Природно-географічні особливості Стародавньої Греції (численні маленькі острови, роз'єднані гірськими хребтами прибережні родючі землі на материках, безліч бухт і гаваней) зумовлювали певну відособленість грецьких общин одна від одної. їх розвиток відбувається у формі міст-держав (полісів). В містах, найвідомішими з яких були Афіни, Спарта, Коринф, Мілет, Халкіда, процвітали ремесло (будівництво, ткацтво, суднобудування, виробництво кераміки тощо), яке базувалося на значних власних природних ресурсах, що, в свою чергу, стимулювало розвиток торгівлі, у тому числі зовнішньої.
Швидкий розвиток ремесел, торгівлі, а також сільського господарства у VIIГVI ст. до н.е. зумовлюють широке використання праці рабів, які потрапляють в країну завдяки війнам і колонізації. Однак роль рабів в економічному житті країни не була визначальною, - в основному вони працювали в містах у ремісничих майстернях - ергастеріях.
Загалом, на відміну від Стародавнього Сходу, в Стародавній Греції панує античний спосіб виробництва. Його головні ознаки: порівняно широке розповсюдження приватної власності на засоби виробництва, вільних товаровиробників і ринкових відносин; демократичні форми організації влади власників; взаємодія державних, ринкових і громадянських економічних регуляторів.
Ці особливості економічного розвитку Греції визначають певну специфіку суспільно-економічних поглядів. Для економічної думки даного періоду характерне дослідження шляхів зростання доходності домашнього господарства, проблем натурального і грошового обміну, застосування рабської праці у виробництві та створення на цій основі реальної можливості для вільних (в основному аристократів) займатись розумовою працею. В найбільш досконалому вигляді погляди представників античної думки знайшли своє відображення в працях Ксенофонта, Платона і Аристотеля.
КСЕНОФОНТ (430-355 рр. до н. е.)
Афінський аристократ і політичний діяч, землевласник
Основні твори - "Домострой", "Кіропедія"
Мислитель об'єднує проблеми раціонального господарювання у особливу галузь знань - "ойкономію" (від грец "ойкос" - дім, господарство, "номос" - закон), яка має зосередитись на вивченні законів ведення домашнього господарства. "Ойкономія - є ... назва... науки..., за допомогою якої люди можуть збагачувати господарство, а господарство, ... є все без виключення майно ... те, що корисне в житті, а корисне... все те, чим людина вміє користуватися"6.
Господарство для Ксенофонта - це володіння і майно в землеробстві. "Землеробство - мати і годувальниця всіх професій. ... Коли землеробство процвітає, процвітають й інші мистецтва". Основним фактором виробництва, на переконання Ксенофонта, повинна бути праця рабів. Разом з тим, розуміючи іі низьку продуктивність, він рекомендує господарям використовувати матеріальні й моральні стимули, вести господарство раціонально.
Ксенофонт є одним із перших учених, які аналізують поділ праці та його вплив на прибутковість домашнього господарства. Фізичною працею мають займатися раби, вільні ж люди мають виконувати функції нагляду і управління. Ксенофонт зауважує, що розвиток поділу праці в дрібних містах значно поступається його розвитку в крупних. Отже, мислитель впритул наближається до проблеми залежності поділу праці від розмірів ринку.
Ксенофонт вперше в економічній літературі виділяє дві властивості товару: "Цінність - все те, від чого можна отримати користь. ... Земля, вівці, гроші не є цінністю для тих, хто не вміє ними користуватися". Одночасно, він стверджує, що коли річ, якою людина не вміє користуватися, продати, то можна вилучити користь і, тим самим, надати речі цінність.
Мислитель розглядає сутність та функції грошей. Вважає, що гроші - особливий товар, специфічність якого полягає в ненасиченості. "Грошей ніхто не має стільки, щоб не бажати їх мати ще більше, а якщо у кого-небудь вони виявилися в надлишку, то він, закопуючи надлишок, отримує не менше задоволення, чим якщо б він ним користувався". Таким чином, Ксенофонт виділяє дві функції грошей - надавати користь і створювати скарби.
Хоча Ксенофонт був прихильником натурального господарства, він все ж вважав за можливе використання торгівлі для збагачення рабовласників.
ПЛАТОН (427-347 рр. до н. е.)
Аристократ, засновник філософської школи - афінської "Академії", в якій викладав протягом останніх двадцяти років свого життя.
Основні твори - "Держава", "Закони"
Коло філософських інтересів Платона багато в чому пояснюється кризою стародавнього грецького полісу, загостренням боротьби між рабами і рабовласниками, між демократичними Афінами і олігархічною Спартою. Саме тому Платон намагається побудувати модель ідеальної держави, здатної примирити існуючі протиріччя.
Ця модель базується на принципах природного поділу праці. На думку вченого, людині від народження притаманний лише певний, причому одноманітний талант: "одні народжені для управління, інші - для надання допомоги, а інші - для землеробства і ремісництва". Зважаючи ж на те, що потреби людей різноманітні, існує певне протиріччя між потребами людей і можливостями їх задоволення. Це протиріччя можливо зняти шляхом створення такої держави, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував частку суспільного продукту згідно природним здібностям. Виходячи з таких передумов, Платон обґрунтовує поділ населення в ідеальній державі на три стани: 1) філософи (управляють державою); 2) воїни (охороняють державу); 3) землероби, ремісники, торговці (виробляють продукти). Раби не відносяться до жодного стану, тому що вони - знаряддя праці.
Перший та другий стани не можуть мати ніякої власності та повинні бути звільнені від продуктивної праці для того, щоб викорінити пристрасть до збагачення і таким чином забезпечити правильне управління. Третій стан має приватну власність і забезпечує на її основі існування філософів та воїнів, споживання якими суспільного продукту організується на принципах зрівняльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні вчення античної Греції“ на сторінці 1. Приємного читання.
