де – цехові витрати, у тому числі витрати на утримання й експлуатацію устаткування й інших непрямих витрат, що входять у виробничу собівартість (крім загальнозаводських), %;
– загальнозаводські витрати підприємства, на якому передбачається виготовляти спроектовану машину.
Однак зазначена залежність між вартістю матеріалів і комплектуючих виробів та сумою заробітної плати зберігається для приладів однієї й тієї самої групи тільки за умови незмінності ознак, за якими машини згруповані. Якщо ж така зміна відбулася (наприклад, змінилися використовувані матеріали або технологічні процеси обробки), потрібно переглянути віднесення машини до певної групи.
Щоб користуватися методом питомої ваги, необхідно мати або дані про й
за аналогічною машиною, або калькуляцію його собівартості. Оскільки такі дані не завжди можна визначити, припустимо користуватися середніми значеннями
і
для збільшених груп машин. Крім того, використання середніх значень питомої ваги вартості матеріалів і комплектуючих виробів
та заробітна плата
дозволяють більш точно визначити собівартість нової машини, тому що ці значення враховують галузеві особливості виробництва даної групи машин і тим самим нівелюють приватні особливості окремого виробництва, які можуть впливати на кінцевий результат розрахунку при використанні величин
й
.
Зазначений метод, як показав аналіз, дає прийнятний результат для приладів, у яких вартість комплектуючих куплених виробів і основних матеріалів має велику питому вагу в собівартості (більше 40%). Цей метод рекомендується застосовувати для машин, які характеризуються великосерійним і масовим виробництвом.
Повна собівартість машини становитиме:
(12.18)
де – позавиробничі витрати підприємства, на якому передбачається виготовлення нового приладу, %.
Графоаналітичний метод
Його можна застосовувати в разі, якщо на стадії проектування відсутні дані про конкретний аналог, на підставі яких можна було б скористатися методом питомої ваги, а також якщо . Метод вимагає попереднього дослідження певної групи приладів, до якої може бути віднесений за порівняльними ознаками спроектований новий прилад.
Рис. 12.3. Залежність заробітної плати від вартості матеріалів і комплектуючих виробів для деяких приладів
Виробничу собівартість будь-якого виробу можна визначити за формулою
(12.19)
де – сума основної заробітної плати за виготовлення даного виробу, грн;
– сума всіх непрямих витрат, які відносять на даний виріб, грн:
(12.20)
де – сума цехових витрат, зокрема витрати на утримання й експлуатацію устаткування та інших непрямих витрат, які входять до виробничої собівартості (крім загальнозаводських), грн;
– сума загальнозаводських витрат, грн).
За існуючою методикою непрямі витрати розподіляються пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робітників, тобто:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НОВИХ МАШИН“ на сторінці 5. Приємного читання.
