РОЗДІЛ 29

Нога Амари нила і боліла, і вона ледь стримувалася, щоб не стогнати при кожному кроці, і стискала губи. Бернард, пробігаючи повз замерзлі крижані і засніжені дерева, у кількох ярдах попереду неї, винісся на невеликий підйом і зник з іншого боку. Вона подалася за ним, намагаючись зберегти темп, і оступилася в ямку за підйомом, покриту хрустким снігом та замороженим листям.

Бернард встиг підхопити її, і одразу ж затиснув рукою її рот, щоб вона не видала їх хрипом, який виривався з кожним видихом. Його очі двилися далі, і тоді вона відчула, як він наклав на них завісу невидимості.

Тіні перемістилися і тепер виглядали як красиві візерунки на її шкірі, коли дерева навколо них захиталися і зашуміли, ніби під вітром. Заморожені кущі однак зарухалися — майже непомітно стаючи перед ними, а раптовий запах землі та подрібнених коренів, прикрив будь-які свідчення їхньої присутності.

Через кілька секунд вони почули позаду стукіт копит, і Амара ворухнулася, щоб глянути на підйом, з якого вони спустилися.

— Хіба вони не побачать наших слідів? — прошепотіла вона.

Бернард похитав головою, його обличчя було втомлене.

— Ні, - прошепотів він. — Дерева притрусили сліди листям. А трава зрушена достатньо, щоб закрити снігом інші. Решта це твердий лід і сніг. Та й тіні допомагають приховати те, що залишилось.

Амара повільно відвернулася від підйому, і нахмурилась.

— З тобою все гаразд?

— Втомився, — признався він і заплющив очі. — Це лицарі. Їхні фурії у незнайомому районі, але вони сильні. Мені важко збивати їх зі сліду.

— Фіделіас задіє всі резерви, якщо почне загальне полювання за нас. Це означає також, що він прискорить плани нападу. Наскільки ми близько до гарнізону Кальдерона?

— Кілька сотень ярдів до кінця лісу, — сказав Бернард. — Тоді з півмилі відкритого простору. Всі, хто на цьому боці долини, зможуть нас бачити.

— Можеш ти на хвилі землі понести нас?

Бернард заперечливо похитав головою. — Втомлений.

— Перебігти?

— Не з твоєю ногою, — сказав Бернард. — Тим більше вони на конях. Вони легко доженуть нас і знищать.

Амара кивнула і почекала, поки звук вершників не відплив від них на іншу сторону. — Півмилі. Якщо справа дійде до цього, я з могла би понести нас. Ці вершники використовують земних фурій, так?

Бернард кивнув.

— Деякі деревних.