Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

Історія економічних вчень

Класична політична економія виникає в Англії у XVII ст. Це пов'язано з тим, що саме дана країна першою вступила на шлях мануфактурного виробництва. Швидкі темпи первісного нагромадження капіталу та буржуазна революція створили передумови бурхливого розвитку промислового виробництва, що, у свою чергу, стимулювало швидке зростання торгівлі та грошового обігу. Все це сприяло теоретичному осмисленню економічних процесів і критиці меркантилізму. Основоположником класичної політекономії в Англії є Вільям Петті.

У Франції майже до останньої третини XVIII ст. домінували аграрний сектор економіки та феодальні відносини, а тому підприємницький капітал з великими труднощами опановував суспільні відносини. Отже, для П'єра Буагільбера та фізіократів головною темою досліджень є процеси лібералізації та капіталізації сільського господарства.

Вільям Петті (1623-1687)

Статистик і економіст, вивчав медичні науки, викладав фізику та анатомію в Оксфорді, член парламенту, один із засновників королівського наукового товариства

Основні твори - "Трактат про податки і збори" (1661), "Політична анатомія Ірландії" (1671), "Різне про гроші" (1681), "Політична арифметика" (1690)

Методологія.

Петті прагне показати причинну залежність економічних явищ, пояснити природу грошей і податків, грошової і земельної ренти, ціни тощо, здійснюючи перехід від опису видимих явищ до аналізу їх сутності. Тим самим вчений робить спробу застосування абстрактного методу аналізу. "Спосіб, яким я взявся (досліджувати) однак, незвичайний, тому що замість того, щоб уживати слова тільки в порівняльному і переважаючому ступені і прибігати до умоглядних аргументів, я вступив на шлях вираження своїх думок мовою чисел, ваг і мір, уживаючи тільки аргументи, що йдуть від почуттєвого досвіду і розглядаючи тільки причини, що мають видимі підстави у природі. Ті ж, що залежать від мінливості роздумів, думок, бажань, пристрастей окремих людей, я залишаю". Поряд з абстрактним методом, Петті успішно використовує кількісний аналіз економічних явищ, відкриваючи тим самим епоху статистичних методів дослідження у економіці.

Завдяки даним методам, Петті включає у предмет дослідження процес виробництва. "Купці не доставляють ніякого продукту, - пише вчений, - а відіграють лише роль вен і артерій, що розподіляють туди і назад кров і живильні соки державного тіла, а саме продукцію сільського господарства і промисловості".

Теорія вартості.

Досліджуючи матеріальне виробництво, Петті виділяє вартість у самостійну економічну категорію. Розглядаючи ринкову ціну, яку він називає "політичною ціною", Петті шукає приховану за нею основу, "природну ціну". Остання, як внутрішня основа цін, визначається працею, що може бути зведеною до витрат на виробництво золота і срібла. "Якщо одну унцію срібла можна добути і доставити у Лондон із перуанських родовищ з такими ж витратами часу, які необхідні для виробництва одного бушеля хліба, то перший із цих продуктів буде складати природну ціну другого; і якщо внаслідок відкриття нових, більш багатих родовищ дві унції срібла можна буде добувати так же легко, як тепер одну, то caeteris paribus хліб буде так само дешевим при ціні 10 шилінгів за бушель, як тепер при ціні 5 шилінгів". Отже, Петті розглядає вартість у тому вигляді, в якому вона проявляється у обміні у якості грошей.

Подальші розмірковування приводять Петті до висновку, що "....оцінку всіх речей слід було б звести до двох природних знаменників - землі і праці", так як "праця є батько і активний принцип багатства, а земля - його мати". Трактуючи вартість, як породження праці і природи, він вбачає природне відношення рівності між працею і землею в денних харчових пайках робітника, тобто у заробітній платі. "Загальною мірою вартості є середнє денне харчування дорослої людини, а не його денна праця; ця міра представляється настільки ж регулярною і постійною, як вартість чистого срібла ... Тому я визначив вартість ірландської хатини числом денних пайків, витрачених будівельником при її будівництві ...".

Теорія доходів.

Заробітна плата, за Петті, - це природна ціна праці, що повинна тяжіти до обсягу необхідних засобів до життя і регулюватися законодавчим шляхом. "Закон повинен забезпечувати робітнику тільки засоби до життя, тому що якщо йому давати вдвічі більше за необхідне, то він буде працювати вдвічі менше, ніж він міг би працювати і фактично працював би без такого подвоєння заробітної плати, а це для суспільства означає втрату продукту відповідної кількості праці" .

Рента трактується ним як надлишок праці виробника над належною йому заробітною платою і відшкодуванням капіталу. "Я стверджую, - говорить Петті, - що коли ... людина відніме з отриманого нею врожаю своє насіння, ... а також усе те, що вона сама з'їла і що віддала іншим в обмін на одяг й інші предмети, необхідні для задоволення насущних потреб, то залишок хліба складе природну й істинну ренту із землі за цей рік".

З рентою пов'язується і відсоток, як доход, рівний "ренті з такої-то кількості землі, яка може бути придбаною на ті ж надані у позику гроші за умови повної суспільної безпеки".

Джерело ренти Петлі знаходить у неоднаковій родючості земельних ділянок та продуктивності праці, у різному їх місцезнаходженні до ринків збуту. "... Поблизу від населених місць, для харчування яких потрібні великі райони, землі не тільки приносять ... більш високу ренту, але й коштують більшої суми річних рент, ніж землі точно такої ж якості, але які знаходяться в більш віддалених місцях"7. "Багатство або бідність землі, або її цінність, залежить від відношення тієї, більшої або меншої, частки продукту, що приноситься нею, яка сплачується за користування нею, до простої праці, витраченої на вирощування вказаного продукту".

Ціна землі.

Продаж землі у Петті розглядається як продаж права на одержання ренти, а тому ціна землі має обчислюватися як певна сума річних рент. Вирішуючи питання про зазначену суму, вчений звертається до опублікованих в Англії смертних таблиць Граунда, в яких наводились дані про середню тривалість життя різних верств населення. Для людини, стверджував Петті, представляє інтерес купити стільки річних рент, скільки йому необхідно для забезпечення себе і своїх найближчих нащадків, тобто стільки років, скільки "можуть розраховувати ще прожити одночасно представники трьох поколінь, з яких одному 50 років, другому - 28, третьому - 7, тобто дід, батько і син... Я приймаю, що число річних рент, які складають природну вартість якої-небудь ділянки землі, дорівнює звичайній... тривалості сумісного життя трьох таких осіб". Зводячи цю тривалість до 21 року і помноживши на 21 суму річної ренти, Петті визначив ціну землі.

Школа фізіократів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини
  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка