Основні твори - "О теории и практике политической экономии", "Вступительная лекция политической экономии" (1837), "Записки о политической экономии" (1844-1848)
Професор Харківського університету
Степанов був прихильником і послідовником класичної політичної економії, а його погляди розвивалися в руслі сучасної йому загальноєвропейської наукової традиції. Він був автором першого в Російській імперії двотомного підручника політичної економії "Записки о политической экономии", побудованого на ідеях А. Сміта та Д. Рікардо.
Тим не менш, Степанов виступав проти механічного, некритичного перенесення теорій західних економістів на вітчизняний ґрунт; заперечував змішування політекономії з галузевими науками, наголошував на необхідності посилення соціального аспекту політичної економії;
Степанов відзначав, що багатство - це насамперед користування речами, які можуть задовольняти потреби, а не їх мінові вартості. Однак метою капіталістичного виробництва визнавав прагнення до збагачення, а прибуток, - частиною вартості, створеною працею. На думку вченого, праця виступає суб'єктом багатства, а природа - об'єктом, праця є тим продуктивнішою, чим вона вільніша від усяких утисків. З огляду на зазначене, вважав несправедливим, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв", та відстоював спрямування частини податкових надходжень на суспільні потреби.
Іван Вернадський (1821-1884)
Професор Київського, Московського університетів, видавець журналу "Экономический указатель"
Основні твори - "Очерк теории потребностей" (1847), "Проспект политической экономии" (1858)
Про предмет політичної економії.
Вернадський виступає проти визначення політичної економії, як науки про багатство, і підкреслює, що вона вивчає лише один бік, одну властивість багатства - його цінність. Предметом дослідження цієї науки він вважає природні закони виробництва, але такими законами для нього є лише закони товарного виробництва.
Про працю.
Працю Вернадський визнає головним і єдиним джерелом багатства. Він розрізняє корисність (споживчу придатність) та власне вартість, що "визначається працею, а не придатністю". У поглядах на джерела доходів, багатства, вартості Вернадський стояв на позиціях класичної школи, але, на відміну від класиків, вважав усі види праці продуктивними.
Про власність і капітал.
Після реформи 1861 р. Вернадський стає активним захисником великого капіталу та великого виробництва, які уможливлюють науково-технічних прогрес. Позитивно оцінюючи концентрацію виробництва і капіталу, Вернадський однозначно негативно ставиться до великої земельної власності, яка на той час була майже вся поміщицькою, вважаючи за необхідне її пристосування до "раціональних", тобто капіталістичних форм господарювання.
Про соціалізм.
Ідеї соціалізму Вернадський вважав помилковими та пов'язував зі зростанням пауперизму. На його думку, соціалістичні ідеї зароджуються серед прихильників незрілих общинних форм господарювання, тому виступав за їх реформування.
Микола Бунге (1813-1895)
Ректор Київського університету, Міністр фінансів Російської імперії
Основні твори - "О возрастании неметаллического обращения в России" (1877), "Основания политической экономии" (1870)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тихін Степанов (1795-1847)“ на сторінці 1. Приємного читання.
