В залежності від того, в якому середовища зимують бруньки відновлення, криптофіти поділяють на:
• геофіти – трав'янисті багаторічні рослини, які мають зимуючі бруньки на підземних органах;
• гелофіти – види, які зростають у грунті, насиченому водою або у воді, над якою підняті пагони з листками та квітами;
• гідрофіти – водні рослини з плаваючими чи зануреними у воду листками, які відмирають на зиму.
Заглиблення в грунт або воду найбільш вразливих частин рослин, меристем або твірних тканин, забезпечує досить ефективний захист як від холодного, так і від сухого періоду. Цим і пояснюється широке розповсюдження криптофітів у різних кліматичних зонах. Адаптивною рисою геофітів є накопичення значної кількості поживних речовин у підземних органах, що дозволяє дуже швидко розвиватися навесні. Прикладом можуть бути ефемероїди. У відповідності до характеру підземних органів розрізняють:
• цибулинні геофіти (тюльпани, проліски, цибуля, зірочки);
• бульбові (ряст, картопля, топінамбур);
• кореневищні (конвалія, зніт, купина, пирій повзучий);
• кореневі (в'юнок польовий).
Цікаво, що у багатьох геофітів розвиваються спеціально потовщені контрактильні корені. Вони при висиханні скорочуються і поступово, рік за роком, втягують цибулину чи бульбу у грунт. Садівників- початківців дивує, що цибулина тюльпана через декілька років опиняється набагато глибше в грунті, ніж її саджали. Гелофіти розселяються у перезволожених місцезростаннях на межі суші і водойми. До даної групи рослин відносяться лепеха звичайна (Acorus calamus), рогіз широколистий (Typha latifolia), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia), комиш лісовий (Scirpus sylvaticus). Гідрофіти – це водні вищі рослини, бруньки відновлення у яких зимують на дні водойм або на багаторічних кореневищах, або у вигляді туріонів (вегетативних частин рослин). До перших відносяться глечики жовті (Nuphar lutea) і латаття біле (Nymphaea alba), а до других – найменша квіткова рослина ряска мала (Lemna minor). Завдяки тому, що температура рідкої води не опускається нижче +4° С, гідрофіти мають більш комфортні умови зимування ніж геофіти.
Терофіти – життєва форма, властива однорічним рослинам (монокарпічним), які переживають несприятливі пори року у вигляді насіння або спор.
Найважливіша риса даних рослин полягає в тому, що вони здатні протягом короткого часу проходити повний цикл розвитку від насіння до насіння. Зимування у вигляді насіння є найбільш надійним засобом захисту рослин, оскільки насіння має морфологічні (щільні покривні тканини) та фізіологічні (стан метаболічного спокою) пристосування до перенесення несприятливих умов. Але однорічні рослини мають низьку продуктивність, не можуть досягти значних розмірів, тому їх біомаса у фітоценозах нижча, ніж у інших груп. Вони мало впливають на середовище і мають низьку конкурентноздатність.
Вважається, що з п'яти основних життєвих форм рослин, виділених К. Раункієром, найпримітивнішою та батьківською є та, що була панівною у період, коли клімат Землі мало чим відрізнявся від клімату сучасних тропіків, а кліматичні зони були невираженими. Припускається, що первинною життєвою формою рослин були фанерофіти, які мали незахищені бруньки відновлення. Поступово клімат змінювався, відбулася диференціація територій за вологістю, температурою та іншими абіотичними умовами. Це спричинило до появи у фанерофітів різноманітних пристосувань до несприятливих умов існування (низькорослість, ефемерність, захищеність бруньок, втрата вічнозелених листків тощо). Звичайно, це лише дуже узагальнені уявлення про еволюцію життєвих форм. Таким чином, К. Раункієр розглядав життєві форми, як результат історичного пристосування рослин до кліматичних умов. Він вважав, що вчення про життєві форми є біологічною основою географії рослин. Вчений порівняв розподіл видів за життєвими формами у фітоценозах різних кліматичних зонах і отримав своєрідні біологічні спектри фітоценозів, який він порівнював з нормальним (табл. 11.1). Нормальний біологічний спектр фітоценозів Землі – це усереднений розподіл видів у флорі планети за життєвими формами.
Нормальний біологічний спектр визначається наступним чином: з переліку рослин флори Землі випадковим чином відбирається значна кількість видів (наприклад 400 або 1000), а потім визначається до яких життєвих форм вони відносяться. За К. Раункієром, у найбільш узагальненому вигляді нормальний біологічний спектр земної кулі повинен складатися з:
• 43 % фанерофітів:
• 9 % хамефітів;
• 27 % – гемікриптофітів;
• 4 % – геофітів;
• 1 % – гідрофітів;
• 13 %-терофітів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ“ на сторінці 4. Приємного читання.
