Економічна теорія меркантилізму

Історія економічних вчень

Починаючи з XIV ст. в економіці провідних країн Західної Європи поступово відбуваються значні зміни, пов'язані зі зростанням продуктивних сил та перебудовою структури і характеру виробництва. У сільському господарстві більш широкого використання набули залізний плуг, борона із залізними зубцями та інші залізні знаряддя праці. Виникли нові галузі рільництва. В ремісництві покращуються знаряддя праці та засоби обробки промислових продуктів, відбувається процес спеціалізації та виділення нових видів ремесел (наприклад, від кузень відокремилися збройне, цвяхове, ножове, слюсарне ремесла). Для вдосконалення знарядь праці головне значення набуває покращення плавлення та обробки металу.

У XIV - XV ст. збільшується кількість плавильних печей та будуються перші доменні печі. Вже у XIII ст. з'являється напівдоменна піч, вироблена з піщанику, у XIV ст. - використовуються водяні колеса, щоб приводити в дію міхи для дуття та важкі молоти для роздрібнення руди, створюється більш висока доменна піч та забезпечується безперервність процесу плавлення металу. В обробці металів починають використовувати волокові та прокатні стани, з'являється токарне та шліфувальне обладнання. Широкого розповсюдження в текстильному виробництві набувають ткацькі станки, у XV ст. переходять до горизонтальних станків, а з XVI ст. - до стрічкових горизонтальних станків і самопрядок. Поява таких нових знарядь, ускладнення та покращення виробничої техніки сприяло розвитку суспільного поділу праці, виділенню окремих видів виробництва у нові галузі.

Зростання продуктивних сил ремісництва та сільського господарства, розвиток поділу праці між містом та селом призвели до посилення економічних, ринкових зв'язків спочатку між окремими районами країни і до створення місцевих ринків, а пізніше - до пожвавлених товарно-грошових зв'язків між різними регіонами країни і створення національного ринку.

У другій половині XV ст. у зв'язку із завойовуванням турецькими військами Константинополя й східного узбережжя Середземного моря була перерізана важлива торговельно-морська магістраль між Заходом та Сходом. У пошуках нового торговельного шляху до країн Сходу в кінці XV ст. було відкрито Америку та новий морський шлях до Індії. Ці великі географічні відкриття ознаменували початок утворення світового ринку з його важливими морськими шляхами в Атлантичному океані.

Внаслідок зазначених подій суттєво зріс попит на продукти європейського виробництва, проте дрібні ремісники були не в змозі його задовольнити. Виникло гостре протиріччя між обмеженими можливостями дрібного ремісництва та зростаючими потребами ринку. Назрілий перехід від дрібного ремісництва до масового виробництва вимагав великих капіталів. Нагромадження грошей для організації великого виробництва стало однією з найважливіших економічних проблем, що вирішилася завдяки так званому первісному нагромадженню капіталу.

Первісне нагромадження капіталу є історичним процесом відокремлення безпосереднього виробника від засобів виробництва і формування крупної приватної власності підприємців. Джерелами формування великих капіталів стали: нагромаджене грошове багатство торговців та лихварів; система колоніальних пограбувань; колоніальна торгівля; работоргівля; державні позики; торговельні війни; протекціонізм. В результаті первісного нагромадження капіталу було створено сприятливі умови для розвитку великого машинного виробництва.

На основі опису та узагальнення зазначених реалій виникає безпосередньо переднаукове економічне вчення меркантилізму (від італійського "mercante" - торгівля, купець), якому судилося стати першою школою політичної економії та панувати майже три сторіччя. Його родоначальники виступили проти впливових в економічній думці Середньовіччя ідей Аристотеля та запропонували вважати багатством все, що може бути перетворене на гроші, а головною сферою виникнення грошей - торгівлю. З одного боку, меркантилізм - це особливий тип економічної політики абсолютистських монархій, що сприяв первісному нагромадженню капіталу, з іншого, - економічне вчення, спрямоване на пошук закономірностей у сфері обігу.

Меркантилізм як економічна політика був характерним для більшості західноєвропейських держав. Спочатку йому був притаманний монетаризм, за яким головним багатством вважається золото й срібло. Тому головною метою політики проголошувалося залучення до країни дорогоцінних металів. Наприклад, в Англії за прийнятим Навігаційним актом Кромвеля іноземним купцям заборонялося вивозити за кордон дохід від продажу товарів (дохід мав бути витраченим на закупівлю англійських товарів, які вже дозволялось вивозити). В Іспанії вивіз з країни золота і срібла карався смертним вироком, а будь-яке судно, залишаючи порт країни з товарами, зобов'язувалося повернути їх вартість у формі грошей. Характерною стала поява нової посади спеціального таємного наглядача за діяльністю іноземних купців. Така монетарна політика сприяла нагромадженню золота й срібла в національних державах.

У XVII ст. держави Європи перейшли до більш гнучкої і конструктивної політики - мануфактурного меркантилізму, за яким надійнішим засобом залучення грошей до держави є розвиток виробництва експортних товарів та забезпечення перевищення експорту над імпортом. Тому державна влада сприяє розвитку промислової мануфактури. Прикладом є політика міністра фінансів французького короля Людовіка XIV Жана Батиста Кольбера та російського царя Петра І.

Двом етапам політики меркантилізму (монетарному та мануфактурному) відповідають етапи розвитку його економічного вчення (ранній та пізній меркантилізм, відповідно).

Ранньому меркантилізму, який також називають монетарною системою, притаманна концепція активного грошового балансу, згідно з якою гроші - це єдине багатство, яке потрібно більше залучати з-за кордону та менше витрачати. З цією метою пропонувалося використання суто адміністративних методів. Найбільш відомими прихильниками монетарної системи є англієць В. Стаффорд та італієць Б. Даванзатті.

Пізній меркантилізм проголосив концепцію активного торговельного балансу, за яким джерелом збагачення нації є не примітивне нагромадження скарбів, а розвиток зовнішньої торгівлі продукцією національних мануфактур. Зазначена концепція була запропонована англійським купцем, одним із директорів Ост-Індської компанії, нащадком старовинної торговельної сім'ї Томасом Меном. Окрім нього значний вклад у розвиток ідей меркантилізму внесли Дж. Локк, А. Монкретьєн, І. Посошков, Ф. Прокопович.

Вільям Стаффорд (1554-1612)

Основний твір - "Критичний переказ деяких скарг наших співвітчизників" (1581)

Стаффорд оригінально, у віршованій формі через бесіду лицаря, купця, фермера, ремісника і доктора богослов'я намагається аналізувати зовнішню торгівлю Англії. На його думку, іноземні купці вивозять англійське золото та срібло, отримане за свої товари, внаслідок а) більш високої купівельної спроможності англійської монети в інших країнах; б) зростання споживання імпортованих предметів розкоші; в) вивозу сировини, яка в переробленому вигляді ввозиться до Англії і реалізується по вищій ціні. Як результат, внутрішні ціни на товари різко зростають.

Стаффорд пропонує ряд заходів, що сприятимуть зростанню маси грошей в країні, в тому числі, - утримання від ввезення і покупки іноземних товарів; створення умов для купівлі аналогічних товарів у співвітчизників; розробка законодавчих актів, які сприятимуть зростанню грошових скарбів Англії; боротьба з псуванням монет.

Томас Мен (1571-1641)

Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компанії

Основний твір - "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс нашої

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна теорія меркантилізму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму
  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка