Розрахунок сумарного нормативу обігових коштів за всією сукупністю матеріальних ресурсів повинен враховувати неодночасність постачання різних матеріалів. Запаси одних матеріальних цінностей закінчуються, інших – тільки надходять на склад. Унаслідок цього загальний стан запасів на кожний день такий, що для одних матеріалів вони становлять максимальну, для інших – мінімальну, а для третіх – середню величину. У цілому розмір запасу становить величину, близьку до половини загального запасу матеріалів, які використовуються на даному підприємстві. Тому при розрахунку нормативу обігових коштів для поточного запасу враховується не вся його величина, а тільки половина, тобто [29]:
(8.29)
(8.30)
де – може оцінюватися середньою тривалістю норми обігових коштів за окремими видами обігових коштів або матеріальних цінностей.
Страховий, або гарантійний запас створюється на випадок непередбачених відхилень, порушень планових строків або партій поставок, а також порушень планових умов споживання матеріалів. Величина страхового запасу розраховується за формулою:
(8.31)
де – кількість днів відхилення середнього інтервалу поставок від планових строків за звітний період.
На практиці страховий запас часто встановлюють у половинному розмірі від поточного запасу.
Транспортний запас створюється за рахунок тієї кількості оборотних коштів, які перебувають у транспортуванні після їх оплати.
У деяких випадках виникає необхідність у підготовчому (технологічному) запасі. Він створюється в разі, якщо сировина або матеріали, які перебувають на підприємстві, не можуть бути використані у виробництві відразу, а потребують перед виробничим використанням підготовки (сортування, комплектація, розкрій, дроблення, сушіння).
Величина підготовчого запасу визначається відповідно до технологічних інструкцій і з урахуванням конкретних умов виробництва.
Можна навести приклад з нормування матеріалів. Норматив власних обігових коштів на матеріали визначається як добуток вартості одноденного їх витрачання і норми обігових коштів у днях. Середня норма обігових коштів на матеріали у днях обчислюється в цілому як середньозважена величина від норм запасу оборотних фондів за окремими видами матеріалів.
Визначення часу здійснюється відповідно до галузевих інструкцій з урахуванням конкретних умов даного підприємства [29].
За джерелами утворення (фінансування) обігові кошти підприємств поділяються на такі групи:
• власні і прирівняні до них;
• позичені (зокрема, у формі кредитів банків);
• залучені (зокрема, через акціонування).
Власні оборотні кошти – це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можуть зменшуватися за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток) [18].
Позичені оборотні кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви. Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість по акцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими вчасно рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).
Ефективно функціонує те підприємство, яке за мінімальних витрат досягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві потребує оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумного поєднання власних і позичених коштів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела фінансування і визначення потреб“ на сторінці 3. Приємного читання.
