3. Оцінку достатності ресурсів (з урахуванням можливого їх перерозподілу між традиційними і новими товарами) виконують за такою схемою.
Для кожного виду ресурсу можливі ситуації:
• а) існуючий ресурс (Рi) перерозподіляється між традиційними (Рm) і новими (Рн) товарами, і його достатньо. Це характерне для ситуації, коли частина традиційних товарів знімається з виробництва і вводяться нові;
• б) Існуючий ресурс (Рi) перерозподіляється МІЖ традиційними (Рm) і новими (Рн) товарами, існуючий дефіцит ресурсу компенсується додатковими надходженнями (Рд). Випадок аналогічний попередньому, однак ресурсу, який вивільнився, недостатньо для нових товарів;
• в) для нових товарів потрібен додатковий ресурс, оскільки новий товар доповнює традиційний асортимент.
Очевидно, варіанти б) і особливо в) є проблемними. Вони потребують детального аналізу, метою якого є визначення можливості залучення додаткових ресурсів, вартості і ризику їх залучення, окупності і прибутковості інноваційного проекту тощо.
Для прогнозування тривалості життєвого циклу нового товару (Тж.ц) і його етапів слід використовувати рекомендації [17, 23].
Період окупності PP нового товару повинен бути не більш тривалий, ніж період його життєвого циклу (Тж.ц), він розраховується за формулою:
(1.1)
де Рi і Рi – результати і витрати, отримані в /-му періоді, відповідно; р – норма дисконту;
п – кількість років життєвого циклу інноваційного проекту;
m – номер розрахункового року (за розрахунковий приймається рік, що передує тому, у якому результати зрівняються з витратами).
При цьому необхідною умовою доці льності впровадження інновації є:
(1.2)
Нульовий період (якщо і = 0) дозволяє врахувати витрати, зроблені до початку реалізації проекту, тобто передпроектні вкладення. При цьому NPVн > NPVm, тобто результативність проекту, що передбачає впровадження інноваційних товарів (NPVн) повинна перевищувати результативність проекту, який передбачає подальше виробництво традиційних товарів (NPVm).
Для оцінки впливу інновацій на зміцнення ринкових позицій підприємства слід застосовувати методи матричного аналізу, наприклад БКГ, Мак-Кінсі, що порівнюють фактичні ринкові позиції підприємства з очікуваними (прогнозованими), які може захопити підприємство після впровадження інновацій. Залежно від того, зміниться ситуація в майбутньому (після впровадження інновацій) на краще чи на гірше, приймають рішення щодо доцільності реалізації інноваційного проекту.
Для остаточної оцінки доцільності впровадження інновацій визначають конкурентоспроможність нової продукції порівняно з основними конкурентами (якщо вони є). Також оцінюють шанси на витіснення конкурентів з ринку чи зменшення їх частки на ринку.
Оцінку посилення (ослаблення) іміджу підприємства в результаті інноваційної діяльності здебільшого можна оцінити лише за методом експертних оцінок, прогнозуючи очікувані вигоди (щодо іміджевої складової) у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Оцінку шансів інноватора щодо отримання державної чи регіональної підтримки аналізованого інноваційного проекту можна виконати шляхом порівняння умов відповідних регіональних і державних пріоритетних програм і характеристик конкретних інноваційних проектів. Особливу увагу слід приділити узгодженню інтересів, по можливості, усіх суб'єктів інноваційного процесу (економічних контрагентів інноватора).
Підходи, що викладені вище, надають можливість підвищити оперативність і точність аналізу та оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій, оцінити можливості наявного виробництва щодо виготовлення інноваційної продукції та достатність ресурсного забезпечення, провести попереднє техніко-економічне обґрунтування інноваційного проекту.
ДЕРЖАВНЕ І РЕГІОНАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка ринкової адекватності інновацій“ на сторінці 2. Приємного читання.
