Розділ сьомий. Методи і засоби навчання

Нагадуємо, що ми розглядаємо класифікацію методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Із числа методів навчання, які забезпечують засвоєння знань на продуктивному та творчому рівнях засвоєння, виділимо метод проблемного вивчення матеріалу, частково-пошуковий та дослідницький.

Частково-пошуковий метод. Оскільки наукове пізнання включає в себе багато етапів і кожен із них сам по собі вимагає певних знань і відповідної практики, то виникає потреба достатньою мірою відпрацювати з учнями кожен пізнавальний крок, кожен етап пошуку.

Учень має навчитися “бачити” проблему, виділяти її серед багатьох запитань і завдань. Осмислення самої проблеми вимагає актуалізації певних знань, певного змістового простору. А це пов'язано з перетвореннями даного змісту. За цієї умови можливий розподіл всієї проблеми на підпроблеми чи задачі. В такому разі окремі з них учні розв'язують спільно з учителем, деякі самостійно.

Розв'язання конкретної підпроблеми чи задачі важливе саме по собі, але набагато важливіше, щоб учні самі виділили ці підпроблеми, встановили порядок, послідовність їх вирішення, тобто щоб встановили або ж розробили свою логіку розв'язання цієї проблеми. Серед усіх етапів вирішення проблеми чи не найбільше педагогічне значення має розробка, висунення гіпотез. Адже зрозуміло, що для того, щоб розробити, висунути не одну, а кілька гіпотез, необхідно привести в дію, актуалізувати всі наявні знання, потрібно дійсно заглянути наперед, передбачити, спрогнозувати майбутній результат, спланувати етапи руху у просуванні на шляху вирішення самої проблеми.

У цьому русі думки частка учнівської праці, частка самостійної розумової діяльності учнів має бути якомога більша. Майстерність учителя якраз і полягає в тому, щоб виділити учням ту частку роботи, яку вони спроможні самостійно виконати, значить, яка принесе найбільше користі для них у розумінні важкого шляху пізнання. Не менш важлива участь учнів у розробці способів перевірки гіпотез, в аналізі отриманих результатів, у формулюванні висновків. Зауважимо, що використання у навчальному процесі частково-пошукового методу навчання, при всіх його позитивних рисах, не створює в учнів цілісного бачення всього шляху пошуку, добування знань, але, разом з тим, він є тим педагогічним кроком, який готує учнів до такого бачення.

Дослідницький метод навчання. В історії нашої школи був час, коли дослідницький метод навчання педагоги вважали єдино науковим методом навчання, і, до того ж, універсальним. Таке зміщення акцентів у бік підвищення міри самостійності учнів у процесі навчання було зумовлене боротьбою проти надмірного зазубрювання матеріалу. І на цьому ґрунті до дослідницького методу навчання відносили будь-які дії з об'єктами вивчення. Дослідницький метод навчання розв'язує завдання творчого рівня засвоєння.

У ході вивчення програмового матеріалу або в процесі занять гуртка чи факультативу виникає певна проблема, яка в науковому плані не є дійсно проблемою, або є такою, але недостатньо розробленою. Сучасна практика роботи Малої Академії Наук, у діяльності якої беруть участь тисячі учнів з усієї України переконливо довела, що “малі академіки” дуже часто пропонують такі рішення, які з великим бажанням бере велика наука, техніка, промисловість та інші галузі виробництва.

Звичайно, є проблеми, які з успіхом вирішуються протягом одного уроку, є довготривалі проблеми, які вимагають багато часу, щоб їх розв'язати, є проблеми, над вирішенням яких можуть працювати окремі учні або групи учнів. Важливість цього методу навчання полягає в тому, що учень сам шукає шляхи вирішення проблеми, планує сам свої дії, самостійно або з мінімальною участю учителя виділяє підпроблеми, встановлює послідовність їх розв'язання, безпосередньо їх вирішує, робить самостійні висновки, узагальнює їх і формулює [10].

Метод проблемного вивчення матеріалу складає основу проблемного навчання. Опис його особливостей дано у третій частині дидактики, в розділі “Теоретичні засади окремих навчальних технологій”.

7.1.3. Рівнева класифікація методів навчання.

Відомо, що саме навчально-пізнавальна діяльність учнів є головною умовою засвоєння ними навчального матеріалу. Водночас, є всі підстави вважати, що вона є істотною ознакою, за якою можна було б сказати – це метод навчання, чи можливо, це якась інша характеристика навчання. Дуже часто можна прочитати, що розповідь, робота з книгою, демонстрування чи ілюстрування під час навчання, розв'язування задач, усне опитування, бесіда, самостійна робота і ще багато-багато іншого є методами навчання. Усі ці види діяльності характеризують зовнішні вияви діяльності учителя та учнів і аж ніяк не характеризують метод навчання з точки зору характеру і рівня навчально-пізнавальної діяльності учня. Тому назвати їх методами навчання аж ніяк не можна. Це є лише конкретні форми вираження тих чи інших методів навчання.

Зрозуміло, що має право на життя та класифікація методів навчання, у якій за основу прийнято ту чи іншу форму навчально-пізнавальної діяльності учнів. Серед відомих характеристик процесу засвоєння знань рівневий характер цього процесу є найбільш видимим. Тому можливість класифікувати методи навчання на основі рівнів засвоєння знань є очевидною. Кожен рівень засвоєння вимагає своїх дій як з боку вчителя, так і з боку учня. А це означає, що кожен рівень засвоєння для свого забезпечення вимагає свого методу навчання [7].

Відповідно до рівнів засвоєння можна виділити такі методи навчання:

– метод порівняння – він забезпечує засвоєння навчального матеріалу на рівні розуміння;

– метод репродуктивного підкріплення – він дає змогу забезпечити засвоєння навчального матеріалу на рівнях розпізнавання та репродуктивному;

– метод продуктивного навчання – цей метод призначений для забезпечення засвоєння матеріалу на продуктивному рівні;

– метод творчого засвоєння навчального матеріалу.

Дамо коротку характеристику кожному з цих методів навчання.

Метод порівняння. Відомо, що в основі розуміння лежить порівняння невідомого з відомим, або порівняння пізнішого (в часі) матеріалу з раніше вивченим. Це один із шляхів реалізації цього методу.

Другий шлях. Нове поняття підводиться під раніше засвоєне, доповнюючи при цьому деякі специфічні деталі. Наприклад, поняття “ромб” тлумачиться як паралелограм, в якого всі сторони рівні. Тут нове поняття “ромб” підводиться під поняття “паралелограм”, але з доповненням “в якого всі сторони рівні”.