• 5. Виробничі критерії:
– техніко-технологічна забезпеченість;
– кадрова забезпеченість (кількісні і кваліфікаційні показники, досвід);
– відповідність проекту виробничим потужностям;
– забезпеченість сировиною, матеріалами і комплектуючими.
• 6. Критерії стану інноваційного середовища:
– відповідність проекту державним, регіональним і місцевим програмам;
– наявність і достатність інфраструктурного забезпечення;
– можливість державної підтримки (фінансування, пільги тощо);
– відповідність проекту економічній, політико-правовій, природно- екологічній, соціально-демографічній, техніко-технологічній складовим середовища господарювання.
Для порівняння альтернативних проектів їх слід оцінювати за всім комплексом критеріїв, застосовуючи для цього методи згортання їх показників в один інтегральний та визначати їх шанси на успіх.
Важливе значення для управління інноваційним проектом має прогнозування тривалості його ЖЦ. Метою прогнозування ЖЦ є визначення ймовірної тривалості його етапів та часових параметрів переходу між ними для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Прогнози складають на основі аналізу темпів розвитку НТП, динаміки потреб і запитів споживачів, тенденцій змін характеристик макро- і мікросередовища господарювання (для кожного з їх складових та елементів), наявних і перспективних можливостей підприємства-інноватора та його економічних контрагентів.
Вирішальну роль у забезпеченні комерційного успіху інноваційного проекту відіграє вибір часу виведення інноваційного продукту на ринок. Вибір залежить як від ринкових факторів (величини і тенденцій змін попиту, рівня конкуренції, ступеня зацікавленості економічних контрагентів інноватора, інфраструктурного забезпечення, темпів розвитку НТП і т. д.), так і особливостей діяльності підприємства- інноватора (ефективності служби маркетингу, виробничих потужностей і ступеня їх резервування, сировинного забезпечення, збутової мережі тощо). Він значною мірою визначає тривалість ЖЦ нового продукту, вибір інноваційної стратегії першовідкривача ринку чи послідовника, ефективність інновації і інноваційної діяльності в цілому.
Оцінювання ризику й ресурсного забезпечення конкретного інноваційного проекту доцільно виконувати не окремо, а спільно з іншими проектами портфеля бізнес-проектів підприємства-інноватора. Це дозволить уникнути помилок, коли окремо взятий проект оцінюється позитивно, у той же самий час, якщо брати до уваги інші проекти (які він доповнює), може виявитися, наприклад, що ресурсів для їх виконання недостатньо або ж ризик є неприпустимим. Аналогічно слід виконувати й оцінку економічної ефективності інноваційного проекту.
Контроль за реалізацією інноваційного проекту передбачає зіставлення планових показників з фактичними. У разі їх відхилення більше допустимих величин (у зарубіжній практиці – 5%) у проект вносяться відповідні корективи, аж до припинення робіт над ним (необхідно визначити критерії такого рішення, наприклад, катастрофічний ризик). Основною проблемою є визначення контрольних точок ЖЦ інноваційного проекту, у яких слід виконувати заміри і приймати відповідні управлінські рішення. Такі заміри слід виконувати, як мінімум, після кожного з етапів проекту.
ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проектне управління інноваціями на підприємстві“ на сторінці 3. Приємного читання.
