Карл Маркс (1818-1883)

Історія економічних вчень

Німецький юрист, філософ, економіст активний учасник робітничого революційного руху

Основний твір - "Капітал" І том (1867), II том (1885) і III том (1894) - оформлення й видання Ф. Енгельса.

Методологія.

У передмові до першого видання "Капіталу" Маркс чітко визначив предмет і метод свого дослідження: "Предметом мого аналізу в цій роботі є капіталістичний спосіб виробництва і відповідні йому відносини виробництва". Застосування методу матеріалістичної діалектики дозволило вченому відкрити той факт, що в основі суспільного розвитку знаходиться матеріальне виробництво. "Подібно до того як Дарвін відкрив закон розвитку органічного світу, Маркс відкрив закон розвитку людської історії: той, до останнього часу прихований під ідеологічними настилами факт, що... виробництво безпосередніх матеріальних засобів до життя і, тим самим, кожна дана ступінь економічного розвитку народу або епохи, формують основу, з якої розвиваються державні заклади, правові погляди, мистецтво і навіть релігійні погляди даних людей".

Виходячи з цього, із всієї системи суспільних відносин було виокремлено соціально-економічні (виробничі) відносини людей як основні та визначальні, що виникають між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.

"Економісти, - писав Маркс, - пояснюють нам як здійснюється виробництво за вказаних відносин; але у них залишається не з'ясованим, яким чином продукуються самі ці відносини, тобто той історичний рух, який їх породжує". У процесі розв'язання даної проблеми вчений довів, що глибинною основою суспільства є практична діяльність людей, пов'язана з матеріальним виробництвом і певним рівнем розвитку продуктивних сил. Останній визначає характер економічних відносин, які, в свою чергу, здійснюють активний вплив на виробництво. Вони або гальмують його, або сприяють прискореному розвитку. Виробничі відносини залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Тому разом із зміною останніх змінюється й сама система виробничих відносин. Унаслідок цього політична економія повинна бути наукою про виробничі відносини людей та закони їхнього розвитку.

За Марксом, економічні закони є законами виробничих відносин, які виражають внутрішні, сутнісні, об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки, що регулюють дані відносини. "Економічні ж категорії - це лише теоретичне вираження, абстракція суспільних відносин виробництва... ці категорії настільки недовговічні, як і відносини, що виражаються за їх допомогою. Вони є історичними і плинними продуктами"5. У дійсності відбувається процес розвитку, процес перетворення одних категорій в інші на основі їх внутрішніх суперечностей.

"З чого починається історія, з того ж повинен починатися і хід думок, його подальший рух буде нічим іншим, як відображенням історичного процесу в абстрактній і теоретично послідовній формі; відображенням виправленим, але виправленим у відповідності законам, які дає сам дійсний історичний процес"6, - стверджує Маркс. Цим самим до інструментарію економічних досліджень він уводить метод єдності логічного й історичного. За допомогою цього методу, а також використання матеріалістичної діалектики й основних філософських принципів учений формує й досліджує ряд категорій, що виражають певні виробничі відносини і стан продуктивних сил, їхню суперечність та антагонізм. Отже, принципово важливим визнається пізнання суперечностей об'єкта, що дозволяє зрозуміти тенденції його розвитку.

Теорія вартості.

Досліджуючи товарне виробництво, Маркс приходить до висновку, що праця товаровиробника має подвійну природу, виступаючи, з одного боку, як професійна форма праці, як праця корисна, конкретна, а з іншого - як витрата фізичної й розумової енергії людини безвідносно до конкретної форми цієї витрати, тобто як праця абстрактна. Подвійна природа праці породжує дві властивості товару: конкретна праця створює його споживчу вартість, абстрактна - вартість. "Товари з'являються на світ, - писав Маркс, - у формі споживчої вартості, або товарних тіл, таких як залізо, сукно, пшениця і т.п. Це їх доморощена натуральна форма. Проте товарами вони стають лише в силу свого подвійного характеру, лише в силу того, що вони одночасно і предмети споживання, і носії вартості"7.

Вартість товару визначається Марксом як виробниче відношення товаровиробників, що регулюється середніми, типовими для даного рівня продуктивних сил, суспільно-необхідними витратами абстрактної праці. Вона виконує функцію міри відносин у обміні та має місце тільки в умовах товарного виробництва. В одному й тому ж процесі праці абстрактною працею створюється нова вартість, а за допомогою конкретної праці вартість засобів виробництва переноситься на новий товар. Це означає, що вартість складається із двох частин: знов створеної вартості й вартості перенесеної.

Вчений доводить, що підвищення продуктивності праці протягом певного часу призводить до збільшення маси споживчих вартостей за незмінної величини загальної вартості й зниження вартості одиниці товару. Що стосується інтенсивності, яка характеризує величину витрат абстрактної праці в одиницю часу, то разом із її зростанням пропорційно зростає й кількість вироблених споживчих вартостей, а також величина створеної вартості. При цьому таке зростання відбувається без зміни вартості одиниці товару.

На думку вченого, вартість товару не може бути вираженою безпосередньо у годинах робочого часу, що були затрачені на його виготовлення. У реальному житті вартість одного товару постає у певній кількості споживчої вартості іншого товару, який прирівнюється до першого у міновій пропорції. Іншими словами, мінова вартість - це певна пропорція обміну, що є формою вираження вартості.

Подвійний характер праці, втіленої в товарі

Рис. 4.2. Подвійний характер праці, втіленої в товарі

Після встановлення сутності вартості, Маркс досліджує історичний процес виникнення й розвитку її форм від простої, випадкової, одиничної до повної і розгорнутої, далі - до загальної і, нарешті, до грошової. Саме через еволюцію форм вартості вчений розкриває історичний процес виникнення, встановлює сутність та функції грошей. Останні він визначає як загальний еквівалент, матеріалізацію абстрактної праці, "уречевлення загального робочого часу".

Грошова форма вартості називається ціною і вважається найбільш розвинутою із усіх форм. Ціна, на думку Маркса, формується на основі вартості, але у дійсності під впливом попиту й пропозиції може не співпадати з вартістю й відхилятись від неї. У силу дії закону вартості, який перерозподіляє суспільну працю між окремими галузями виробництва й змінює раніше встановлені пропорції розподілу праці, ціни товарів тяжіють до їх вартостей. Відхилення цін від останніх викликає перерозподіл робочої сили. "Робочий час прокладає собі шлях через випадкові й постійні коливання мінових відношень продуктів приватних робіт тільки насильно у якості регулюючого закону, що діє подібно до закону тяжіння"9. Таким чином, коливання попиту й пропозиції впливають лише на відхилення ринкових цін від вартості, але не на її рівень.

З розвитком капіталістичного виробництва, міжгалузевої конкуренції, засобів транспорту і кредитної системи ринкові ціни товарів починають все більше регулюватися ціною виробництва. Остання визначається витратами виробництва за середніх умов виробництва з урахуванням середнього прибутку на вкладений капітал. В основі ціни виробництва лежить вартість товарів, сума вартостей яких дорівнює сумі цін виробництва.

Теорія додаткової вартості.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карл Маркс (1818-1883)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)
  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка