Серед рослин тропіків (за виключенням високогірних районів) морозостійкі форми рослин відсутні. Всі представники зони вологих тропічних лісів не можуть переносити морози. Кавове дерево, шоколадне дерево, ананаси і інші тропічні рослини навіть у субтропіках під Батумі (Кавказьке узбережжя Чорного моря) не можуть зростати під відкритим небом. Причина даного явища полягає у тому, що у тропічній зоні температура повітря не лише постійно висока, але і тримається майже на одному рівні.
У високогірних районах тропіків зустрічаються рослини, які мають певну морозостійкість, яка тим більша, чим вище вони зростають у горах. В тропічних районах Південної Америки приблизно до висоти 1200 м над рівнем моря зростають такі рослини, як какао, ваніль, кокос тощо. На плоскогір'ях того ж регіону на висоті від 1200 до 2400 м поширені представники субтропічної зони – цитрусові. Вище 2400 м зростають звичайні для помірної зони дерева – яблуні, груші, сливи. Подібна картина спостерігається і в інших гірських тропічних районах Азії, на островах Цейлоні, Яві тощо. Вертикальна зональність відіграє значну роль у морозостійкості тропічних рослин. Якщо якісь з тропічних рослин здатні переносити невеликі морози, то можна безпомилково стверджувати, що це мешканці високогірних районів. Прикладом може бути хінне дерево, батьківщиною якого є тропічна Південна Америка. Всі його види зростають на східних схилах Кордельєрів. Види, які дають кору з вмістом хініну зустрічаються в умовах постійного теплого клімату до висоти 2000 м. Ті ж види, що піднімаються до висоти 3400 м над рівнем моря, відрізняються від попередніх деякою зимостійкістю і переносять без пошкоджень мороз до – 1 °С.
Субтропічна зона характеризується більшою амплітудою коливань температури повітря. В деяких регіонах, де зими майже не буває, температура в зимові місяці лише на короткий період знижується на один – три градуси нижче нуля. До субтропічної зони входить також Чорноморське узбережжя Кавказу, де морози у зимній період зрідка сягають – 10°С. У відповідності до цього, рослини субтропіків, в залежності від їх походження, можуть бути як слабо морозостійкими, так і досить морозостійкими. Наприклад, індійські та південно- китайські форми чаю на Чорноморському узбережжі Кавказу культивуються тільки в районі Батумі (на півдні регіону). В той же час, північно-китайські форми цієї культури успішно вирощуються в районі Сочі – Адлера, на північних схилах Кавказького хребта (Майкоп, Гарячий Ключ), а також, навіть, на Закарпатті.
Зазвичай, як і у тропіках, у субтропіках у морозостійкості також чітко проявляється висотна зональність. Прикладом може бути поширення картоплі (Solanum tuberosum) у Південній Америці, де й до цього часу вона зростає у природних умовах (острів Гілоє біля узбережжя Чілі). Ця субтропічна рослина слабо морозостійка і не витримує тривалого зниження температури до – 3,5 °С. В той же час, в районах Анд зростає різновид картоплі, який переносить морози до – 8 °С. Деякі форми цієї морозостійкої картоплі вирощуються місцевим населенням на висоті майже біля межі вічного снігу.
Тісний зв'язок між морозостійкістю та географічним походженням виявляється у рослин північної та помірної зон. Загальновідома біла акація, наприклад, є звичайним видом для рослинності Харківської, Полтавської та Кіровоградської областей України. В той же час, в Московській та Ленінградській областях Росії ця рослина майже не зустрічається, тому що вимерзає без спеціальних захисних заходів. Амурський бархат, звичайний для півдня Далекого Сходу, у Сибіру вже не зустрічається.
Для того, щоб переносити зимовий період та низькі температури, рослини виробили ряд пристосувань. В їх надземній частині накопичуються запасні поживні речовини – цукри і масла, а у підземній – крохмаль. Вони використовуються протягом зими на дихання. Цукор збільшує осмотичний тиск у клітинах; завдяки специфічній дії у цитоплазмі перешкоджає її коагуляції. Масла – витісняють у вакуолі воду і захищають клітину від вимерзання. Пристосування рослин до зимівлі та низьких температур проявляється у численних особливостях їх форм, будови та фізіологічних властивостях. Зменшення поверхні випаровування у зимуючих дерев і кущів досягається не тільки скиданням на зиму листків але й розвитком ксероморфних структур. Проявом цього є шпильки сосни, ялини, ялиці.
Ксероморфізм (від грецьк. xeros – сухий та morphe – форма) – сукупність морфологічних і анатомічних ознак, що виникли у рослин як пристосування до посушливих умов зростання.
Захищає від різних перепадів і мінімальних значень температури живі внутрішні клітини кори, камбію та деревини товстий шар кори. Наприклад, на бархаті амурському поступово утворюється товстий пробковий шар. Інші рослини мають водо- та повітрянонепроникну, вкриту товстою кутикулою шкірку, дуже дрібні клітини, сильно розвинуті судинні пучки.
Кутикула – тонка безструктурна плівка, що вкриває епідерміс листків і молодих стебел, побудована з нерозчинного ліпідного полімеру кутину із зануреними в нього рослинними восками.
Поширеною морфологічною ознакою зимостійкості рослин є сланність вздовж поверхні землі стебел і листків, оскільки так вони краще захищені від вітру та морозів сніговим покровом. Прикладом може бути сосновий сланець, який влітку підіймається над поверхнею грунту на декілька метрів, а взимку витягується вздовж її. Подібні рослини дуже поширені на Крайній Півночі та високогір'ї. Характерною рисою рослин Паміру, поряд з низькорослістю і сланністю, є розташування значної кількості пагонів під землею. Це явище у рослин досить поширене і не тільки для вказаного району – воно чітко виражене у всіх кореневищних рослин, що зимують. Яскравим прикладом слугує відомий пирій повзучий. Важливе значення для зимостійкості рослин мають положення вузлів кущіння і кореневої шийки. У трав'янистих дворічників (озимі, буряк) в перший рік від вузлів кущіння та кореневих шийок виростають листки, тоді як вкорочені пагони з бруньками зостаються у грунті.
Рослини, які зимують з зеленим листям, здатні їх скручувати, що пов'язано з особливостями будови клітинної оболонки (наприклад, манчжурський рододендрон). Завдяки цьому зменшується площа випаровування, а також створюється специфічний температурний режим у середині скрученого листка. Існують рослини які щорічно зимують з квітковими бутонами і навіть з відкритими квітками – це велика група підсніжників. За деякими спостереженнями під Петергофом (Росія) зимують у квітучому стані фіалка польова, фіалка гібридна, ромашка пахуча, кульбаба. Ростуть під снігом протягом зими відомі нам анемона, зірочка, ряст, проліски. Для частини рослин навіть необхідно, що б вони пройшли стадію впливу низьких температур для успішного квітування та плодоношення. В агротехніці відома яровизація – це індукування процесів утворення квітів холодом.
Здатність витримувати високі температури також має важливе значення при пристосуванні рослин до умов довкілля. За жаростійкістю виділяють три групи рослин та прокаріотів:
• жаростійкі – термофільні синьо-зелені водорості і бактерії гарячих мінеральних джерел, що здатні переносити підвищені температури до + 75 – + 100 °С. Цим організмам властиві високий рівень метаболізму, підвищений вміст РНК у клітинах, стійкість білків цитоплазми до коагуляції;
• жаровитривалі – рослини пустель і сухих місць зростання (сукуленти, деякі кактуси, представники родини товстянкових), які витримують нагрівання від сонячних променів до +50 – +65 °С. Жаростійкість сукулентів пояснюється високою в'язкістю цитоплазми і вмістом води у клітинах, пониженим рівнем обміну речовин;
• нежаростійкі – мезофітні та водні рослини. Мезофіти відкритих місць зростання можуть витримувати нетривале підвищення температуру до + 40 – + 47 °С, а водні рослини – до + 40 – + 42 °С.
Рослини, пристосовані до існування в жарких умовах, в процесі філогенезу виробили захисні пристосування від перегріву:
• зменшення поверхні рослин;
• густе опушення листя та стебла:
• розвиток глянцевої поверхні листка;
• збільшення інтенсивності транспірації;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов“ на сторінці 2. Приємного читання.
