– альтернативність рішень.
Популярність стратегічного планування припала на кінець 1970-х – поч. 1980-х pp., коли воно сприймалося як засіб вирішення будь-яких проблем. Проте в 1980-х pp. його формальні методи показали свою обмеженість в нових умовах. Основною причиною цього стало посилення невизначеності ділового середовища.
• 4. Управління на основі гнучких екстрених рішень або стратегічне управління в реальному часі (з поч. 1980-х pp. до цього часу) пов'язане з появою багатьох важливих завдань, які виникають настільки стрімко, що їх неможливо відразу передбачити. Відмінні риси такої системи управління:
– акцент на впровадження стратегічних рішень й інтеграцію управлінських дій;
– децентралізація і демократизація управління;
– ріст значущості інтуїції та посилення якісного підходу в оцінках;
– розгляд підприємства як суб'єкта активної дії у середовищі;
– використання стратегії як основного інструменту управління розвитком підприємства.
Порівняльна характеристика розглянутих систем управління подана в табл. 9.1.
Таблиця 9.1. Порівняльні характеристики систем управління
| Параметр | Управління на основі контролю | Управління на основі екстраполяції | Управління на основі передбачення змін | Стратегічне управління |
| Допущення | Минуле повторюється | Тенденції зберігаються | Нові події/ тенденції передбачувані | Часткова передбачуваність за слабкими сигналами |
| Тип змін | Повільніші за реакцію підприємства | Порівняні з реакцією підприємства | Швидші за реакцію підприємства | |
| Процес | Циклічний | Реальний час | ||
| Основний підхід до управління | Контроль відхилень, комплексне управління | Цільове управління | Стратегічний аналіз | Урахування розвитку ринку і зовнішнього середовища |
| Акцент в управлінні | Стабільність | Передбачення | Дослідження | Творчість |
| Період | 3 1900 р. | 3 1950-х pp. | 3 1960-х pp. | 3 1980-х pp. |
Отже, системи управління, що змінювали одна одну орієнтовані на зростаючий рівень нестабільності середовища і все меншу передбачуваність майбутнього, а виникнення і практичне використання різних прийомів управління можна розглядати як реакцію на ускладнення управлінських завдань.
Можливості загального управління ґрунтуються на п'яти взаємопов'язаних компонентах:
• 1. Кваліфікація провідних керівників.
• 2. Психологічний клімат (культура відносин) на підприємстві.
• 3. Структура влади.
• 4. Методи роботи і організаційна структура.
• 5. Уміння загальноуправлінського персоналу вести організаційну роботу.
Основні поняття стратегічного управління
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ“ на сторінці 2. Приємного читання.
