БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

Фітоекологія з основами лісівництва

• ектрофну мікоризу (гриб обплітає корінь, але залишається на його поверхні);

• ендотрофну мікоризу (гриб проникає в середину кореня).

Прикладом мікориз першого типу є підберезник на коренях берези, маслюк – сосни і ялини, підосичник – осики, білий гриб – ялини, дуба, берези тощо. У багатьох випадках деревні породи не можуть нормально зростати без мікоризи (дуб, шпилькові, береза, майже всі чагарники). Утворення мікоризи не пов'язане з формуванням плодових тіл. До мікотрофних рослин відносяться також пшениця, ячмінь, овес, жито, льон, горох, квасоля, кукурудза. Ендотрофна мікориза утворюється між мікроскопічними грибами та рослинами, скажімо, родини вересових. Своєрідною вершиною мутуалізму можна вважати лишайники. Ця своєрідна група нижчих рослин дуже складна і багатогранна. Слань лишайника утворена грибом (мікобіонт) і водоростю (фітобіонт). їх походження пов'язують з переходом деяких представників різних груп грибів від гетеротрофного живлення до використання продуктів асиміляції автотрофних водоростей. Вони поширені по всій земній кулі – від тропіків до високих широт Арктики й Антарктиди. Лишайники виконують надзвичайно важливі природні функції, в тому числі в освоєнні нових територій та формуванні грунтових умов для подальшого поширення і розвитку вищи рослин. Лишайники дуже чутливі до атмосферного забруднення, здатні накопичувати важкі метали тощо. Всі ці властивості дозволяють успішно використовувати їх у якості біоіндикаторів стану довкілля. Деякі дослідники вважають лишайники не мутуалістичною, а паразитичною формою симбіозу.

Паразитизм (від грецьк. parasitos – нахлібник, дармоїд) – форма співжиття двох різних організмів, які належать до різних видів, що носить споживацький характер з боку одного виду (паразит) по відношенню до іншого (хазяїн).

Паразит використовує хазяїна як середовище існування та/або джерело їжі. Екологічна роль цього явища полягає в тому, що паразит приймає участь у регуляції чисельності хазяїна, іноді направляє процеси макроеволюції. Паразитів поділяють на облігатних і факультативних та постійних і тимчасових. Крім того, в залежності від місця прикріплення, вони бувають ектопаразитами та ендопаразитами. Характерною особливістю паразитів є редукція у них деяких життєвих функцій та органів. Вони відіграють значну роль у фітоценозах, оскільки або ослаблюють, або спричиняють загибель одних рослин і створюють умови для розвитку інших. До цієї групи відносяться, головним чином, гриби, деякі водорості та окремі квіткові рослини.

До паразитичних організмів відносяться іржасті гриби. Більшість з них високоспеціалізована по відношенню до хазяїна, але цикл розвитку може проходити на різних рослинах (наприклад, лінійної іржа злаків – на барбарисі, корончата іржа вівса – на крушині). Паразитарну природу має деформація гілок типу “відміні мітли” – утворенням великої кількості скупчених, тонких, вкорочених пагонів у вигляді чагарників, подібних до мітли (рис. 9.1). Вони зустрічаються на багатьох деревних породах і викликаються грибами, вірусами, бактеріями, комахами. Ушкоджені рослини знижують інтенсивність росту. У лісових фітоценозах дуже часто на стовбурах дерев помітні плодові тіла базидіальних, рідше сумчастих грибів. їх спори проникають через тріщини, механічні пошкодження та зламані гілки на деревину. Міцелій гриба вражає стовбур і це спричиняє центральні гнилі. Плодові тіла з'являються пізніше, коли гриб добре розвинувся. Прикладом може бути поширений їстівний гриб – опеньок. Він паразитує на майже 200-х видах деревних порід. Поширення опенька на основних лісоутворюючих породах (ялина, сосна звичайна) у Карпатах та на Поліссі призводить до загибелі лісових насаджень.

У рослинному світі паразитизм часто пов'язаний з втратою здатності до фотосинтезу. Наприклад, петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria) – це невелика білувато-червоняста рослина з редукованими листками, яка паразитує на корінні ліщини, граба, зрідка, вільхи і бука. Існують також рослини-напівпаразити, які мають хлорофіл, тому здатні забезпечити власні потреби у органічних речовинах. Рослина-хазяїн служить джерелом мінеральних речовин. Такі рослини найчастіше зустрічаються у тропіках. У помірних широтах найбільш поширеним напівпаразитом багатьох видів листяних дерев є омела біла (Viscum album). З коренеподібних розгалужень проростка, які заглиблюються під кору дерева, вглиб деревини розвиваються присоски, через які омела живиться за рахунок дерева-хазяїна.

• 1 - на березі (Taphrina betulina Rostr.);

• 2 - на сосні звичайній;

• 3 - на ялиці (Melampsorella cerastii Wint.).

Коменсалізм (від лат. com – разом і mensa – стіл, трапеза) – форма симбіозу, при якій один з партнерів (коменсал) покладає на іншого (хазяїна) регуляцію свої відносин з навколишнім середовищем, але не вступає з ним в тісні відносини.

Метаболічна взаємодія чи антагонізм у випадку коменсалізму між організмами зазвичай відсутні. Основою для такої взаємодії може бути спільний простір, субстрат, рух, живлення тощо. Прикладом

Відьмині мітли

Рис. 9.1. Відьмині мітли

коменсалізму у рослинному світі є епіфіти. Від паразитів вони відрізняються тим, що використовують іншу рослину лише як місце прикріплення. Епіфіти мають пристосування, що дозволяють їм добувати поживні речовини з навколишнього середовища. Вони зустрічаються серед мохів та лишайників. Все, що потрібно для життя, епіфіти отримують з повітря та атмосферної вологи. Насіння епіфітах орхідей проростає лише разом з грибами, з якими утворюється ендотрофна мікориза. Орхідеї-епіфіти поширені, головним чином, в вологих тропічних лісах. Малочисельні представники родини орхідних, що зростають в Україні, належать до наземних сапрофітних рослин.

Сапрофіти (від грецьк. sapros – гнилий і троф...) – гетеротрофні організми, які використовують для живлення органічні речовини відмерлих органів рослин і тварин.

Крім деяких обхідних та лілейних, до цієї групи відносяться більша частина грибів і бактерій. В лісах поблизу м. Житомира зростають рідкісні орхідеї, занесені до Червоної книги України, – жировик Лезеля (Liparis loeselii), малаксис однолистий (Malaxis monophyllos), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis). Живуть вони в тінистих місцях на ґрунті або на стовбурах мертвих дерев, що лежать на його поверхні.

Взаємний вплив рослин відбувається не лише шляхом симбіотичних та трофічних зв'язків, але і через опосередковану біохімічну взаємодію. Найчастіше це вплив на вищі рослини певних речовин рослинного походження, продуктів їх трансформації або деструкції.

Алелопатія (від грецьк. allelon – взаємно і pathos – страждання, випробування, вплив) – взаємодія рослин шляхом виділення біологічно активних речовин у навколишнє середовище.

У вузькому розумінні алелопатію визначають лише як негативний вплив, але існує і більш широке трактування цього явища – будь- який біохімічний вплив рослин одна на одну. Вважається, що перші наукові спостереження алелопатичної взаємодії провів О. П. Декандоль (1832 р.). Термін “алелопатія” запропонував у 1937 р. Г. Моліш. Хімічні речовини, що виділяються рослинами, в навколишнє середовище називаються екзометаболітами. Вони поділяються на:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ
  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА