• фітонциди – речовини, які виділяються вищими рослинами і згубно діють на мікроорганізми (окремо виділяють бактерициди – ті, що діють на бактерії);
• коліни – речовини, які виділяються вищими рослинами для пригнічення розвитку інших вищих рослин.
Екзометаболіти мають різноманітні хімічну природу, а їх єдина класифікація відсутня (табл. 9.1). Першу спробу узагальнення зробив у 1957 р. Г. Грюммер (рис. 9.2). Він розробив своєрідну класифікацію, яка є досить інформаційною, простою, але, на думку багатьох дослідників, дещо спрощеною.
Таблиця 9.1
Деякі класи алелопатичних речовин, що виділяються вищими рослинами
| Органічні кислоти | Оцтова, масляна, пропіонова кислоти |
| Прості лактони | Парасорбова кислота, протоанемонін |
| Насичені вуглеводні | Метан, етан, пропан, бутан |
| Ненасичені вуглеводні | Етилен, пропілен, ізобутилен, бутилен |
| Альдегіди | Валеріановий, оцтовий, пропіоновий |
| Хінони | Юглон, плюмбагін |
| Прості феноли, фенольні кислоти | Похідні бензойної і цинамової кислот |
| Кумарини | Кумарин, ескулін, псорален, скополетин |
| Флавоноїди | Флоризин, кварцетин |
| Терпеноїди | Монотерпени: лимонен, пінен |
| Алкалоїди | Кофеїн, нікотин |
| Ціаногідрини | Дурин |
| Глікозиди | Глікозиди гірчичних масел |
| Пурини | Теофілін, параксантин, теобромін |
| Інші | Жирні кислоти, полі ацетилени, таніни |
Рис. 9.2. Класифікація алелопат ичііих речовин
(за Г. Грюммером, 1957)
Більш детальну і досконалу схему алелопатичної взаємодії рослин запропонував український вчений А. М. Гродзинський (рис. 9.3). У відповідності з нею, речовини, які виділяє рослина-донор, можуть надходити до рослини-акцептора у газоподібному або рідкому вигляді. Алелопатичні речовини можуть бути прижиттєвими та посмертними (такими, що утворюються в результаті відмирання організмів або їх окремих частин). Прижиттєві виділення, в свою чергу, поділяються на активні, що обумовлені нормальною життєдіяльністю рослини, та пасивні, що створюються внаслідок вимивання речовин з надземної частини рослини опадами. Леткі речовини, що виділяються рослинами, А. М. Гродзинський поділяє на:
• фітогенні – виділяються активно або частково пасивно непошкодженими рослинами;
• фітонциди – виділяються з пошкоджених тканин, при порушенні цілісності окремих утворень;
• міазміни – виділяються з відмерлих рослин, або тих, що гниють.
До водорозчинних алелопатичних речовин рослин відносяться:
• ексудати або активні;
• дифузати або пасивні;
• сапроліни або посмертні.
Російський вчений М. В. Колісниченко (1976 р.) запропонував свою схему джерел утворення і шляхів впливу фітонцидів рослин- донорів на рослини-акцептори (рис. 9.4). Під фітонцидами дослідник розуміє всі біологічно активні речовини, які виділяються рослинами.
Інформація щодо складу летких речовин, що виділяються різними видами рослин, досить обмежена. Серед простих газоподібних екзометаболітів велику роль відіграє етилен. Це рослинний гормон, який викликає затримку росту, передчасне скидання листя тощо. Він виробляється, наприклад, яблунею. Серед інших летких колінів в умовах аридного клімату особливе значення мають ефірні олії. Вони не лише запобігають перегріву рослин, але й пригнічують інші види рослин, що зростають поряд. Тверді та рідкі екзометаболіти – це мінеральні і складні органічні сполуки, які розчиняються в опадах і впливають на інші рослини, що зростають в нижніх ярусах фітоценозу. Класичним прикладом є юглон, за допомогою якого горіх чорний (Juglans nigra) пригнічує ріст трав'янистих рослин (томату, картоплі, люцерни та інші). Поширена в наших лісах конвалія звичайна (Convallaria majalis) виділяє небілкову амінокислоту (аналог проліну), яка токсична для квасолі. Є дані про те, що речовини, які виділяє полин гіркий (Artemisia absinthium) затримують ріст багатьох рослин. Це одна з переваг, яка дозволяє цьому бур'яну займати нові території. В кореневих виділеннях деяких рослин міститься бензойна, кумаринова, галова, хінна кислоти. Всі вони токсичні. їх присутність у грунті робить неможливим зростання багатьох видів. Подібні властивості мають також деякі глікозиди. Опад тополі, верби, ясена, листки яких мають високу концентрацію глікозидів, витісняє види, для яких дані речовини шкідливі. Отруйними можуть також бути речовини, що утворюються в грунті в результаті розпаду рослинних білків. Так, амінокислота валін, навіть в незначних концентраціях, пригнічує ріст коренів інших рослин, наприклад, люцерни. Французькі геоботаніки Л. Гюйо і М. Массено виявили токсичний вплив на різні рослини витяжки з коренів нечуйвітру волохатенького (Hieracium pilosellа).
Рис. 9.3. Схема алелопатичної взаємодії рослин
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ“ на сторінці 3. Приємного читання.
