• Сучасний інформаційний світ такий, що людину, яка твердо дотримується певної точки зору, переконати, тим більше швидко, практично неможливо. Інформацію, якій не хочеться вірити, людина назве брехнею або провокацією. Навіть експерти найчастіше оперують фактами, свідками яких вони не були.
Тому спрямовувати енергію потрібно на створення іншої, української моделі світу, віртуального в тому числі. Знімати фільми, телесеріали, писати книги тощо. Наші особливості, які можна експлуатувати, криються в стереотипах, метафорах і цінностях. їх треба знайти і закріпити. Наприклад, вважається, що Японія зберегла свій погляд на світ, "сховавши" його в манга (коміксах) і аніме (мультиках), тобто в повністю розважальному інформаційному ресурсі. Тільки наявність власної моделі світу дозволить фільтрувати чужу інформацію, автоматично відкидаючи недостовірні картинки. До речі, Україна знімає багато серіалів, але не для себе, а для Росії. Це вигідно в матеріальному сенсі, але не в патріотичному. Саме час визначитися, що для нас важливіше.
• Яким мас бути наш масовий герой, щоб згуртувати навколо себе українців?
• Інтелектуальним і благородним. Свого часу США вилікувалися від в 'єтнамського синдрому за допомогою книг і фільмів за книгами Тома Кленсі. Герой його книг уособлював не стільки фізичну, скільки інтелектуальну силу і міць. Саме кіно має запропонувати суспільству українського національного героя. Брати приклад з Росії та знімати серіали тільки з історичним ухилом невірно. Упор все ж варто робити на героїв сьогоднішнього дня або близьких до сучасності. Приміром, знімати фільми про життя Амосова, Глушкова, Лобановського – тобто про людей, які "вклалися" в Україну інтелектом і серцем.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: fak.ty. иа/179166-ukraine-nuzhen-svoj-massovyj-geroj- knig-i-fi/mov-bez-kotorogo-ne-byvaet-ni-odnoj-silnoj-nacii
8. Корпоративна кастовість стає значущою одиницею для організації великих структур. Будь-яка організація – це окрема каста, всередині якої можна виділити безліч дрібніших груп: дирекція та рядові співробітники, штаб-квартира і регіони; міжнародні НДО та їх окремі представництва. "Кастовість – це один з найпотужніших інструментів керівника, що дозволяє підвищити продуктивність, конкурентоспроможність та відданість компанії. Кожен керівник повинен знати, як організувати і зберегти певну касту і як підтримувати почуття приналежності до більш великого об'єднання" (П. Діксон) Створення касти не схоже на створення команди. Команда – це група людей із загальними цілями і функціями. Тому на розміри і ефективність команди за визначенням накладаються жорсткі обмеження. Однак каста – це дещо інше: активні, конкурентні групи, які пишаються собою і які можуть самостійно формуватися і змінюватися, володіють власною культурою, відмітними
особливостями, цінностями і рушійною силою. Команди формуються за кілька днів, касти повинні дозріти. Всі структури сектору безпеки у всіх країнах є окремими кастами. Піар-фахівець повинен враховувати, що взаємодія з кастами необхідна, в іншому випадку будь-яка піар- дія приречена на провал.
В умовах військово-цивільної взаємодії головним завданням може стати збереження життєздатності касти (інституту сектору безпеки, НДО, громадянської спільноти та ін.) і використання її культурного, соціального та ін. потенціалу для досягнення конкретних цілей.
Таблиця 1. Виклики сучасності та ключові питання щодо їх подолання
| Виклик · (за. П. Діксоном) | Ключові питання щодо подолання викликів |
| Трайбалізм як порядок денний | Чи розглядалися коли-небудь в рамках військово-цивільної взаємодії питання трайбалізму – національної культури, цільових груп, секторів взаємодії та корпоративної кастовості? |
| Мовна · ідентифікація | Яка існує політика військово-цивільних відносин в галузі національних мов? · Чи потребує вона перегляду в світі останніх тенденцій? |
| Сприйнятливість до культури | Яку підготовку проходить персонал, що займається питаннями військово-цивільних відносин, призначуваний на посаду в іншу країну? · Чи враховує керівництво миротворчих місій культурні особливості країни проведення місії? · Чи достатньо чутливі військово-цивільні відносини до національних та культурних питань? · Як можна використовувати у піар-комунікаціях націоналістичні тенденції? |
| Нестабільність в Європі | Чи можливо використовувати в планованих піар-акціях переваги економічного об 'єднання – з урахуванням міждержавних розбіжностей, протестів, маршів та інших підривних громадських дій? |
| Етнічні чистки | Наскільки ефективні піар-акції в сфері військово-цивільних відносин, спрямовані проти дискримінації? · Яким чином піар-комунікації можуть протидіяти політиці дискримінації? · Наскільки уразливі військово-цивільні відносини перед звинуваченнями в расизмі? |
| Формування каст | Наскільки сильно почуття "корпоративної гордості" як серед представників сектору безпеки, так і серед представників громадянського суспільства? Чи може воно стати мотивуючихі компонентом під час піар-комунікацій? |
• 9. У сучасній сфері військово-цивільних відносин з'явилося нове комунікативне поняття – виклик – нестандартні, конфліктні ситуації, які доводиться вирішувати суспільству, інститутам сектору безпеки, політикам, громадянському суспільству. Так, піар-фахівці, що займаються проблемами військово-цивільних відносин, повинні знати, що успіх взаємодії сучасних як військових, так і цивільних структур визначається тим, наскільки вони готові відповідати таким викликам.
• 10. Спільноти: вирішення проблеми розсічених комунікацій. Поняття спільнота стало ключовим для досліджень і дебатів, що розвиваються навколо сучасного світоустрою. Зазвичай аргумент, що висувається, виглядає приблизно так: сучасний світ забув початковий сенс феномена спільнота, став відчуженим і розколотим, люди перестали виконувати свої зобов'язання щодо інших. "Час модерну пройшов і ми живемо зараз у вільному суспільстві постмодерну. Кожного разу, соціальна єдність – не сказати демократія – знаходиться в кризі, і ми, як суспільство, потребуємо зверненні до поняття спільнота. Одним з можливих варіантів виходу з кризи бачиться Інтернет, нецентралізована, неієрархічна, анархічна мережа, яка могла би дати можливість відновити з'єднання одного з одним, відкрити форум для громадського дискурсу, дозволити кожному брати участь у дебатах про те, що таке суспільство" (Л. Коміто).
Визначаються такі типи спільнот (Л. Коміто):
• моральні спільноти, в яких окремі представники розвивають громадську етичну систему, що визначає взаємодію між членами спільноти. Головний принцип цих спільнот – перевага думки більшості над особистісними інтересами чи цілями. Цей тип спільнот базується на принципі суспільної солідарності;
• нормативні спільноти, в яких діє принцип узгоджених правил відповідної поведінки. Ці спільноти базуються на спільних цінностях і, можливо, загальному досвіді, але неодмінно, на актуальній взаємодії (або навіть на взаємних зобов'язаннях). Ці спільноти носять скоріше когнітивний характер, ніж емоційний або моральний. Л. Коміто вважає, що такі групи створюють культурні комунікативні форми, але не обов'язково спільноти;
• безпосередні спільноти у в яких люди взаємодіють один з одним, але не в обчисленні ролей або стереотипів, а як особистості.
Альтернативою означеним типам є мінливі спільноти, або фуражне суспільство, що базуються на "етноцентрічному і обмежувальному погляді суспільства, що є представленим у моделях індустріального та аграрного суспільств. Фуражне суспільство є кочовим. За допомогою кочових груп можуть бути представлені моделі сезонної міграції, вони не пов'язані з якоюсь окремою землею або макросоціальною структурою. Фуражні спільноти – це тимчасові агрегації особистостей. Членство в співтоваристві добровільне і тимчасове, тому індивідуальні рухи і групи є залежними від екологічних і особистісних факторів" (Л. Коміто). Даний тип спільноти суперечить названим раніше ідеалізованим версіями, воно передбачає опис мережевого досвіду окремих груп, нестабільну участь у дискусійних групах, легку можливість покинути спільноту тощо.
Яскравим прикладом зміни типу спільноти можуть стати військово- цивільні відносини у США, які пройшли всі етапи комунікативної взаємодії. На перших етапах формування ці відносини можна було б віднести до морального типу. При створенні нового національного уряду "батьки- засновники" нації усвідомлювали важливість формування уряду, здатного забезпечити належний захист держави. Ефективна, єдина військова та зовнішня політика вимагала наявності сильної виконавчої влади, яка б здійснювала керівництво збройними силами. У той же час вони розуміли, що за відсутності належного контролю над збройними силами останні можуть бути використані для захоплення влади в державі й створювати загрозу демократії. Тому в новій Конституції зазначено, що збройні сили підлягають контролю з боку цивільної влади задля забезпечення захисту демократії.
У статті 6 І Конституції США сформульовані основи нормативної спільноти. "Жоден сенатор або член Палати представників протягом усього періоду часу, на який він був обраний, не може бути призначений на посаду в будь-яку цивільну державну установу США, яка буде створена, або посадові оклади в якій будуть збільшені в цей період часу; і жодна особа, що обіймає посаду в будь-якому державному закладі США, не може бути членом обох палат протягом усього терміну її перебування на посаді". Даний пункт виключає ідею про те, що члени Конгресу могли також обіймати посади у виконавчих чи судових органах. Він відображає основоположний конституційний принцип поділу влади – кожна гілка уряду має бути окремою, відмежованою від усіх інших гілок влади.
Безпосередні спільноти почали формуватися в США тоді, коли перші президенти стали виступати в ролі воєначальників. Пункт Конституції про здійснення президентом функції головнокомандуючого свідчить, що, на додаток до його інших обов'язків, "Президент є Головнокомандувачем Армії та Військово-морського флоту Сполучених Штатів, а також Міліції декількох штатів, коли та на практиці залучається до служби в інтересах Сполучених Штатів". Даний пункт розглядався в якості основного протягом всієї історії США, оскільки він передбачає організацію цивільного контролю над військовою сферою. Той же самий принцип, що передбачав можливість виконання сенаторами функцій генералів під час війни, дозволив ввести в Конституцію положення, відповідно якому цивільний президент виступав у ролі головнокомандувача. Що тут найважливіше – це те, що президент США сам підлягає обмеженням при виконанні всіх своїх функцій, які накладаються при демократичній формі правління, внаслідок чого знижується ймовірність використання ним військового тиску задля зміцнення виконавчої влади.
У 20 столітті почалося зміщення балансу в бік фуражних спільнот. Ключове питання, яке постало перед збройними силами США, – яким чином вони можуть бути найбільш ефективним чином використані в конкретному місці для досягнення заданої мети? Звичаї, традиції та законність тісно переплелися в американській політиці та суспільстві, сприяючи зміцненню цивільного контролю над збройними силами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"“ на сторінці 2. Приємного читання.
