У відповідності з Положенням, компанії зобов'язані одержати дозвіл фізичної особи, перш ніж посилати їй повідомлення по електронній пошті або SMS (положення закону відносяться також до телефонних дзвінків і факсів). Щодо електронної пошти в законі вказано, що ніхто не повинен відправляти або спонукати будь-кого до відправки за допомогою електронної пошти незапитаних повідомлень для цілей, пов'язаних з безпосереднім збутом товарів і послуг, якщо одержувач електронного повідомлення заздалегідь не повідомив відправника про свою згоду на відправку подібних повідомлень відправником або за його дорученням.
Проте можливості застосування цього нормативно-правового акту серйозно обмежені. По-перше, Положення застосовні тільки до повідомлень, що відправляються на адреси фізичних осіб, а не на адреси компаній. Передбачені Положенням санкції також значно менш суворі, ніж покарання, передбачені "Законом про неправомірне використання комп'ютерних технологій". Порушення Положення повинні доводитися до відома Управління Уповноваженого за інформацією, яке повинне вирішити, чи подавати на організацію-порушника в суд. Порушник може бути оштрафований на суму до 5000 фунтів стерлінгів за рішенням мирового суду або на будь-яку суму за рішенням суду присяжних.
Крім того, Закон може бути застосований тільки до відправників, які знаходяться на території Великобританії. Проте велика частина спама розсилається не звідти (у даний час провідними джерелами спаму є РФ і США), тому законодавство Сполученого Королівства не поширюється на переважну більшість спамерів. Таке положення – наочна ілюстрація проблеми, що виникає у зв'язку зі всіма заходами по боротьбі з кіберзлочинцями: через геополітичні обмеження законодавчі і правоохоронні органи, на відміну від злочинців, не мають можливості діяти через межі держав і юрисдикцій.
У прийнятому в 2006 р. "Законі про поліцію й юстицію" (регулюючому ширший круг проблем, аніж комп'ютерні злочини) містилися поправки до "Закону про неправомірне використовування комп'ютерних технологій". Максимальний термін тюремного ув'язнення за правопорушення, що підпадають під дію розділу 1 первинної редакції закону, був збільшений з шести місяців до двох років. Формулювання "несанкціонована зміна комп'ютерних даних" у розділі 3 закону була змінена на "несанкціоновані дії, умисно або з необережності перешкоджаючі нормальній роботі комп'ютера і т.п.". При цьому максимальне покарання за даною статтею було збільшено до 10 років тюремного ув'язнення.
У Закон був також додано новий розділ "Виготовлення, надання або придбання товарів для використання в правопорушеннях, пов'язаних з неправомірним застосуванням комп'ютерних технологій", передбачаючий до двох років позбавлення волі. У цьому розділі вказано:
• 1. Особа є винною у вчиненні злочину, якщо вона виготовляє, пристосовує, надає або пропонує надати товар у цілях його використання для вчинення злочину, що підпадає під положення розділу 1 або 3 дійсного закону, або для того, щоб сприяти здійсненню такого злочину.
• 2. Особа є виною у вчиненні злочину, якщо вона надає або пропонує надати товар, усвідомлюючи, що цей товар, можливо, буде використаний для вчинення злочину, що підпадає під положення розділу 1 або 3 дійсного закону, або сприяти вчиненню такого злочину.
• 3. Особа є винною у вчиненні злочину, якщо вона купує товар у цілях його подальшого надання для вчинення злочину, що підпадає під положення розділу 1 або 3 дійсного закону, або для того, щоб сприяти вчиненню такого злочину.
• 4. У даному розділі під "товаром" розуміється будь-яка програма або дані в електронній формі.
Цей розділ викликав писався з метою заборонити вживання утиліт хакерів. Але під його дію також підпали призначені для законного використання програми, які можливо було застосовувати не за призначенням – для злому комп'ютерних систем, а також програми riskware, що можуть використовуватися як для законних, так і для незаконних цілей. Тому представниками громадськості, у тому числі і деякими членами Міжпартійної парламентської групи з проблем Інтернету ведеться робота по внесенню змін в цей розділ Закону.
Як згадувалося раніше, одне з найсерйозніших обмежень національного законодавства про комп'ютерні злочини полягає в тому, що воно не дозволяє ефективно боротися з глобальним явищем кіберзлочинності. "Європейська конвенція про кіберзлочинність", розроблена з метою створення міжнародної структури для боротьби з кіберзлочинністю, була прийнята Комітетом міністрів Ради Європи в листопаді 2001 року. Конвенція охоплює широкий круг питань, зокрема всі аспекти кіберзлочинності, включаючи незаконний доступ до комп'ютерних систем і перехоплення даних, вплив на дані, вплив на роботу системи, протизаконне використовування пристроїв, фальсифікацію і шахрайство з використанням комп'ютерних технологій, правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією, і правопорушення, пов'язані з авторським правом і суміжними правами. При підготовці конвенції також переслідувалися цілі формування загальної правоохоронної системи для боротьби з кіберзлочинністю і створення умов для обміну інформацією між усіма країнами, що підписали конвенцію. На сьогоднішній день конвенцію підписали 47 країн (Convention on Cybercrime CETS), але ратифікували її лише 32. Важливо відзначити також, що в число держав, що не підписали конвенцію, ввійшли Китай, декілька латиноамериканських держав і Росія.
Всі ці країни можна віднести до найбільших у світі джерел шкідливого коду. Сполучене Королівство ратифікувало конвенцію у травні 2011 року.
У 2007 році прийнято "Закон про серйозні злочини" (Serious Crime Act), який було спрямовано на боротьбу із членами організованих злочинних угрупувань шляхом застосування цивільними судами ухвал про превентивні заходи проти організованої злочинності. Суди можуть видавати подібні ухвали у випадках, коли, на їх думку, є значна вірогідність того, що:
• дії суб'єкта сприяли або могли сприяти вчиненню серйозного злочину;
• умови ухвали відповідні діянню, проти якого вони направлені, і необхідні для запобігання подібним діянням в майбутньому.
Недотримання умов ухвали кваліфікується як кримінальний злочин.
На перший погляд, "Закон про серйозні злочини" – в усіх відношеннях прекрасне рішення, що дає поліції можливість виявляти і запобігати серйозним злочинам, у тому числі пов'язаних із використанням комп'ютерних технологій. Проте існують побоювання щодо наслідків ухвалення закону для забезпечення цивільних свобод – не в останню чергу тому, що вимоги до доказів винуватості, що пред'являються в цивільному суді, нижчі, аніж відповідні вимоги в кримінальному судочинстві, а вірогідність судових помилок, відповідно, вища.
Цікавим з точки зору ІБ є досвід регулювання Інтернет-відносин. У Великобританії прийняті нормативно-правові акти, що дають можливість притягнути до відповідальності провайдерів хостингових послуг за розміщення на їхніх сайтах інформації незаконного змісту; деякі правила обмежують доступ провайдерів до таких джерел інформації. Мережеві оператори не можуть бути притягнуті до відповідальності за зміст інформації, яка передається мережами, однак вони зобов'язані на умовах виданих ліцензій вжити необхідних заходів щодо користувачів і клієнтів, які використовують мережі для передання інформації незаконного змісту. Існує також практика саморегулювання хостингових послуг – у Великій Британії прийнято відповідний кодекс поведінки.
У сфері забезпечення інформаційної складової воєнної безпеки Великобританії необхідно згадати про офіційно не обнародувану програму "діяльності в ківер просторі", яка в майбутньому стане частиною бойових дій. У ній нова кіберзброя розглядається як інтегральна частина національного арсеналу, навіть якщо вона не перевершить в ефективності традиційні види озброєнь.
Це програма негласно має на увазі створення комп'ютерних вірусів і іншого шкідливого програмного забезпечення. Атаки за допомогою кіберзасобів регулюватимуться тими ж правилами, яким зараз керуються війська спеціального призначення. На чолі подібних розробок стоїть апарат уряду і Центр кібербезпеки при штабі урядового зв'язку, недавно до створення нових "озброєнь" підключилося Міністерство оборони.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпечення кібербезпеки“ на сторінці 2. Приємного читання.
