СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

Фітоекологія з основами лісівництва

Чагарники мають деревну надземну частину, але у них відсутній головний стовбур. Пагоноутворення у чагарників починається від землі, тому утворюється декілька тонких стовбурців. По мірі відмирання стовбурців на периферійній частині чагарника з'являються нові. Тривалість життя чагарника може сягати декількох сотень років, але кожен окремий стовбурець живе 10-40 років. Висота куща не перевищує 4 – 6 м (барбарис, ірга, шипшина, смородина). Дана життєва форма сформувалася у процесі еволюції в кліматичних умовах, для яких характерні зимові дощі та сухе і жарке літо. Найбільш значну роль чагарники відіграють у створенні фітоценозів у аридному кліматі тропічних зон і тепло-помірних зон Північної та Південної півкулі. У цих регіонах вони виступають як едифікатори рослинних угруповань. Чагарники більш поширені у природі, ніж дерева і значно різноманітніші за зовнішнім виглядом. У деяких видів з сухих місцезростань чагарникова форма створюється лише за рахунок бокових пагонів, що найчастіше відходять від нижньої наземної частини стовбура (терен, степова вишня). У великої групи видів чагарник формується шляхом галуження стовбура у підземній частині рослини (шипшина, калина, бузина, бруслина, ліщина). Таким чином, різноманіття місцезростань чагарників визначило відмінності у зовнішньому вигляді цих рослин, у способах наростання і формування крони.

Чагарнички характеризуються таким же способом утворення пагонів, що й чагарники, але вони більш низькорослі і мають меншу тривалість життя скелетних пагонів – від 5 до 10 років. Зазвичай висота чагарничків не перевищує 20 – 30 см, лише зрідка вони можуть підніматися над поверхнею грунту на 60 – 80 см. Завдяки низькорослості чагарнички взимку повністю покриваються снігом, що захищає їх від вимерзання. Це надає їм певних переваг – чагарнички можуть рости у тундрі та на високогір'ях. їх ареали виходять за межі ареалів дерев та чагарників. Ця життєва форма поширена серед рослин тундри, гір, на сфагнових болотах, під наметом хвойних порід (чорниця, брусниця, буяхи, журавлина, вереск).

Напівчагарники та напівчагарнички за розмірами подібні до, відповідно, чагарників та чагарничків, але відрізняються від них тим, що здерев'янілими і багаторічними у них є лише нижня частина пагонів. Верхня частина пагонів однорічна і взимку відмирає. Тривалість життя скелетних пагонів у напівчагарників та напівчагарничків становить 5-8 років. Така життєва форма широко представлена у флорі пустель (полин, солянки).

Трав'янисті рослини не мають здерев'янілих пагонів, їх надземна частина, зазвичай, відмирає під кінець вегетаційного періоду. Трави бувають:

• однорічні;

• дворічні;

• багаторічні.

У однорічних трав розвиток з насіння до насіння відбувається протягом одного року (пшениця, бобові, лобода). Після дозрівання насіння такі рослини відмирають. Дворічні рослини завершують той же життєвий цикл за два роки. Протягом першого року формується розетка листків, протягом другого – пагін, який несе квітку (морква, буряк, редька, лопух, капуста). У багаторічних рослин надземний пагін живе один вегетаційний період. Після дозрівання насіння він відмирає, але бруньки відновлення зберігаються або на рівні землі, або під землею декілька років (пирій, осот, мати-й-мачуха). Однорічні, дворічні та багаторічні трави широко представлені у найрізноманітніших фітоценозах.

Сукуленти – це особлива життєва форми рослин, для якої характерні соковиті листки або стебла, здатні нагромаджувати в паренхімі багато води. До сукулентів відносяться види родин кактусових (кактуси, опунції), амарилісових (агави), лілійних (алое). Така життєва форма рослин поширена у пустелях Африки, Центральної та Південної Америки. У флорі України зустрічаються сукуленти з родини товстолистих – очиток або заяча капуста (Sedum), молодило (Sempervivum). У сукулентів дуже розгалужена коренева система, розміщена у верхніх горизонтах грунту. Рослини добре переносять посуху, завдяки запасанню у тканинах води та низькому осмотичному тиску. Сукуленти добре розмножуються вегетативно, вони досить декоративні, тому їх часто вирощують як кімнатні рослини.

Ліани – це життєві форми, які мають довге витке стебло (здерев'яніле чи трав'янисте), необхідне для утримання на опорі (хміль, в'юнок польовий, лимонник, виноград). Пагони цих рослин не здатні самостійно зберігати вертикальне розташування у просторі. Вони використовують інші рослини як опору для того, що б підняти свій асиміляційний і генеративний апарат над грунтом, в умови достатнього освітлення. У ліан чітко виражений негативний геотропізм (пагони постійно ростуть вгору), крім того, вони дуже швидко ростуть в довжину. За деякими даними, виноград у Середній Азії за один вегетаційний період досягає довжини 25 – 30 м. Такому інтенсивному росту в довжину не відповідає швидкість росту в товщину, тому ліани мають дуже тонкі пагони, для яких необхідна опора. Серед ліан є як деревовидні, так і однорічні трав'янисті рослини. Ліани поширені у рослинному покриві Землі. Вони відсутні лише у полярних і альпійських областях, а також у пустелях і степу, де кліматичні умови несприятливі для утворення довгих пагонів. Але найбільшого поширення ліани набули у тропіках, де, за деякими даними, зростає 90 % цих рослин. Більша частина деревинних ліан зростає у вологих тропіках та мусонних лісах, а у сухих тропіках ростуть ліани з тонкими, частіше, трав'янистими пагонами.

Рослини-подушки – це своєрідна життєва форма, яка має вигляд щільних подушок. Пагони, які несуть листки, у таких рослин багаторічні, а пагони, на яких з'являються квіти, на зиму відмирають. Рослини-подушки бувають багаторічними, трав'янистими, зрідка, деревними. Вони мають ледве помітну головну вісь, чисельні, радіально або поверхами розташовані бокові пагони, вершини яких утворюють щільну, рівну поверхню (рис. 11.2). Живі пагони, що ростуть, і листки знаходяться на поверхні подушки, а внутрішній об'єм заповнений рослинними рештками, які формують своєрідний субстрат для утворення додаткових коренів. Дуже характерною рисою даних рослин є сильно розвинутий, головний корінь, що довго функціонує. Вони поширені в умовах, де вільний доступ сонячного світла уповільнює ріст пагонів (тундра, високогір'я, пустелі, скелі). Така життєва форма – це пристосування рослин до місцезростань, які характеризуються максимально негативними кліматичними умовами. Рослини-подушки – це багаторічні рослини, що мають, при великій тривалості життя, найменші розміри.

Рослина-подушка (ломикамінь), що росте на висоті 3300 м над рівнем моря на Центральному Кавказі

Рис. 11.2. Рослина-подушка (ломикамінь), що росте на висоті 3300 м над рівнем моря на Центральному Кавказі

В основу класифікації життєвих форм рослин, розробленої датським ботаніком К. Раункієром, покладена ідея про те, що схожі типи пристосування рослин до середовища – це, насамперед, схожі способи пристосування до найбільш несприятливих умов існування. В регіонах з сезонною зміною клімату – це зима, в аридних – посушливий період. Головною ознакою, яка відображає пристосування до несприятливих умов сезону, на думку дослідника, є розташування у просторі бруньок відновлення і засоби їх захисту. У відповідності до цього, К. Раункієр виділив наступні життєві форми (рис. 11.3):

У фанерофіти;

• хамефіти;

• гемікриптофіти;

• криптофіти;

• терофіти.

Бруньки відновлення – це бруньки, які дають нові пагони, після деякого періоду спокою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ
  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА