• б) абсолютної ренти, пов'язаної з наявністю монополії приватної власності на землю.
Обмеженість землі як економічного ресурсу і детермінована цим монополія капіталістичного господарювання на землі, - стверджує Маркс, - зумовлює той факт, що суспільна ціна виробництва сільськогосподарських продуктів регулюється витратами виробництва на гірших землях. Внаслідок цього індивідуальні витрати виробництва на середніх і кращих землях менші, ніж на гірших. З цієї причини індивідуальні ціни продуктів з середніх і гірших земель - менші за суспільну ціну виробництва. У результаті на середніх і кращих землях окрім середнього прибутку буде отриманий додатковий прибуток у розмірі різниці між суспільною й індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарських продуктів. Цей додатковий прибуток фермери передають землевласникам, які привласнюють його у вигляді диференційної ренти. Остання поділяється Марксом на дві основні форми: диференційну ренту першого роду (її різновидами є рента за родючістю і рента за місцезнаходженням земельних ділянок) і диференційну ренту другого роду, що виникає при послідовних вкладеннях капіталу в дану ділянку землі.
Монополія приватної власності на землю породжує особливий вид ренти, яку Маркс називає абсолютною. Механізм її утворення вчений пов'язує з тим, що, внаслідок існування зазначеної монополії, у сільському господарстві майже відсутня міжгалузева конкуренція та перелив капіталу. Це призводить до відносно нижчої органічної будови капіталу у сільському господарстві й більш високої вартості сільськогосподарської продукції у порівнянні з ціною її виробництва. Ця продукція продається на ринку не за ціною виробництва, а за ринковою ціною, що дорівнює вартості продукції. Отже, реалізуючи сільськогосподарську продукцію на ринку за вартістю, орендар відшкодовує свої витрати, отримує середній прибуток на капітал і сплачує землевласнику абсолютну ренту, яка кількісно дорівнює надлишку додаткової вартості над середнім прибутком.
Теорія нагромадження капіталу і процес відтворення.
У суспільному виробництві Маркс виділяє два підрозділи: виробництво засобів виробництва (І) та виробництво предметів споживання (II). Весь обсяг виробленої у цих підрозділах продукції вчений називає сукупним суспільним продуктом. Вартісна будова останнього має вигляд с + V + т. Відповідно, вартісна будова вироблених у І підрозділі засобів виробництва визначається як / (с + V + т), а вироблених у II підрозділі предметів споживання - II (с + V + т). Для безперервного процесу відтворення повинні дотримуватись наступні умови:
а) для простого відтворення:
б) для розширеного відтворення:
Але у реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Прагнення підприємців одержувати більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, розширення виробництва. За рахунок введення в дію нових машин і обладнання (що є запорукою зниження індивідуальної вартості товарів на окремих підприємствах нижче їх суспільної вартості) зростає органічна будова капіталу (с^).
Даному процесу сприяє й концентрація капіталу, оскільки все більша частина капіталізованої додаткової вартості вкладається у постійний капітал і все менша - у змінний. У результаті перетворення частини капіталізованої доданої вартості у додатковий змінний капітал абсолютна величина змінного капіталу зростає, але при цьому постійний капітал зростає швидше, ніж змінний. Централізація капіталу, в свою чергу, сприяє зростанню органічної будови капіталу, оскільки на крупних підприємствах питома вага постійного капіталу вища, ніж на дрібних. Отже, у результаті підвищення органічної будови капіталу частка змінного капіталу в усьому капіталі зменшується.
Оскільки попит на робочу силу залежить саме від величини змінного капіталу, то його відносне скорочення приводить і до відносного скорочення попиту на робочу силу, витіснення із виробництва раніше зайнятих робітників. "... Робоче населення, здійснюючи нагромадження капіталу, тим самим у зростаючих розмірах виробляє засоби, які роблять його відносно надлишковим населенням, резервною армією праці"11. Таким чином, стверджує Маркс, "чим більшими є суспільне багатство, функціонуючий капітал, розміри й енергія його зростання, а відповідно, чим більша абсолютна величина пролетаріату і продуктивна сила його праці, тим більша промислова резервна армія. Вільна робоча сила розвивається внаслідок тих же причин, що і сила розширення капіталу", а це породжує жебрацтво, пауперизм. Таким є, на думку Марксу "абсолютний, загальний закон капіталістичного нагромадження" .
Теорія криз.
Теорія криз Маркса будується на основі його концепції капіталістичного нагромадження і розподілу доходів. На думку вченого, абстрактна можливість криз притаманна ще простому товарному виробництву і є результатом загострення суперечності між приватною і суспільною працею. Приватні власники виробляють товари без попереднього урахування і знання суспільних потреб. Тому можлива ситуація, коли товари будуть вироблені у надлишку у порівнянні з обсягом попиту на них і не знайдуть збуту. Однак така формальна можливість криз конкретизується і стає реальністю у процесі кругообігу капіталу, в умовах його суспільного відтворення.
Для реалізації суспільного продукту необхідні певні співвідношення між І і II підрозділами суспільного виробництва, а також у їх середині. Однак анархія капіталістичного виробництва не здатна забезпечити підтримання необхідної пропорційності між різними підрозділами й галузями виробництва. Тому реальною є можливість порушення умов реалізації сукупного суспільного продукту і криза.
Оскільки рушійним мотивом капіталістичного виробництва є додаткова вартість у формі прибутку, то з метою його максимізації підприємці вкладають у виробництво все нові й нові капітали. Так як їх прагнення до зростання прибутків не має обмежень, то капіталістичному господарству властива тенденція до безмежного розширення виробництва, яке не супроводжується відповідним зростанням споживання. Розміри споживання робочого класу обмежені величиною отримуваної заробітної плати, яка хоча й збільшується разом із розвитком продуктивних сил, однак має значно нижчі темпи зростання порівняно із темпами розширення виробництва.
Важливою причиною відносного скорочення платоспроможного попиту робітників, тобто повільнішого зростання величини заробітної плати робочого класу у порівнянні із зростанням вартості вироблених у суспільстві товарів, є підвищення органічної будови капіталу. Останнє також супроводжується зростанням резервної армії праці, що, в свою чергу, уповільнює зростання реальної заробітної плати зайнятих робітників і посилює відставання платоспроможного попиту робітничого класу від зростання виробництва.
Що стосується підприємців, то вони, хоча й збільшують свій попит на предмети споживання, все ж не можуть придбати весь приріст продукції другого підрозділу, який в умовах індустріальної економіки складається, в основному, з предметів масового споживання. Нагромаджуючи капітал, підприємці сприяють все більшому зростанню попиту на засоби виробництва у порівнянні з предметами споживання.
"Таким чином, - робить висновок Маркс, - остаточною причиною усіх дійсних криз завжди залишаються бідність і обмеженість споживання мас, що протидіють прагненню капіталістичного виробництва розвивати продуктивні сили таким чином, ніби межею їх розвитку могла бути лише абсолютна споживча здатність суспільства" .
Теорія соціально-економічного устрою суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карл Маркс (1818-1883)“ на сторінці 3. Приємного читання.
