Сучасні економічні дослідження концентруються на проблемах людини в системі економічних відносин, і, перш за все, на особливостях взаємодії людини із зовнішнім середовищем. У всьому різноманітті цього напряму досліджень особливо вирізняється комплекс наукових підходів, спрямованих на обґрунтування положення про те, як людина формує середовище існування і яким чином середовище, в свою чергу, впливає на соціальні якості особистості.
Теорія екології людини. Найбільш яскраво взаємодію людини і середовища продемонстрував професор університету Північної Каліфорнії Амос Холей, який спробував пояснити розвиток не лише індивідуумів, але й людських систем у середовищі існування. В основу теорії закладено принципи загальної теорії екосистем, яка стала популярною у західних економістів, філософів і соціологів.
Теорія екології людини у загальному вигляді охоплює теоретичні парадигми, які фокусуються на обґрунтуванні умов прогресивного розвитку особистості, оптимальному функціонуванні людських систем у залежності від соціально-економічного середовища існування. Теорія викладається авторами в чіткій послідовності:
• 1) адаптаційність людської системи, тобто шляхи і особливості формування взаємовідносин між членами суспільства;
• 2) прогресивна динамічність системи, тобто система через певний час досягає максимальних розмірів й оптимальності, які задовольняють існуючим засобам комунікації (транспорту і зв'язку);
• 3) максимальна інформаційність системи, тобто її розвиток здійснюється на основі нової інформації, яка збільшує можливості руху матеріальних, фінансових, людських та комунікаційних ресурсів, і діє до того часу, доки ця можливість не буде повністю використана.
Зазначені положення теорії екології людини можна визначити, відповідно, як положення адаптації, зростання і еволюції.
Адаптація є визначальною у взаємодії людини із середовищем її існування. Середовище у такому трактуванні - це не лише ландшафт, клімат і природні ресурси, а й всі зовнішні фактори і умови, які впливають на людину (суспільні системи та їх взаємодії). Як вважали американські соціологи М. Хеннен і Дж. Фріман, система, отримуючи форму, визначає розмір, структуру і характер населення. Вона здійснює домінуючий вплив на формування індивідуума, його потенціальних можливостей і здатності до дій. Тому "населення представляє собою сукупність елементів, здатних однаковим чином реагувати на середовище існування", тобто являється "організованою спільнотою", умови функціонування якої об'єктивуються саме середовищем, в якому людському фактору належить виключна (вирішальна) роль35. Таким чином, з точки зору теорії екології людини:
• центральне місце в суспільній системі займає виробництво засобів існування (механізм, завдяки якому існує населення); гостра необхідність зв'язків із середовищем генерує організуючий принцип екосистеми (людина в таких умовах формує і реалізує свій фізичний та розумовий потенціал у прямій залежності від рівня суспільних, перш за все, виробничих відносин);
• адаптація - це колективний (громадський) процес, тобто вона формує певну систему взаємовідносин між членами суспільства, а дії особи стримуються і обмежуються структурними обставинами, середовищем людського існування.
Теорія екології людини виходить з того, що зміни у соціальній системі здійснюються у двох часових вимірах - як онтогенічний процес росту (зрілість системи) і філогенічність (еволюційний процес). Внаслідок цього друге положення теорії (зростання) містить в собі тезу про те, що система буде розвиватися до меж комплексності, які дозволяють технології існуючих засобів комунікації (взаємодії вдосконалення структури і засобів руху). Таким чином, зростання полягає у такому:
• взаємодія і взаємоспадковість (постійне відновлення конкуренції між різними об'єднаннями людей за володіння життєвими благами, яка, в кінцевому результаті, призводить до зміни домінування одного об'єднання над іншим);
• поділ праці є основою структури суспільної системи (на макрорівні - співробітництво між незалежними виробниками, на мікрорівні - між працівниками, які виробляють лише частину продукції);
• для організації поділу праці необхідний контроль, як невід'ємна частина будь-якої системи, побудованої на ієрархії управління (функція контролю полягає не лише в координації виробничих процесів на робочих місцях, а й в отриманні продуктивними силами необхідних наукових знань);
• поняття "соціальний клас" розмивається, стає квазікорпоративною формою в структурі суспільної системи, оскільки класові функції отримують риси, неадекватні індивідуальним носіям класової належності (власність на засоби виробництва, у більшості випадків, проходить через руки корпоративних власників, таких як страхові компанії, банки, біржі);
• в процесі "екологічного переходу" в соціальному середовищі стратегічне положення в екосистемі займають посередники (підприємці і менеджери). Це означає, що акцент уваги переноситься з виробника до посередника.
Третє положення (еволюції) визначає, що розвиток системи відновлюється з надходженням нової інформації, яка збільшує її здатність до мобільності, підвищення якості ресурсів, чисельності населення, кількості спеціальностей у суспільному виробництві, ємності ринку та ін. Таким чином:
• зміни системи мають зовнішню природу, оскільки вона не може розвиватися сама собою. Зміни виникають, коли фактор зовнішнього середовища, тобто нова інформація, стикається і синтезується з існуючою інформацією;
• еволюція, як фаза розвитку і вдосконалення суспільних відносин, представляє собою процес підвищення потенціалу суспільства, зокрема, у людському відношенні (фізичних і розумових здатностей і можливостей людини);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях“ на сторінці 1. Приємного читання.
