Розділ «Історія стародавнього світу»

Культура та релігія народів передньої Азії

У Передній Азії особливо придатною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям).

Саме у Межиріччі постала характерна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська цивілізація та виникли ранні форми державності. Спочатку цю цивілізацію представляли Шумер на півдні та Аккад у центрі, тому вона дістала назву шумеро-аккадської культури.

Творцями шумеро-аккадської цивілізації були шумери - стародавній народ, який прийшов на південь Месопотамії з гірських районів Еламу, та семітські племена Аккаду з сирійсько-месопо-тамського степу. Вони досягли великого прогресу в усіх галузях виробництва і культури. Саме шумери заклали основи храмового будівництва, винайшли гончарний круг і технологію виплавлення бронзи. Поширення торговельних відносин зумовило прогрес в удосконаленні транспортних засобів - були винайдені колесо, колісниця і візок. У зв'язку з необхідністю складання господарських документів у шумерів виникло піктографічне письмо.

Завдяки землеробському таланту шумерів Месопотамія перетворилася на квітучий край. Густа мережа зрошувальних каналів і ретельна обробка землі давали змогу одержувати багаті врожаї, були розвинуті ремесла, торгівля, будівництво. Існувало досконале ювелірне мистецтво, виготовлялися золоті вироби, дорогоцінні прикраси, вперше у світі було вироблене кольорове скло.

Шумери удосконалили піктографічне письмо і створили зручніший клинопис, склали перші астрономічні календарі та правові кодекси, започаткували в літературі епос міфологічного змісту. У Месопотамії зародилися арифметика і геометрія, для обчислення використовувалися таблиці множення, дроби, квадратні та кубічні корені. Найосвіченішими були жерці-чиновники, які здобували освіту у школах при храмах, де вивчали математику, астрономію, астрологію, опановували писемність, богослов'я, право, медицину та музику.

Надзвичайно розвинутий естетичний смак шумерів яскраво відобразився в образотворчому, ювелірному та будівельному мистецтвах. Високого рівня сягнула шумерська скульптура, зокрема майстерно виготовлені статуї богів, царів і жерців, що встановлювалися у храмах. Набула поширення пластика у металі. Знайдена археологами діадема шумерської цариці є одним з найвишуканіших відомих ювелірних виробів. Шумерські архітектори започаткували спорудження міст, оточених мурами, багатоповерхових будинків та зіккуратів - своєрідних храмових башт зі святинями-алтарями.

Завдяки торговельним та міждержавним зв'язкам культурний вплив шумерів поширювався і на сусідні країни та народи, особливо на Малу Азію, Закавказзя, Єгипет.

Шумери започаткували основи культурного розвитку своєї спадкоємниці у Месопотамії, якою з II тис. до н. е. стала цивілізація Вавилону.

Спорідненість шумерської та вавилонської культур ґрунтувалася насамперед на особливостях світосприймання, релігійних віруваннях та міфологічних уявленнях жителів Месопотамії, пов'язаних з обожненням природи. Страх перед грозою і повенями породив уявлення про богів водяного хаосу, верховного бога землі та грому. Однак з початком використання штучного зрошування у землеробстві настав час усвідомлення сили води, поклоніння доброму богу води й мудрості. Виник землеробський культ бога Думузі (Таммуза), що вмирає і воскресає. Обожнення природи відобразилося в уявленнях про Космос як вищий порядок. Особливої популярності набули астральний культ (обожнення неба та небесних світил) і пов'язане з ним астрологічне передбачення майбутнього за розміщенням планет та зірок. Бог неба Ану став верховним богом у шумерському пантеоні.

Яскраве відображення у міфологічній шумеро-вавилонській літературі отримали спроби пояснення існуючої світобудови. Так, зокрема, виник міф про створення світу з водяної стихії та міф про божественне створення людини з глини.

У шумерів та вавилонян доброчинним життям вважалися послух старшим у сім'ї, покірність державній владі, служіння богам.

У шумеро-вавилонському епосі відбилися мрія про безсмертя, проблема життя та смерті. У відомій "Поемі про Гільгамеша" (кінець III - початок II тис. до н. е.) сформульована міфологічна концепція жорсткого детермінізму людського життя, закономірною кульмінацією якого є смерть, яка натомість не може перекреслити цінності життя, його земні звершення та радощі. В епічній літературі Месопотамії існували й міфи про "Золотий вік" людства та райське життя, які згодом увійшли до релігійних уявлень інших народів Передньої Азії, біблійної літератури.

Поступово боги, як уособлення сил природи, почали вважатися покровителями держави і царської влади, небесними суддями, войовниками та царями. Давній землеробський бог Мардук набув образу володаря неба і землі, став верховним державним богом Вавилону, а бог Сонця Уту (Шамаш) - богом правосуддя, що дарує закони земному царю.

Водночас ускладнювалися і ритуали поклоніння "небесним" та "земним" (царям) богам. Із жерців формувався окремий соціальний прошарок, який з розвитком шумерського суспільства перетворився на керівну еліту. Вищі жрецькі посади зосередилися в руках царів та правителів залежних від них міст і провінцій. Серед служителів храмів були жерці-адміністратори, що розпоряджались майном храмів, і жерці, які здійснювали обряди жертвоприношень, ворожили на нутрощах принесених у жертву тварин. Спеціально навчені жерці супроводжували ці церемонії грою на лірах, арфах, цимбалах та флейтах.

З часом жерці почали використовувати не лише релігійне вчення, а й світські знання для зміцнення свого виняткового становища у суспільстві. У цивілізаціях Шумеру та Вавилону всі галузі знання були підпорядковані управлінню суспільною системою. Тому жерці опанували знання про психіку людини, набули досвід з навіювання та гіпнозу.

Особливо цінувалися знання, що допомагали уникнути нещастя або позбутися його наслідків за допомогою передбачення майбутнього. Тому серед текстів на глиняних табличках, що їх шумери, а згодом і вавилоняни використовували для свого клинописного письма, найчастіше трапляються саме таблиці для ворожби та астрологічних пророцтв. З цією метою жерці в обсерваторіях на дахах храмових башт-зикуратів вели систематичні астрономічні спостереження. Небосхил був поділений ними на дванадцять сузір'їв та зодіакальних знаків, що символізували ці сузір'я. Знання з астрономії дали їм змогу створити перший у світі календар, передбачати сонячні та місячні затемнення.

Досягнутий шумерами високий рівень культури та багатовіковий досвід суспільно-політичної організації сприяли появі ретельно розроблених юридичних норм для усіх сфер життя. Першим законодавцем в історії людства був Уруїнімгіна (III тис. до н. е.), правитель Лагата, який склав і запровадив найдавніший правовий кодекс.

Шумерське право згодом стало зразком для складання законодавства наступних цивілізацій як у Месопотамії, так і в сусідніх країнах. Зокрема, відомим прикладом його вдосконалення є кодекс царя Хаммурапі. "Закони Хаммурапі" вважалися взірцем законодавства впродовж усієї "клинописної культури" Месопотамії, їх переписували та вивчали до кінця існування Вавилону.

Уся культурна спадщина Шумеру, а згодом і Вавилону значною мірою була запозичена Близьким Сходом. Своєрідність та вишуканість мистецтва, традиції створених тут релігійно-міфологічних епосів були продовжені іншими цивілізаціями Передньої Азії - халдейською, ассирійською, урартською, сирійською, хетською, фінікійською, іудейською.