– незадоволення слабкістю власної участі та незначущістю своєї ролі в процесі впровадження нововведення;
– упевненість у тому, що будь-які інновації вигідні лише для компанії, а не для її працівників.
На думку [6], ця класифікація описує види опору працівників інноваціям в умовах високоефективної економічної системи, а в умовах вітчизняних реалій можуть існувати ще й інші причини. Так, згідно з А.І. Пригожиним, такими причинами можуть бути:
• орієнтація багатьох вітчизняних працівників не на досягнення, а в більшою мірою на уникнення невдачі;
• страх ризику, непередбачуваних проблем;
• низький рівень намагань;
• настанова типу "краще придбати за кордоном", яка є наслідком недовіри до вітчизняної техніки.
У цілому варто зазначити, що для того, щоб на шляху інноваціям було якомога менше бар'єрів, пов'язаних з психологічною неготовніс- тю необхідно враховувати таке:
• 1. Керівники та члени колективу повинні чітко усвідомлювати що та коли буде вироблено. Має бути проведений колективний аналіз можливих варіантів нововведення, сформований план поетапного його впровадження, а також бути чітко зрозумілими наслідки (розподіл обов'язків, оплата праці, матеріальні та нематеріальні заохочення, підлеглість кадрів, прибуток та термін окупності проекту тощо).
• 2. Повинна бути проведена оцінка рівня готовності колективу до змін та їх участі в інноваційному процесі, сформовано сприятливий психологічний клімат. Необхідно знати, які незадоволення існують у колективі, їх причини, готовність до співпраці з іншими підрозділами, можливість конфліктів. Якщо знати причини, то завжди можна знайти шляхи вирішення проблем.
• 3. Слід дотримуватися поетапності змін. Якщо виконувати все поступово та здійснювати моніторинг кожного етапу, то існує більша ймовірність успішності проекту, адже можна вчасно виявляти недоліки та проблеми й усувати їх.
• 4. Залучення до процесу управління змінами неформальних лідерів, яким колектив більше довіряє і на яких рівняється.
• 5. Не варто завчасно відмовлятися від участі в інноваційному проекті тих чи інших членів трудового колективу, необхідно залучати якомога більшу кількість персоналу з різних підрозділів. Це пов'язано з тим, що, коли людина бере участь в тому чи іншому процесі, вона стає прибічником та захисником і всіх подальших змін. Однак важливо не перебільшити з кількістю учасників проекту, адже це призводить до розмиття особистої відповідальності. Крім того, не варто недооцінювати знання та досвід будь-якого працівника, іноді шляхи вирішення проблеми може згенерувати особа, яка безпосередньо ніяк не пов'язана з даною сферою діяльності.
• 6. Необхідно постійно інформувати колектив про підготовку та реалізацію інноваційного процесу для уникнення неправдивих чуток. До того ж чим більше буде поставлено запитань на початку, тим успішніше та безболісно пройде весь процес.
• 7. Обов'язковою умовою є планування ризику, його причин, факторів та наслідків. Це необхідно для формування всіх можливих способів його зниження чи уникнення. Слід розуміти, що не існує ідеального проекту, завжди існують проблеми та програші.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивчення причин психологічних бар'єрів та знаходження шляхів їх здолання“ на сторінці 2. Приємного читання.
