Отже, суть стратегічного управління полягає у формуванні і реалізації стратегії розвитку підприємства на основі безперервного контролю і оцінки змін, що відбуваються в його діяльності з метою ефективного функціонування в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Стратегія – це заздалегідь спланована реакція підприємства на зміну зовнішнього середовища, лінія поведінки, обрана для досягнення бажаного результату.
Стратегія – генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети проблем і ресурсів для досягнення основної мети.
Місія підприємства – головне призначення існування підприємства (визначають на основі потреб, споживачів, товарів, конкурентних переваг).
Стратегічне управління охоплює п'ять функцій:
• 1) планування стратегії;
• 2) організація виконання стратегічних планів;
• 3) координація дій з реалізації стратегічних завдань;
• 4) мотивація на досягнення стратегічних результатів;
• 5) контроль за процесом виконання стратегії.
Планування стратегії передбачає виконання таких підфункцій, як прогнозування, розробка стратегії і бюджетування. Прогнозування передує складанню стратегічних планів, ґрунтується на аналізі широкого кола внутрішніх і зовнішніх чинників (умов) функціонування підприємства з метою передбачення можливості розвитку й оцінки ризиків. Систематичний прогноз дозволяє виробити обґрунтований підхід до визначення стратегії підприємства.
У прогнозуванні традиційно використовують три вимірювання:
• 1) час (як далеко наперед ми намагаємося заглянути?);
• 2) напрям (які тенденції майбутнього?);
• 3) величина (наскільки істотні будуть зміни?).
За результатами прогнозів керівництво формулює місію (сферу бізнесу, глобальну мету), визначає перспективи розвитку і розробляє стратегію. Узгодження стратегічних цілей підприємства з результатами діяльності окремих підрозділів здійснюється за допомогою розроблення необхідної програми дій і складання бюджету. Бюджетування містить вартісну оцінку програми і розподіл ресурсів.
Організація виконання стратегічних планів передбачає формування майбутнього потенціалу підприємства, узгодження структури і системи управління, корпоративної культури з обраною стратегією розвитку.
Координація дій менеджерів щодо формуванню і реалізації стратегії полягає в узгодженні стратегічних рішень різних рівнів і послідовній консолідації цілей і стратегій структурних підрозділів на вищих рівнях управління.
Мотивація пов'язана з розробкою системи стимулів, що спонукають до досягнення поставлених стратегічних результатів (приклад про трьох монахів).
Контроль полягає в безперервному спостереженні за процесом реалізації стратегічних планів. Він має завчасно визначати небезпеки, що насуваються, виявляти помилки і відхилення (за показниками!) від обраних стратегії і політики підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні поняття стратегічного управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
