Біржовик, одна з найбільш крупних фігур Лондонського фінансового світу, з 1819 р. - член Британського парламенту Основний твір - "Започаткування політичної економії та оподаткування" (1817)
Методологія.
Історичні умови, в яких формувалась економічна теорія Рікардо, відзначались різкою поляризацією суспільства. Машинна техніка, що масово застосовується на фабриках, приводить, з одного боку, до значного зростання багатства і його концентрації в руках промислових підприємців, а з іншого, - до посилення експлуатації пролетаріату. Робочий день тривав 12-14 годин, машини дозволяли фабрикантам використовувати більш дешеву жіночу і дитячу працю, а заробітна плата, яку одержували робітники, могла забезпечити лише фізичний прожитковий мінімум. На цій основі виникають перші повстання пролетаріату, як то рух луддитів 1811 - 1816 рр. Отже, на початку XIX ст. в Англії спостерігається різке зростання багатства на одному полюсі і жебрацтва - на іншому. Ця гостра проблема вимагала пояснення і вирішення. Рікардо вважає, що саме цим і має зайнятися політична економія.
Не закони зростання багатства, а "...закони, що управляють цим розподілом, - головна задача політичної економії". Найбільш важкою і, можливо, найбільш важливою частиною політичної економії, є аналіз проблеми "розвитку багатства країни" і "законів, згідно з якими розподіляється її зростаюча продукція" .
Рікардо переконаний, що саме теорія трудової вартості дає можливість дослідити складні явища економіки та пізнати їх сутність. Вчений починає з аналізу товару, його вартості і споживчої вартості, а вже потім розглядає різні економічні явища з точки зору їх відповідності або невідповідності принципу трудової вартості. Таке співставлення із законом вартості реальних відносин виробництва є прикладом застосування методу сходження від абстрактного (товар, вартість) до конкретного (капітал, середній прибуток, рента, заробітна плата і т.п.), який у такому системному вигляді при аналізі економічних відносин було застосовано вперше. Таким чином, Рікардо відхиляє емпіричну сторону методу Сміта, вважаючи її не зовсім науковою, і зосереджується на розкритті внутрішніх, причинно-наслідкових залежностей економічних явищ.
Поряд з цим, Рікардо часто звертається до кількісних методів дослідження, ілюструючи за допомогою арифметичних прикладів дію економічних закономірностей, а також одним із перших починає використовувати елементи граничного аналізу, наприклад, при з'ясуванні механізму створення ренти як поетапного переходу від обробітку земельних ділянок однієї якості до іншої.
Теорія вартості.
Рікардо стверджує, що вартість створюється виключно працею. "...Говорячи про товари, їх мінову вартість і закони, що регулюють їх відносні ціни, ми завжди маємо на увазі тільки ті товари, кількість яких може бути збільшена за допомогою людської праці і у виробництві яких дія конкуренції не підлягає ніяким обмеженням". Щодо не-відтворюваних і нечисленних товарів (шедеври живопису, унікальні вироби мистецтва, тощо), то їх вартість формується під дією двох факторів - рідкості й кількості праці, витраченої на їх виробництво.
На відміну від Сміта, Рікардо включає у вартість звичайних товарів не лише вартість, створену безпосередньо задіяною у виробництві працею, а й вартість минулої праці. "На вартість товару впливає не тільки праця, застосована безпосередньо до нього, але і праця, витрачена на засоби, інструменти і будівлі, що сприяли даній праці" , - пише вчений.
Рікардо констатував наявність багатоманітності видів праці, що створюють вартість, і звів їх до єдиної кількісної основи - робочого часу. Він вважав, що праця, яка створює вартість - це праця, абстрагована від її конкретних форм, і вимірюється в годинах робочого часу, необхідних для створення товару. Вчений розумів, що витрати робочого часу на виробництво одного і того ж товару у дрібного ремісника, робітника мануфактури і робітника крупної фабрики кількісно відрізняються, тому ввів уточнення щодо умов, у яких створюється суспільна вартість.
"Мінова вартість усіх товарів - чи то будуть промислові товари, чи продукти родовищ або продукти землеробства - ніколи не регулюється найменшою кількістю праці, достатньої для їх виробництва за особливо сприятливих умов... Навпаки, вона регулюється найбільшою кількістю праці, яка по необхідності витрачається на виробництво товарів тими, хто не користується такими умовами і продовжує виробляти при самих несприятливих умовах; під останніми розуміються такі, при яких необхідно вести виробництво, щоб було вироблена необхідна кількість продукту". Тобто величина вартості, за Рікардо, визначається витратами праці за гірших умов виробництва.
Праця різної якості редукується до певної кількості простої праці і, відповідно, різна винагорода праці різної якості не вносить суттєвих змін у визначення вартості товару працею. "Оцінка праці різної якості... встановлюється на ринку з достатньою для всіх практичних цілей точністю і у значній мірі залежить від порівняного мистецтва робітника і напруженості праці, яка ним виконується... Якщо день праці ювеліра коштує більше, ніж день праці простого робітника, то це відношення вже давно встановлене і зайняло своє належне місце у шкалі вартості".
Теорія доходів.
За Рікардо, вартість - породження праці і не може складатися із доходів, як вважав Сміт. Однак, вона розкладається на заробітну плату і прибуток. "Вся вартість товарів, - пише вчений, - поділяється тільки на дві частини: одна складає прибуток на капітал, а інша - заробітну плату".
Заробітна плата для Рікардо - це ціна праці. Остання розглядається як "природна" і "ринкова". Під природною ціною праці Рікардо розуміє ту ціну, яка "необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їх кількості". Ринкова ціна праці - "та ціна, яка дійсно платиться за працю в силу природної дії відношення між пропозицією і попитом: праця дорога, коли вона відзначається рідкістю, і дешева, коли вона наявна у достатку". Ринкова ціна, за Рікардо, коливається навколо природної ціни так, як ціна товару коливається навколо його вартості: "Та як би ринкова ціна праці не відхилялась від природної ціни його, вона подібно ціні товарів має тенденцію погоджуватися з нею".
У подальшому вчений виділяє фактори, які впливають на характер коливань природної і ринкової цін праці і пов'язує їх з чисельністю населення і нагромадженням капіталу. У випадку перевищення ринкової ціни праці над природною, робітник "... розпоряджається більшою кількістю предметів необхідності і життєвих зручностей і може тому вигодувати здорових і численних нащадків". В результаті чисельність робітників суттєво збільшується, зростає пропозиція праці, яка на певному етапі перевищує попит на працю. В результаті цього виникає безробіття, ринкова ціна праці починає падати. її падіння, на думку Рікардо, буде продовжуватися до тих пір, поки зниження рівня життя не вплине на чисельність робітничого населення, що зменшить пропозицію праці. Скорочення чисельності робітничого населення з часом приведе до нового підйому ринкової ціни праці до рівня природної, а потім і вище неї. Так розпочинається новий цикл коливань ринкової ціни праці по відношенню до природної ціни, і "...лише після того, як поневіряння скоротять робітників, число або попит на працю збільшиться, ринкова ціна підніметься до природної ціни".
На динаміку заробітної плати впливає нагромадження капіталу через його зв'язок з попитом на працю. На думку Рікардо, коли нагромадження капіталу забезпечує зростання попиту на працю, то воно здатне протидіяти природному росту населення і створювати умови для зростання заробітної плати. Вчений пише: "... якщо капітал буде поступово і постійно зростати, то попит на працю може давати безперервний стимул до зростання населення. ... З поступальним рухом суспільства, з кожним зростанням його капіталу ринкова заробітна плата буде підвищуватися, але тривалість цього підвищення буде залежати від підвищення природної ціни праці. А це знову-таки буде залежати від підвищення ціни тих предметів життєвої необхідності, на які витрачається заробітна плата".
У тому ж випадку, коли темп нагромадження капіталу починає падати, відбувається відповідне зменшення попиту на працю, а це, в свою чергу, призводить до падіння заробітної плати. Якщо ж нагромадження капіталу буде супроводжуватися зростанням витрат на машини і відповідним зменшенням частки засобів, спрямованих на найм робітників, то "...становище робочого класу буде представляти картину скрути і відчаю".
На динаміку заробітної плати, - стверджує Рікардо, - впливає і прибуток. Оскільки заробітна плата і прибуток виступають як дві частини вартості, яку створено робітниками, то збільшення заробітної плати зменшує прибуток, і навпаки. "Підвищення ціни праці, - пише Рікардо, - неможливе без відповідного падіння прибутку. Якщо хліб підлягає розподілу між фермером і робітником, то, чим більша частка останнього, тим менше залишається першому. Точно так же якщо сукно або бавовняні тканини діляться між робітниками та їх хазяями, то чим більша частка дається першим, тим менше залишається останнім". "Заробітна плата і прибуток, разом взяті, завжди мають одну і ту ж вартість. Заробітна плата завжди підвищується за рахунок прибутку, а коли вона падає, прибуток завжди підіймається".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Давид Рікардо (1772-1823)“ на сторінці 1. Приємного читання.
