про недоторканність приватного життя. Решта законів, описаних вище, також сприяють підвищенню рівня законності та прозорості дій органів державної влади. Видається, що ці реформи допоможуть Японії більш підготовленою вступити в процес глобалізації і забезпечити такі умови для торгівлі, за яких міжнародні та іноземні компанії змогли б вийти на японський ринок, маючи перед собою меншу кількість бар'єрів, ніж в інших країнах.

До Закону про процедуру розгляду адміністративних справ (далі - Закон про ПРАД) було внесено низку змін, згідно яким судовий контроль за адміністративними діями держави був посилений. Можна виділити дві суттєві ознаки, що відображають якусь тенденцію в практиці судового розгляду адміністративних справ у Японії:

- відносно невелика кількість позовів, поданих проти держави, в порівнянні з іншими розвиненими країнами;

- низький відсоток справ, у яких вимоги позивача щодо держави задовольняються.

Видається, що така невелика кількість (зараз поступово збільшується) позовів, поданих проти держави, можна пояснити якраз низьким відсотком (трохи більше 10%) виграних справ за позовами подібного роду (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість розглянутих адміністративних справ

З одного боку, велика кількість справ, у яких держава виступає відповідачем, "втрачається" в судах, у тому числі через недостатню процесуальну правоздатність громадян.

З іншого боку, положення ст. 32 Конституції Японії закріплюють право на захист своїх інтересів у суді. У тому випадку, якщо дії держави не піддалися судовому контролю, це порушить принцип верховенства права, а також поставить такі дії держави поза законом. Саме це стало однією з причин внесення змін, що стосуються розширення сфер судового контролю, до Закону про ПРАД.