Рис. 7.14. Декомпозиція функцій
IDEFO-модель, на відміну від звичайної декомпозиції функцій, наведеної на рис. 7.14, створеної виключно вертикальними зв'язками, містить горизонтальні зв'язки між функціями. Це дозволяє не просто описати структуру функцій, а і їх взаємодію, яка надає сукупності функцій системні якості.
Методологія IDEFO має багато спільного з процесом видавництва книг.
Часто набір IDEFO-моделей організують у вигляді підшивки зі змістом, глосарієм та іншими атрибутами книг. Відмінність полягає лише в тому, що для викладення матеріалу замість природної використовують спеціальну формальну мову. Такий набір моделей у IDEF0 називається папкою.
Рис. 7.15. Структура IDEFO-моделі
Перший крок у роботі зі створення IDEFO-моделі – визначення мети моделювання (purpose). Мета моделювання визначається набором запитань, на які модель має відповідати. У результаті вивчення моделі читач (користувач) повинен мати можливість отримати відповіді на кожне із запитань, поставлених на початку моделювання. Список цих запитань – невід'ємна частина документації моделі.
Границі моделі (scope) визначають ступінь деталізації і глибину викладення інформації в моделі.
Точка зору (viewpoint) – це позиція, з якої модель описує систему. Точка зору обирається такою, щоб модель охоплювала встановлені межі (scope) і задовольняла б встановленій меті. Будучи одного разу обраною, точка зору має залишатися незмінною протягом усієї роботи з моделлю. Приклади точок зору: власник фірми, директор фірми, клієнт, постачальник, службовець тощо.
IDEFO-діаграми. На рис. 7.16 зображено типову IDEFO-діаграму на стандартному бланку. На діаграмі зображено кілька функцій і взаємозв'язків між ними (їх взаємодія). Діаграма описує (декомпозує) функцію.
Стандартний бланк містить типовий заголовок і нижній колонтитул.
Рис. 7.16. Типова lDEFO-діаграма
Елементи заголовку використовуються для того, щоб відстежувати й документувати роботу над моделлю. Елементи нижньої частини бланку містять інформацію, що ідентифікує діаграму: номер діаграми і посилання на батьківську діаграму.
IDEFO-блоки. lDEFO-блоки, які називаються функціями, обробляють чи перетворюють вхідні дані на вихідні дані. Оскільки DDEFO моделює системи як ієрархічно впорядковану декомпозицію функцій, перша функція, що визначається, – це функція самої системи.
IDEFO-блок, що зображує функцію, яка моделюється системою, називається контекстним (context).
IDEFO-блок зображується у вигляді прямокутника, у який вписано назву функції. Назва зазвичай складається з дієслова, яке визначає, що функція робить, і прямого додатку, що кваліфікує продуковану дію. Назва функції має відповідати обраній точці зору моделі.
Кожен IDEFO-блок (функції) може бути декомпозовано (детально описано) на складові підфункції. Оскільки IDEF0 визначає всю систему як блок, її декомпозиція полягає у визначенні того, з яких блоків складається контекстний блок. Структура моделі показана на рис. 7.15.
Взаємодії та зв'язки між підфункціями (блоками) відображуються за допомогою дуг (arrows).
Інтерфейс функції (стрілки). Кожна функція має вхідні та вихідні дані. Вхідні дані використовуються або трансформуються в процесі її виконання. Вихідні дані є результатом виконання функції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Умова необхідності“ на сторінці 2. Приємного читання.
