Розділ 37

— Знаєте, — сказала я, — це справа кожного особисто, за кого голосувати. Або не голосувати зовсім. І кого тягти сюди — також моя особиста справа.

Розмова могла скотитися в політичне русло. Воно нам треба? Тому я швиденько перехилила келиха й радісно заспівала перше, що згадала, а згадала я таке:

— Хорошо красавіцам, оні всєм нравятся!

Мене ніхто не підтримав.

Запалу вистачило ненадовго, і я замовкла. Рома кривився, щоб не розреготатися, Лідія Дмитрівна почала переставляти тарілки. Цей же Сидір Артемович не переставав дивитися на мене осудливо, проте вирішив змінити платівку:

— Лідо, чи правду кажуть «побачити Париж і померти»?

— Не знаю. Анрі казав, що в них говорять інакше — «побачити Венецію і померти».

— Диви, а ми про Венецію якось не того. Для нас Париж — це Париж. Ромо, пішли покуримо на сходах. Я тобі щось маю сказати, — Сидір Артемович кивнув значуще в мій бік. Здається мені, шансів відвідати Париж або ж Венецію у нього як кіт наплакав. Та він не переймається, наше життя його цілком влаштовує. Незважаючи ні на що.

— Я вирішив, що з Нового року не палю, й вам не раджу. А якщо хочете щось сказати, то кажіть тут, тільки не забувайте, що за десять хвилин Новий рік. Мамо, — Рома звернувся до Лідії Дмитрівни, — ти хоч здогадалася свого Анрі поздоровити від нас із Вікою?

— Пішли, постоїш поруч, — батько розумів, що боротися проти Анрі — справа безнадійна, проте можна поборотися проти мене — теж добре діло.

— Ну, пішли, — Рома здався, — Кузочко, бачиш під ялинкою коробочку? Це твоя. Тільки зачекай трохи, — він глянув на годинника.

Як же я забула! Швидко схопила сумку, витягла два яскраві пакуночки й також поклала під ялинку. Як чудово мати кому робити подарунки в новорічну ніч, собі чекати подарунків! Напевне, це і є щастям — зустрічати Новий рік серед своїх. Тільки цей Сидір Артемович під ногами плутається. Не встигла я це подумати, як на сходах хтось заверещав. Ми з Лідією Дмитрівною подивилися одна на одну й рвонули до дверей. На цементній підлозі лежав Сидір Артемович, над ним схилявся Рома.

— Не руш його, він твій батько! — Лідія Дмитрівна почала відтягувати сина від колишнього чоловіка.

Рома розлютився:

— Що ти верзеш? Чого б це я його зачіпав? Хай живе! Він хотів продемонструвати мені свою спритність, показати якусь вправу, яку опанував ще під час служби в армії. Не втримав рівновагу, чи що…

Сидір Артемович волав на весь будинок, в дверях почали з’являтися люди. Хто в короні, хто з бенгальськими вогнями. Ми пояснили, що все під контролем, чоловік послизнувся, йому болить, вітаємо всіх із Новим роком, хай щастить!

Отак із гостем-родичем і його лементом увійшли ми в Новий рік. Що говорив Президент, яка ялинка була в кадрі поруч із ним, ми побачити не встигли. Кажуть у народі: як зустрінеш рік, таким він і буде. Була «швидка» з п’яненькою бригадою, був травмпункт. Потім мене таксі дорогою закинуло додому, я лягла спати й до вечора наступного дня не знала, який сюрприз чекає на мене під ялинкою в Роминій квартирі. А була то рожева оксамитова коробочка з тоненьким золотим перстеником, що виблискував перлинкою. До коробочки була пришпилена маленька листівочка, де було написано: «Кузочці в День заручин». Я таки дочекалася. Проте заручини — це не маленька коробочка з перстеником під ялинкою, я знала точно. Заручини — це ритуал, та хай уже так, не буду звертати уваги на дрібниці, може, тут традиції не такі, як у нас. Ура! Ура! Ура!

Чи треба казати, що зустріч Нового року зруйнувала плани Анрі, Лідії Дмитрівни та й загалом наші спільні плани. Ромина мама сказала, що поки горезвісний Сидір Артемович не стане на рівні ноги, вона ні про яку Францію й чути не хоче. І це не підлягає обговоренню. «Горезвісний» — вона не казала, проте більш горезвісної людини я в своєму житті не зустрічала. Ми переконували її, як могли. Рома підвищував голос, казав, що Оленка і батька на ноги поставить, щоб Лідія Дмитрівна не вигадувала, а їхала. Я казала, що цей Сидір Артемович не вартий доброго слова, але марно:

— Ромо, він твій батько. Ми мусимо поставити його на ноги. У нього ж крім нас, нікого нема.

— Як це нема? А дві попередні дружини?