В Україні на сьогодні інноваційна інфраструктура не є сформованою, що свідчить про відсутність і конкурентоспроможного вітчизняного ринку інновацій. Так, частка України в обсязі світового ринку інновацій (2,3 трлн дол.) становить менше ніж 0,1%, у той час як частка США – 39%, Японії – 30%, Німеччини – 16%. Однак позитивним є той факт, що на сьогодні окреслилася тенденція до розподілу сфер впливу на світовому ринку інновацій, і найближчими роками, як мінімум, 3–5% його обсягу поділять між собою країни, що не належать нині до лідерів [45].
Наш час є вирішальним для виходу на провідні позиції в сфері інноваційної діяльності. Однією з найбільших перешкод на цьому шляху для України є відсутність чіткої політики державної підтримки інноваційної діяльності. Однак позитивним є те, що на сьогодні існує багато країн, які своїм прикладом довели важливість державної підтримки для розвитку країни. Тому наявність інформації про їх досвід і можливість її використання з урахуванням усіх недоліків дозволяє сподіватись на швидкий процес ефективного державного втручання і в Україні.
Крім того, для формування ринку інновацій необхідно збільшити кількість інноваційно-активних підприємств, що з кожним роком зменшується. Аналіз зарубіжного досвіду дозволив визначити основні напрями дій вітчизняних підприємств на шляху інноваційного розвитку:
1. Імпорт іноземних інноваційних технологій (зокрема відкриття іноземними виробниками заводів на території України).
Так, наприклад, у Росії побутову техніку збирають на побудованих на території РФ власних заводах або на орендних потужностях майже всі відомі світові бренди (Electrolux, LG, Bosch, Siemens, Samsung, Arcelik, Gorenje, Antonio Merloni).
В Україні таких прикладів небагато, і майже всі наміри іноземних компаній залишаються лише намірами. Так, наприклад, компанія Philips ще з 2002 року мала наміри відкрити власне виробництво на львівському "Електроні", але потім переглянула свої інвестиційні плани на користь Китаю. Це відбулося після того, як керівництво країни прийняло закони, які через дію низького мита відкривали для іноземних імпортерів ринки побутової техніки України. Таким чином, іноземні компанії замість того, щоб відкривати завода на території нашої країни, починали ввозити вже готову продукцію.
Хоча є й позитивні приклади. Так, у 2007 р. італійська компанія Antonio Merloni відкрила в м. Івано-Франківськ завод з виробництва пральних машин. На замовлення іноземних компаній-лідерів ринку LG, Samsung, Daewoo та деяких інших на українських підприємствах, які в основному є дочірніми компаніями великих торгових мереж "Ельдорадо", "Фокстрот" та "АБВ-техніка", збираються телевізори [14, 25, 28].
Доказом на користь застосування даного напряму дій є приклад Китаю, де ще кілька років тому також починали зі зборки високотехнологічних побутових агрегатів під марками відомих іноземних брендів (що, звісно, є не зовсім позитивним моментом в діяльності на ринку). Та вже нині китайські підприємства поступово переходять до власного виробництва техніки в середині країни під власними торговими марками і поступово захоплюють ринки не тільки своєї країни, а й країн Європи. Тобто, можна сказати, що китайці не починали розробляти інноваційні технології самостійно, чим значно зекономили кошти власних підприємств, а імпортували вже готові, отримавши які вони вже мали певну платформу для розроблення власних інновацій і тільки потім починали поступово закривати кордони для входу на ринки іноземних підприємств.
2. Розроблення та впровадження власних інновацій – організація на вітчизняних підприємствах власних наукових лабораторій та постійна кропітка робота маркетингових служб зі створення інноваційної продукції, яка задовольняє вимоги саме вітчизняних покупців.
Цей напрям при позитивному результаті дозволить вітчизняним підприємствам здійснити різкий прорив на ринку під власними торговими марками і дасть можливість захопити лідируючи позиції в довготривалій перспективі, як це свого часу зробила Японія.
Та, вибираючи напрям важливо не помилитися. Адже, якщо компанія не має необхідної бази для самостійної роботи, тоді вона так і не зможе виробляти висококонкурентну продукцію, що відповідає вимогам сьогодення. Наприклад, десять років назад Верховна Рада України затвердила Закон про промислово-фінансові групи (ПФГ) і надала їм певні привілеї. Та досі сих жодна вітчизняна ПФГ не легалізована, оскільки ніхто з них не має можливості повною мірою відповідати вимогам закону [28].
Крім того, необхідно зауважити, що цей напрям в деяких випадках варто обирати вже після першого. Адже навіщо вкладати кошти в розроблення того, що вже давно існує і користується широким попитом. У цілому слід сказати, що ці два напрями можуть реалізовуватися на підприємствах трьома шляхами: паралельним, послідовним та незалежним один від одного.
Звичайно, більшість підприємств бажає бути лідерами на ринку. Проте, як відомо, виробництво інновацій, які відповідають потребам ринку є досить складною справою. Тому перед тим як прийняти рішення про налагодження діяльності з виробництва власних інновацій, слід ретельно оцінити наявні можливості.
Моделі ринку нововведень. Ринок нововведень формується та розвивається під впливом багатьох факторів [2]:
• ступінь державної участі в управлінні інноваційними процесами;
• рівень вилучення первинних доходів державою;
• рівень розвитку ринкової інфраструктури;
• ступінь інтеграції науки та виробництва;
• рівень конкурентоспроможності технологій на світових ринках;
• рівень економічного розвитку країни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ“ на сторінці 3. Приємного читання.
