Леон Вальрас (1834-1910)

Історія економічних вчень

Професор економіки Лозаннського університету

Основний твір - "Елементи чистої політичної економії" (1874)

Методологія.

У теоретичному аналізі Вальрас намагається широко використовувати методи абстракції і дедукції, однак, особливістю дослідження є те, що вихідними елементами у нього виступають ті, які у попередників були результатними.

Так, теорія граничної корисності виводиться Вальрасом із теорії попиту і пропозиції, а аналіз рівноваги починається з розгляду обміну, де вже існують мінові зв'язки, ціни, ринок, товари. "Ми визначаємо соціальне багатство як сукупність матеріальних і нематеріальних речей, які мають цінність і обмінюються, і ми доведемо, що всі речі, які мають цінність і обмінюються, корисні та існують в обмеженій кількості". Отже, Вальрас не розвиває теорію граничної корисності при аналізі попиту, а використовує її лише як передумову конструювання моделі загальної ринкової рівноваги.

Принцип обміну виступає у нього основним інструментом формалізації економічних явищ, так як дозволяє виразити їх у математичній формі. Там, де є обмін, є і еквівалентність, яку можна записати у вигляді системи рівнянь і невідомих. Таким чином, Вальрас є першим економістом, хто збагатив інструментарій економічного аналізу застосуванням системи спільних рівнянь. У цілому ж для його методології, як і для всієї математичної школи, є характерним використання методів функціонального аналізу, моделювання і диференційного обчислення.

Теорія обміну.

Своє дослідження Вальрас починає з аналізу двостороннього обміну, у ході якого він визначає попит і пропозицію, а у подальшому виводить із закономірностей формування даних величин функцію та вимірюваність самої граничної корисності.

Під попитом автор розуміє певну кількість товарів, яку можна придбати при даних цінах. Величина попиту двох учасників обміну, які обмінюють між собою два протилежні товари на окремому ринку, залежить від відносної мінової цінності. Остання визначається Вальрасом як цінність одного товару, що виражена у цінності іншого товару.

Якщо Va означає мінову цінність товару А, а УЬ - мінову цінність товару В, у той час як х означає кількість товару А, запропонованого до обміну, а у, - відповідно, кількість товару В, то маємо:

Це рівняння свідчить про те, що відношення кількості товарів, які обмінюються на ринку, є обернено пропорційним цінам цих товарів. А раз так, то можна стверджувати, що і Уа/УЬ = Ра = у їх, звідки отримуємо:

Криві попиту обох учасників обміну мають тенденцію до зниження: якщо відносна мінова цінність зростає, попит знижується, і навпаки. Кожному міновому співвідношенню двох благ відповідає, таким чином, певна величина попиту з обох сторін. Графічно цей зв'язок Вальрас виражає у системі координат, де на осі абсцис відображаються мінові співвідношення (ціни), а на осі ординат - величини попиту (див. рис. 5.7). У кожного із учасників обмінних операцій буде своя форма кривої попиту. Для першого індивіда вона зображена на рис. 5.7, а), а для другого, відповідно, - на рис. 5.7, б).

Незважаючи на однаковий характер кривих попиту двох індивідів, сама ступінь спадання функцій їх попиту може бути різною. Якщо просумувати ці індивідуальні функції попиту, то можна отримати його загальну функцію для всього ринку, яку часто називають кривою ринкового попиту. Вона відображає залежність, яка існує між зміною ціни і величиною попиту і показує, яку кількість товару здатні придбати споживачі за даною ціною.

Індивідуальні та сукупна криві попиту

Рис. 5.7. Індивідуальні та сукупна криві попиту

З кривих попиту автор виводить і обсяг пропозиції, під якою розуміє певну кількість товару за певною ціною. Обмін здійснюється лише у тому випадку, якщо обидва його учасника можуть запропонувати який-небудь еквівалент. Як правило, у якості еквіваленту виступає частина товарів, якою володіють учасники перед обміном. Це означає, що величина попиту при даному міновому співвідношенні двох товарів є одночасно і величиною пропозиції.

Отже, кожній ціні відповідає певна величина пропозиції. Величини попиту і пропозиції можуть приймати різноманітні значення, проте існує лише одна ціна, для якої величини попиту і пропозиції рівні. Ціну рівноваги, мінове співвідношення, при якому попит і пропозиція урівноважуються, графічно відображає точка перетину кривих попиту і пропозиції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леон Вальрас (1834-1910)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)
  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка