Американські фахівці вважають, що процес іміджбілдингу посідає значне місце в діяльності спецслужб, тому в межах ЦРУ створено окреме Управління по зв'язках із громадськістю.
Активно в інформаційному просторі формується імідж служб безпеки Великої Британії. Так, служба МІ-6, офіційно відома як СІС (Secret Intelligence Service), відкрила нову епоху своєї історії – епоху гласності. Уперше за майже сторічне існування служба приступила до відкритого наймання персоналу через оголошення в газетах і на своєму веб-сайті.
МІ-6 вітає відвідувачів сайту (на 7 мовах) словами "Ласкаво просимо на офіційний веб-сайт Секретної розвідувальної служби". Публічне представництво МІ-6 у Мережі (mi6.gov.uk) з'явилося в 2005 році. Його головною "родзинкою" став розділ про прийом на роботу. Це рішення було пов'язане з кадровими проблемами – британська молодь втратила інтерес до кар'єри розвідника. У розділі "Кар'єра" веб-сайта розповідається про деякі традиції МІ-6, найбільш відомих розвідників, пропонується інформація про можливість працевлаштування. Кандидатам обіцяються "поїздки за кордон, життя, сповнене пригод", можливість використовувати останні технічні новинки. Зазначається, що до послуг майбутніх розвідників у штаб-квартирі є спортзали, тренажери, ресторан, кафе й бар. Початкова зарплата обіцяна в розмірі 21 тисячі фунтів стерлінгів у рік.
На електронній сторінці МІ-6 потенційний кандидат дізнається про базові вимоги, що до нього пред'являються: іноземців у британську розвідку не запрошують; здобувачеві необхідно мати британський паспорт, старшим 21 року й правдиво відповісти на питання, чи не є він алкоголіком, наркоманом, банкрутом і боржником; подальшу долю того, хто відправив свою заяву он-лайн або в зазначену на сайті поштову скриньку СІС, визначить довга й ретельна перевірка; на сьогодні МІ-6 потрібні не тільки оперативники, але й адміністратори, у перспективі – лінгвісти, комп'ютерщики, аналітики.
Особливу увагу в спецслужбах Великої Британії приділяють підготовці фахівців зі зв'язків із громадськістю. Вважається, що кожний офіцер повинен мати навички спілкування із представниками громадського суспільства. Набір не має масового характеру – йдеться про десятки, а не про сотні вакансій; завидну кар'єру й матеріальний добробут гарантують усім, хто, потрапивши в лави зовнішньої розвідки, буде "таємним чином" захищати національну безпеку й економічний добробут Об'єднаного Королівства.
Таким чином, оголошенням гласного набору в службу зовнішньої розвідки МІ-6 намагається розширити базу пошуку кадрів. Зокрема, ставиться завдання відшукати серед значної кількості здобувачів висококваліфікованих фахівців у необхідних розвідці сферах та залучити до роботи вихідців із різних етнічних груп.
Один із міністрів закордонних справ Великої Британії Джек Стро привітав новий спосіб набору персоналу як приклад модернізації служби. Він від себе особисто закликав публіку: "Не чекайте, поки вас запросять у СІС. Якщо ви впевнені, що у вас є до цього здатність, подавайте заявки".
Головний прийом позиціювання МІ-6 в Інтернеті – постійне акцентування ідеї секретності, таємності служби. Наприклад: "Регіональна нестабільність, тероризм, поширення зброї масового знищення й незаконного обороту наркотиків є однією з основних загроз двадцять першого століття. SIS повинна сприяти уряду у вирішенні цих завдань. Щоб робити це ефективно, SIS повинна захищати секрети своїх джерел і методів. Цей фактор відображається на нашому сайті"; "Дебати із приводу майбутньої структури британської розвідки тривали довго після закінчення воєнних дій. У той час організація була відома в Уайтхол під різними назвами, в тому числі "Служба зовнішньої розвідки", "Секретні служби", М11 (с), "Спеціальна розвідка" й навіть "Організація Сі". Приблизно з початку 1920 року вона усе більше починає іменуватися Секретною розвідувальною службою (SIS). Цю назву вона продовжує використовувати й донині, офіційно вона була закріплена в Законі про розвідку у 1994 році".
На сайті публічно визначені напрями роботи МІ-6, серед яких є такі: збирання секретної інформації й проведення таємних операцій за кордоном (Закон про розвідку 1994 року визначає за необхідне одержання та надання інформації в державних інтересах, що стосується дій і намірів осіб за кордоном; у галузі національної безпеки – захист уряду й зовнішньої політики; забезпечення економічного добробуту Об'єднаного Королівства й запобігання або виявлення серйозного злочину. Крім того, МІ-6 повідомляє про свою готовність взаємодіяти із засобами масової комунікації та громадянським суспільством.
Активізація діяльності в Інтернеті спецслужб Британії пов'язана не тільки з кадровими проблемами, й є реакцією на позицію громадянського суспільства: після терактів 11 вересня 2001 року в США британці почали обвинувачувати свої спецслужби в надмірній пасивності, у результаті чого уряд провів реформування спецслужб.
У кожному коледжі Оксфорда і Кембриджа та в інших провідних університетах Великої Британії працює вербувальник-викладач – ставленик МІ-6, що вишукує для британської розвідки кандидатури. Вербувальники Оксфорда і Кембриджа протягом кількох поколінь постачали до МІ-6 патріотів, які подають надії і були відібрані вміло й обачно.
Працює з мережевим співтовариством і внутрішня розвідка Британії – МІ-5 (mi5.gov.uk). Різна загальна інформація про діяльність МІ-5 з'являлася в Інтернеті ще з 1998 р. Але в інформаційний портал, із небаченим досі ступенем публічності, сайт перетворився не дуже давно. Керівництво спецслужби пояснило, що нова політика цієї організації передбачає доведення до широких мас інформації про заходи безпеки та протидії тероризму у зв'язку із ситуацією у світі. На порталі з'явився також рекрутинговий розділ.
Протягом історії у французькій політичній культурі закріплювався образ агента спецслужб, розвідника як людини непевної, безпринципної, до якої часто застосовувалася зневажлива назва "барбуз" (barbouzes), яка була створена для позначення агентів так званої "паралельної поліції", що боролася із повстанцями в Алжирі. Розвідка є галуззю, до якої тривалий час французькі університети не проявляли жодного інтересу. Але в теперішній час ситуація змінюється. Численні навчальні заклади пропонують також навчання у галузі національної безпеки (National Security Education Program/NSEP). Програма впроваджена відповідно президентського декрету від 1991 року для того, щоб мати відповідний обсяг спеціалістів у різноманітних галузях національної безпеки. Щорічно декретується список безпекових, мовних та інших студій, у яких зацікавлені державні інституції. Так, у 2001 році такий лист включав 80 країн та 75 мов. Вивчення світу розвідки академічним середовищем створює позитивну тенденцію до виправлення її негативного іміджу в суспільстві та політичній культурі.
Значні трансформації сектору безпеки Франції викликали нову хвилю цікавості до діяльності розвідувальних служб. Вище політичне та військове керівництво країни, перейшовши у 2002 р. на контрактний принцип комплектування збройних сил, серйозно переймалося збереженням історичного зв'язку між збройними силами та нацією. Було сплановано систему заходів інформування громадськості про діяльність сектору безпеки, вербування контрактників, публічних заходів для населення. Оформлені сайти, дні відкритих дверей військових частин та офіційні свята підтримують зв'язок військових і громадськості, формують позитивне сприйняття громадськістю силових відомств.
Керівний склад французьких розвідок DGSE {Direction Generale de la Securite Exterieure – Головне управління зовнішньої безпеки) та DCRI {Central Directorate of Interior Intelligence – Центральне управління внутрішньої розвідки) спрямовують діяльність своїх підрозділів на завоювання інформаційного простору та ребрендинг власно ідеї розвідки на благо вітчизни.
На офіційному сайті DGSE акцентовано, що розвідка є одним із стратегічних пріоритетів держави, тому що її головна мета – забезпечення безпеки громадян Франції і представництво її інтересів по всьому світу.
На інформаційну співпрацю із суспільством спрямовано і DCRI. Ця служба була заснована 1 липня 2008 року після реорганізації її попередника DST – Управління безпеки території. Створення DCRI сприяє вирішенню подвійного завдання – підвищенню ефективності розвідтовариства та модернізації французької адміністративної системи. Одне із нововведень реформування розвідслужби полягає в налагодженні стосунків між інститутами розвідки, виконавчими органами влади та громадянським суспільством. У своєму інтерв'ю журналу "Кестьйон ентернасьональ" Б. Скрасіні, колишній голова DCRI, відмітив нові напрями взаємодії ЗМІ та розвідки. "Розвідслужби досить довго замикалися в зайвому прагненні бути непомітними. Саме ця позиція у великій мірі сприяла виникненню в широких мас усякого роду фантастичних подань, а також дала письменникам і кінорежисерам прекрасні сюжети для фільмів про шпигунів. Однак часи скритності й мовчання, як я думаю, пройшли. Плюралістичний характер інформації повинен породжувати істину. І наші громадяни мають право на об'єктивну інформацію, що стосується діяльності розвідслужб країни, втім, як і інших держслужб. Але, зрозуміло, за умови, що буде знайдена правильна рівновага між вимогою демократичної гласності й імперативом захисту секретної діяльності. Президент Франції нагадав недавно в цьому зв'язку, що "у сучасній демократії немає таких сфер, про які ми не могли б вести відкритий діалог" (ІТАР-ТАСС, 28.02.2009; rodon.org).
В Італії теж зроблені перші кроки із створення позитивного іміджу спецслужб. Так, у серпні 2007 року італійський Сенат затвердив реформу системи спецслужб країни. Службу військової розвідки і безпеки (SISMI), яка існувала з 1977 р., змінило Агентство зовнішньої інформації і безпеки (AISE). У межах нового агентства були значно посилено механізми суспільно- політичного контролю за діяльністю спецслужб. Найбільші адміністративні повноваження одержав Департамент безпеки, що координує зовнішню й внутрішню розвідувальну діяльність. Цей відділ повністю підзвітний прем'єр-міністрові і його повноважному представникові. Крім того, нове відділення зобов'язане збирати, систематизувати всю інформацію, що здобувається, і передавати її до Ради міністрів. Був запущений сайт для подання нової структури італійських спецслужб, одне із завдань цього ресурсу – організація більш тісної взаємодії різних підрозділів розвідки, а також підвищення прозорості всієї системи загалом.
Активно формується імідж служб безпеки Ізраїлю. Внутрішня розвідувальна служба ШАБАК запустила онлайнове представництво (shabak.gov.il); зовнішня ізраїльська розвідка Моссад з 2004 р. в стриманій формі теж повідомляє про свої досягнення (mossad.gov.il). Ізраїльська служба безпеки ШАБАК пішла на незвичайну форму хедхантингу – четверо співробітників під вигаданими іменами (Иуд, Нун, Хет та Алеф) розповідають у блогах про те, як цікаво IT-фахівцям працювати в секретній службі. Блогерам поставлене завдання: зацікавити фахівців у галузі високих технологій у роботі на спецслужбу.
Отже, будування іміджу інститутів сектору безпеки у сучасному світі відбувається за трьома напрямами: активна робота з інформаційним простором, здійснення цілеспрямованого піар-впливу на суспільство; приховане керування іміджем із застосуванням усіх комунікативних можливостей медійного середовища; створення нового іміджу силових структур постконфліктних країн на підставі державної стабілізації та втілення гуманітарних програм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони“ на сторінці 2. Приємного читання.
