Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

Історія економічних вчень

Політичний та громадський діяч, філософ, ректор Київської академії, архієпископ Руської Православної Церкви

Основні твори - "Слово о правде и чести царской", "Правда воли монаршей"

У своїх працях Прокопович поділяв людські знання на науку та мистецтво, розумів етику як окрему науку, яку поділяв в свою чергу на монастику (наука про звичаї взагалі), економіку (наука про звичаї залежно від того, як їх використовують батьки та управителі окремого господарства) та політику (як звичаї застосовуються управителем держави, провінції, республіки, царства, імперії). На думку Прокоповича, велике господарство ("політика") підлягає іншим законам, ніж маленьке, індивідуально-родинне. Якщо виділення мікрорівня економіки було відомо ще з праць Ксенофонта, а макрорівня - з праці "Трактату політичної економії" А. Монкретьєна, то ідея про їх загальний "фундамент та засаду" - монастику, була новою та прогресивною.

Прокопович був ідеологом просвіченого абсолютизму. З різних державних устроїв - аристократії, демократії та монархії, - найважливіший не найкращий взагалі, а "який тому або іншому народові найпотрібніший". Мислитель вважав, що абсолютна влада та опіка царя спрямована на забезпечення добробуту своїх підданих, їх повчання (духовне і світське), державну безпеку. Громадські та військові справи є для царя головними.

Прокопович поділяв головні ідеї меркантилізму, в тому числі, активного торговельного балансу, розвитку експортної промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення, активізації економічних зв'язків з іншими країнами, якщо вони відповідали інтересам власної держави.

Григорій Граб'янка та Самійло Велично, як представники козацької старшини, обґрунтовували її претензії стосовно отримання привілеїв "благородного" російського дворянства, вважали, що права привласнення і управління повинні завжди належати незначній кількості "благородних воїнів", які становили замкнутий привілейований шляхетський стан, рішуче засуджували невдоволення селян своїм становищем.

З другої половини XVIII ст. прагнення поміщиків привласнити якнайбільше додаткової праці селян реалізувалося шляхом введення шестиденної панщини; повної ліквідації селянських наділів та переведення кріпаків на "місячину", заміни натуральної ренти грошовою, значним збільшенням її абсолютного розміру; закріпачення нових верств - державних і чорносошних селян, "орних солдатів", козацтва. Тенденції втрати виробництвом натурального характеру і перетворення його на товарне, розвитку капіталістичних виробничих відносин сприяли формуванню в економічній науці поряд з офіційним дворянським напрямом ще й буржуазно-демократичної течії. Останню в Лівобережній Україні було відображено в поглядах окремих депутатів Комісії з укладення нового Утюження (1767 р.) замість застарілого "Соборного уложення" (1648 р.), а в Правобережній - в "Торчинському маніфесті" та "Універсалі до селян".

Погляди депутатів Комісії з розробки нового Уложення були різними. Так, Г. Полетик, В. Капніст, Г. Божич та інші відверто захищали інтереси реакціонерів - кріпосників, великих поміщиків, у т.ч. українських, а також військової старшини. Навпаки, А. Алейніков, А. Маслов, Г. Коробін, Я. Козельський виступали за розвиток просвітницьких ідей, обмеження кріпосного права та виняткових прав родового дворянства, пошук шляхів підвищення продуктивності праці селян-кріпаків, без близької перспективи звільнення їх від кріпосної залежності.

А. Алейников - козак, депутат від Хоперської фортеці (Слобідська Україна), - активно критикує кріпосницькі порядки і пропонує скасувати кріпосне право законодавчим шляхом. На його думку, "роботи на фабриках мають виконуватися вільними людьми", а самі фабрики необхідно будувати у селах. Вважає за необхідне підтримувати вільну торгівлю з європейськими та азіатськими державами.

Яків Козельський (1729-1795) - філософ і просвітник, представник демократичного напряму суспільної думки, - вважав ідеалом суспільство вільних, рівноправних, дрібних товаровиробників, а тому був противником кріпацтва. Козельському належать досить глибокі та прогресивні для того часу економічні ідеї. Так, він чітко розрізняє просте відтворення, коли ще немає "ніякого наміру прибутку та баришу", і розширене, "коли власники засобів виробництва намагаються збільшити частину товарної продукції свого господарства і з цією метою посилюють гноблення своїх рабів"; саме працю селян вважає джерелом всіх багатств суспільства. На його думку, нагально необхідною є загальна трудова повинність, рівномірний розподіл праці між усіма у суспільстві, а також восьмигодинний робочий день. Кожний з робітників має право на здобуту своєю працею власність.

Григорій Сковорода (1722-1794) - філософ-гуманіст, поет, педагог, - виходив із того, що "...кожна людина повинна пізнати власну внутрішню природу, а природу людини визначає її здатність до праці. Пізнання людиною своєї внутрішньої природи та вибір роду діяльності за здібностями робить працю радісною, суспільно корисною, а людину - щасливою". Сковорода чітко розрізняв процес та результат праці, що є важливим для розуміння механізму формування вартості. Уявлення мислителя про майбутні форми суспільного устрою були теологічні за формою, демократичні й патріотичні за змістом: рівне володіння всіх членів суспільства всіма благами, як основа суспільства; "сродна праця", як база суспільного добробуту; республіка, як найрозсудливіший політичний устрій; освіта народу, як умова його духовного розвитку.

В "Торчинському маніфесті" (в 1767 р. - конфіскований на ринку м. Торчин) критикується монопольне право шляхетства на земельну власність; формулюються вимоги перетворення селянських наділів у спадкову власність, скасування помочі на користь землевласника, комунації кріпацьких повинностей, ліквідації станового, феодального устрою, впровадження в Польщі республіки.

"Універсал до селян" з'явився під час Коліївщини (1768 р.). Він містить, зокрема, заклики до знищення феодально-кріпосницької системи шляхом революційного народного повстання; оголошення селян вільними, поділу між ними поміщицької землі, впровадження самоврядування на зразок козацького.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)
  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка