Розділ сьомий. Методи і засоби навчання

Оскільки метод навчання для вчителя – це своєрідний засіб досягнення цілей навчання, то учитель, використовуючи цей інструмент, відразу повинен отримати інформацію про ступінь досягнення цілі навчання, здійснити оцінку запланованого і отриманого результату та внести корекційні впливи. Але умовою для цього є отримання необхідної діагностичної інформації.

Якщо завдання, яке розв'язує цей метод – забезпечення розуміння, то діагностика зводиться до діагностики розуміння.

Розглянемо такий приклад. На уроках математики, вивчається тема “Ромб”. Дається таке визначення: Ромб – це паралелограм, у якого всі сторони рівні, поняття “ромб” підводиться під поняття “паралелограм”. Якщо учень розуміє це означення, то він спроможний відповісти на таке запитання: знаючи, що ромб – це паралелограм, в якого всі сторони рівні, скажіть, чи є серед даних фігур ромб. Учитель хоче, щоб учень порівняв означення, дане учителем (яке б учень сам міг би і не пригадати), з тими фігурами, які накреслені на дошці і прийшов до правильного висновку.

Якщо учень наводить свої приклади, які ілюструють зміст матеріалу, що вивчається, якщо він може здійснити кодування, тобто переведення цієї інформації з однієї форми в іншу, наприклад, словесну інформацію подати у вигляді формул, таблиць, графіків, чи навпаки, то тоді теж можна зробити висновок про розуміння учнями матеріалу. Зрозуміло, що вчитель має постійно оцінювати ефективність своїх дій. Але як це зробити?

У школі прийнято, що якщо учень чогось не розуміє, він повинен якимось чином показати це вчителеві. Найпростіше підняти руку, або встати і сказати. Однак, тут є багато незручностей, хоч у старших класах така форма інформування учителя часто використовується. У молодших класах застосовують різні форми сигналізації, наприклад, червоно-зелені прапорці, деякі технічні системи, а саме, модульний клас та ін.

У пояснювально-ілюстративному методі чи не найважливіше забезпечити одночасне поєднання усного пояснення з демонструванням, ілюстрацією зразків, прикладів, моделей тощо. Бо саме таке поєднання включає в діяльність ліву і праву півкулі головного мозку, що сприяє актуалізації навчального досвіду людини і формує пізнавальний образ об'єкта вивчення.

Оскільки розуміння засновується на встановленні зв'язків, на порівнянні невідомого з відомим, то, зрозуміло, що неабияку роль має те, з чим порівнюють. Якщо немає з чим порівнювати, то ніякого розуміння не відбувається. Нові зв'язки створюватися не будуть, отже, в діях учителя має бути присутній елемент, який орієнтує учнів на актуалізацію тієї основи, з якою буде здійснюватися порівняння, встановлення зв'язку.

У діях учнів повинен бути присутній елемент сили волі для того, щоб дещо пригадати, повернути до себе, поновити, оживити зв'язки, тобто, своєрідну дискретну одиницю знань перевести в блок оперативної пам'яті, зробивши цю одиницю готовою до роботи. У практиці це виглядає як повторення того матеріалу, який буде використовуватися при вивченні нового. Зовнішній вияв такої актуалізації ще не свідчить про те, що учень перевів цю дискретну одиницю знань у стан готовності.

Отже, підсумуємо всі характерні особливості пояснювально-ілюстративного методу навчання.

1. Метод виконує функцію забезпечення засвоєння змісту навчання на рівні розуміння.

2. У його основі лежить психологічна закономірність засвоєння, суть якої в сприйманні навчальної інформації і створенні на цій основі асоціацій.

3. Дії вчителя зводяться до переведення дискретної одиниці актуальних знань у блок оперативної пам'яті учнів.

4. Дії учнів зводяться до встановлення зв'язку між невідомим, новим, з відомим, старим, до порівняння одного з іншим.

5. Оцінка ефективності дій учителя і учнів засновується на оцінці учнівського вміння порівнювати, переводити інформацію з однієї мови на іншу, тлумачити, наводити свої власні приклади тощо.

6. Зовнішньою формою вираження методу є розповідь, лекція, бесіда, пояснення, ілюстрація, демонстрація та ін. спільно з елементами самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Репродуктивний метод навчання. Він розв'язує дещо складнішу задачу, ніж пояснювально-ілюстративний і його функція полягає в тому, щоб забезпечити таке засвоєння матеріалу, при якому учні були б спроможні відтворити його, маючи зовнішню опору у вигляді підказки (рівень розпізнавання), або вміли відтворити самостійно та застосувати одержані знання у простій, типовій ситуації (репродуктивний рівень). Для того, щоб учень запам'ятав матеріал, він повинен сконцентрувати, зібрати свою силу волі, крім того, декілька разів повторити його, намагаючись запам'ятати цей матеріал. В основі цього методу лежить відомий психологічний закон, що для міцного запам'ятовування необхідно підкріпити його повторенням (7 +2; 7-2)рази.

Однак, щоб запам'ятати ту чи іншу інформацію, не обов'язково її повторювати багато разів. Знання, які потрібно запам'ятати, включають у різні змістові перетворення, при цьому учень усю свою увагу концентрує саме на перетвореннях, а потрібна інформація запам'ятовується на підсвідомому рівні.

Наприклад, при вивченні площі прямокутника учитель дає учням завдання визначити висоту прямокутника, якщо відомо його площу та основу. Щоб розв'язати цю задачку, він знаходить у зошиті формулу площі прямокутника, або ж намагається її пригадати і пригадує, переконуючись у її правильності, записує її ще раз, думає, як з неї визначити висоту, записує нову формулу, для цього він використовує раніше набуті знання, робить обчислення, отримує шуканий результат. У всіх цих діях він не ставить собі за мету запам'ятати формулу площі прямокутника, вона запам'ятовується підсвідомо, до того ж міцніше.

Вироблення умінь застосовувати знання у типовій навчальній або близькій до типової ситуації, вимагає того, щоб учень побачив спосіб дій на конкретному прикладі, тобто створив певний образ дії, запам'ятав усю послідовність дій.

Після цього завдання полягатиме у тому, щоб розв'язуючи нову задачу, проаналізувати ситуацію, описану у цій задачі, прийти до висновку, що вона, ця ситуація аналогічна до навчальної і, отже, потрібно просто прикласти зафіксований у пам'яті спосіб дій до нової ситуації. Якщо заданна ситуація дещо змінена, то приходиться спочатку виконати деякі перетворення, щоб привести цю ситуацію до типової і лише тоді прикласти відомий спосіб дій до трансформованої ситуації.