V – катастрофічний – важковідновна заміна попередніх екологічних систем під антропогенним тиском на менш продуктивні, закріплення малопродуктивних екосистем (утворення пустель);
VI – колапс – безвідновна втрата біологічної продуктивності.
Рівні І–П екологічної безпеки забезпечують ідеальні умови функціонування, відтворення та розвитку людства, рівні III-IV ставлять під загрозу функціонування, відтворення та розвиток прийдешніх поколінь, V рівень – нинішнього і прийдешніх поколінь, VI – призводить до загибелі людства (та інших біологічних видів) [21].
На рис. 6.7 подано залежність у довгостроковій перспективі рівня екологічної безпеки від частини екологічних інновацій у загальному обсязі виробництва та споживання. Крива залежності має вигнутий профіль через те, що складові екодеструктивного впливу на довкілля накладаються одна на одну, зумовлюючи збільшення загального впливу. Ця крива не торкається межі І рівня екологічної безпеки, бо навіть за 100% виробництва екологічних інновацій деякий екодеструктивний вплив на довкілля все одно буде (звичайно, у разі якщо в майбутньому не зможуть забезпечувати їжу, житло тощо синтезуванням сонячної енергії і т. п.). Кривизна графіка на рис. 6.7 змінюється залежно від обсягів виробництва. При їх зростанні частина екологічних інновацій, яку необхідно виробляти, прогресивно зростає.
Рис. 6.7. Залежність рівня екологічної безпеки країни від частини екологічних інновацій
У короткостроковий період, коли державні механізми управління формуванням ринку екологічних інновацій залишаються незмінними, показники, за якими здійснюється обґрунтування переходу з одного рівня екологічної безпеки на інший, можна схематично подати у вигляді графіків (рис. 6.8, 6.9). На рис. 6.8 зображено окремі складові витрат і прибутків при орієнтуванні виробництва і споживання на екологічні інновації; на рис. 6.9 – сумарні витрати і прибутки.
Рис. 6.8. Показники, що характеризують результати та витрати, пов'язані з переходами між рівнями екологічної безпеки
Рис. 6.9. Прибутки та витрати, пов'язані з переходами між рівнями екологічної безпеки
Заштрихована область на рис. 6.9 показує область перевищення прибутків (Н + Е) над витратами (В + ОВ), тобто відповідність умові (6.1). Витрати, пов'язані з переходом з одного рівня екологічної безпеки на інший, доцільні до точки перетинання кривих витрат та прибутків. Тобто доцільним є перехід до рівня П екологічної безпеки. Витрати ж, пов'язані з переходом на рівень І, перевищують відповідні прибутки.
Розглянемо економічний аспект орієнтування виробництва та збуту на екоінновації. Усі екологічні інновації можна умовно поділити на дві групи: ті, що збільшують прибутки суб'єктів ринку (група 1), і ті, що їх зменшують (група 2). Схематичне зображення кривих виробничих можливостей країни подано на рис. 6.10.
Екологічні інновації, які не відрізняються навіть за назвою, можуть належати як до однієї, так і до іншої групи. Так, в одному випадку виробництво продуктів екологічного харчування пов'язане з меншою продуктивністю, в іншому – з її зростанням. На рис. 6.10 зображено лінії виробничих можливостей країни: АВ – при орієнтуванні на екоінновації першої групи; АС – при орієнтуванні на виробництво екоінновацій другої групи. Звичайно, в сучасних економічних умовах обирати шлях скорочення виробничих можливостей було б неправильно. Хоча на даному етапі економічного розвитку не можна відмовитися від екоінновацій першої групи, оскільки необхідним є орієнтування на екоінновації, виробництво та споживання яких пов'язане з підвищенням прибутків.
Рис. 6.10. Виробничі можливості країни
Існує поняття "прибуткова екологія". Цей напрямок екологізації процесів економічного розвитку виник і розвивається в низці економічно розвинених країн світу. Він означає зменшення екодеструктивного впливу на довкілля одночасно з поліпшенням економічних показників виробника внаслідок впровадження нової техніки та технології, підвищення конкурентоспроможності продукції, зниження собівартості і загалом підвищення ефективності виробництва. Прикладами таких екоінновацій є малогабаритні автоматичні газонаповнювальні компресорні станції; дефіцитні продукти та енергія, отримані при утилізації твердих побутових, рослинних [29] (зокрема, деревинних) відходів тощо. Еволюція екологічних потреб, подана на рис. 6.11, ілюструє тенденцію збільшення прибутковості виробництва екологічних інновацій. У роботі [ 14] запропонований можливий варіант зміщення кривої виробничих можливостей внаслідок впровадження нових технологій (рис. 6.11, а). Якщо не сперечатися щодо назви кривої, то слід зазначити, що викликає сумнів можливість такого розриву між точками А та С за умови нульового виробництва. Слід зобразити зміщення лінії виробничих можливостей інакше (рис. 6.11, б), де через впровадження нових технологій крива АВ зміщується в стан AD. Хоча можна припустити, що в разі тривалого припинення виробництва деякий розрив між точками А та С може існувати. Однак повністю відмовитися від виробництва суспільство не зможе.
Рис. 6.11. Криві виробничих можливостей (а – за даними [14]; б – на погляд авторів)
Одним із факторів, які визначають якість довкілля, є розмір коштів, використаних для охорони довкілля. Для подолання негативних наслідків екологічних тенденцій і поступового переходу на модель сталого розвитку, достатньо виділяти лише 2-3% ВВП на охорону та відновлення навколишнього середовища. За даними [23], такі витрати повинні становити 6% ВВП, що дозволить компенсувати поточне антропогенне навантаження на довкілля, при перевищенні цього значення – навіть нейтралізувати шкоду, завдану довкіллю в попередні періоди. За цими самими даними, вже при 8–10% очікується значне поліпшення якості довкілля.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ТА РОЗВИТКОМ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ“ на сторінці 3. Приємного читання.
