Відомі архітектурні споруди Греції складені з невеликої кількості стандартних деталей: колон, портиків, перемичок та ін. У стародавньому Римі для будівництва водогону використовували труби стандартних розмірів. Найпоширенішою була груба діаметром п'ять пальців.
У XV ст. у Венеції будували судна зі заздалегідь виготовлених стандартних деталей та вузлів (носова частина, корма, вітрила, щогли тощо), завдяки чому вони мали однакову швидкість і під час морського бою могли триматися разом.
Початок стандартизації в Росії було покладено в середині XVI ст. У 1553 р. указом Івана Грозного було запроваджено стандартні нормальні калібри-кружала для вимірювання ядер до гармат. У 1550–1560 pp. для будівництва храму Василя Блаженного російські будівничі використовували цеглу стандартних форм і розмірів. У Німеччині в 1870 р. вперше було встановлено єдиний розмір цегли для всієї країни.
Для будівництва міста-фортеці Свіяга в 1551 р. на річці Свіяга (під Казанню) використали стандартні дерев'яні деталі, які виготовлялися під Угличем за кресленнями російського інженера-будівельника І. Г. Випадкова. Це дало можливість побудувати фортецю за літо 1551 р.
Москву відбудували після пожежі 1812 р. лише за 5 років завдяки тому, що заздалегідь були заготовлені деталі і частини будівель для збирання їх на місці забудови столиці.
Широкого розвитку стандартизація набуває в період розвитку машинного виробництва. Взаємозамінність стала поштовхом до масового виробництва деталей, вузлів і складних виробів. Значною подією стало введення в 1841 р. в Англії дюймової різьби Вітворта. Згодом від дюймової різьби в Європі перейшли до метричної різьби.
Значною подією в розвитку науки і техніки стало створення метричної система мір, яка 7 квітня 1795 р. законодавчо була прийнята Національними зборами Франції. 20 травня 1875 р. представники 19 країн Європи, Азії та Америки підписали Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги, яке відіграло значну роль у міжнародному прогресі. Сьогодні метрична система прийнята більшістю держав світу.
Під час Першої світової війни були засновані перші національні організації зі стандартизації: у Голландії (1916), Німеччині, Франції, Швейцарії і США (1918), Канаді (1919) та ін.
Постійне поширення міжнародного товарообміну га співробітництво в науці і техніці сприяло утворенню в 1926 р. Міжнародної асоціації зі стандартизації (ІСА), робота якої була перервана Другою світовою війною.
У 1946 р. у Лондоні на базі існуючого бюро зі стандартизації було засновано Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO), до складу якої увійшли 33 країни. Нині ISO – одна з найбільших міжнародних технічних організацій, до складу якої входять більше 160 країн. Стандартизація впроваджується багатьма міжнародними і регіональними організаціями.
У 1953 р. створено Координаційну комісію зі сталі, уповноважену розробляти Європейські стандарти для шести країн: Франції, Бельгії, Нідерландів, ФРН, Італії, Люксембурга.
У 1961 р. на нараді в Парижі створено Комітет європейської координації стандартів, нині – Європейський комітет стандартів (у рамках Європейського економічного співтовариства, Європейської асоціації вільної торгівлі, Комітету із загального ринку) з великою кількістю робочих (галузевих) груп. Основне завдання Комітету – розроблення загальних стандартів для країн, які входять до складу Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі.
15 вересня 1925 р. було створено Комітет зі стандартизації при Раді праці та оборони. Це офіційна дата започаткування стандартизації в колишньому СРСР. Комітетом запроваджено перші обов'язкові стандарти, які одержали силу державного закону.
У 1954 р. створено Комітет стандартів, мір та вимірювальних приладів для координації роботи зі стандартизації в галузях народного господарства країни. Впроваджується державна система стандартизації (ДСС), яка ґрунтується на єдиній системі нормативно-технічної, проектно-конструкторської і технологічної документації, міжгалузевих системах. У 1970 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів перетворено в Державний комітет зі стандартизації (Держстандарт). Уперше застосовуються економічні санкції за випуск продукції, яка не відповідає вимогам стандартів і технічним умовам. Опрацьовується набутий досвід у галузі стандартизації, удосконалюється Державна система стандартизації, яка визначає правила проведення робіт зі стандартизації в країні та прогресивні вимоги до якості продукції.
У 1992 р. в Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом державного управління в галузі стандартизації, єдності вимірювань, сертифікації, державного нагляду за виконанням стандартів і представляє інтереси держави в міжнародних організаціях. З 1993 р. Україна є членом Міжнародної організації зі стандартизації.
Правильність, точність і наукова обґрунтованість визначень в галузі стандартизації мають велике значення, тому що терміни, визначення і поняття є основою нормативно-технічної, проектно-конструкторської та технологічної документації. В Україні упорядкування та стандартизацію термінології здійснює Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), Академія наук України та ін.
Стандартизація – діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування для вирішення потенційних завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню і сприянню науково-технічному співробітництву.
Міжнародна стандартизація – стандартизація, яка здійснюється на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.
Національна стандартизація – стандартизація, яка здійснюється на рівні однієї країни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
