Отруєння продуктами рослинного походження

Гігієна та екологія

Існує багато токсичних рослин, до складу яких входять отруйні речовини (алкалоїди, органічні кислоти, глікозиди, ефірні масла і т.п.). Ці речовини можуть бути як у диких, так і в деяких культурних рослинах (у коренях, ягодах, плодах). Токсичні властивості рослини (ягоди беладони, букові горіхи, блекота чорна, болиголов плямистий та ін.) можуть набувати за певних (кліматопогодних, сезонних і т.п.) умов. Токсичні речовини також можуть утворюватися і за певних умов зберігання продуктів повсякденного харчування. Добре відомий приклад – накопичення токсичної сполуки соланіну в пророслих та позеленілих плодах картоплі. Соланін, добре розчиняється у воді, тому в цілях запобігання отруєння місця позеленілої картоплі, слід добре зрізати.

Токсичними можуть бути плоди кісточкових дерев. Так, в гіркому мигдалі, кісточках (ядрах) абрикос, персиків, айви, вишні міститься ціаногенний глікозид амигдалін, який може виділяти дуже токсичну речовину – синильну кислоту. її концентрація в плодах кісточкових коливається від 10–30 до 500-700 мг/кг (гіркий мигдаль). Мінімальна смертельна доза синильної кислоти для людини становить 100-200 мг.

Певну небезпеку мають лектини (фазін), які містяться в бобових культурах. Вони термолабільні і розпадаються під час варіння, але можуть зберігатися в квасоляному борошні, сирих недоварених бобових. Отруйні властивості мають домішки насіння деяких бур'янів (софори, гірчаку, геліотропа). Під час збору бджолами нектару квітів рододендрона та азалії нейротропна отрута, яка міститься в них, може переходити в мед і він набуває токсичних властивостей.

Отруєння тканинами тварин, отруйних за своєю природою

Деякі види риб і деякі тварини гідробіонти (молюски) також можуть бути токсичними, а їх вживання призводить до харчових отруєнь. Токсичні речовини, такі як тетрадотоксин, гістамін, гістидин, містяться в м'язових тканинах деяких видів тунця, скумбрії (так зване скумбрієві отруєння) інших риб (понад 40 видів). Отруйними можуть бути ікра та молоко деяких риб під час нересту.

Клінічна картина отруєнь тваринами гідробіонтами дуже різноманітна і залежить від конкретної причини. Однак найбільш характерними проявами є короткий інкубаційний період (через 5-10 хвилин після вживання продукту), порушення координації рухів, нудота, головний біль, порушення дихання, біль і параліч м'язів, задишка, судоми, алергічні реакції (набряк Квінке та ін.), біль у животі, діарея і т.п.

Основний спосіб профілактики – чітке визначення неїстівних видів тварин гідробіонтів та вилучення їх з харчування людини. Під час вилову скумбрієвих видів риби істотне значення мають заходи, спрямовані на зменшення гістаміноутворення: швидка обробка риби, знекровлення її м'яса, зберігання в холодильнику при температурі менше ніж 0 °С, захист від мікробного та іншого забруднення.

Отруєння солями важких металів

Ксенобіотики. які містяться в матеріалах, з яких виготовлений посуд, тара, харчове обладнання і пакувальні матеріали, при певних умовах можуть потрапляти до харчових продуктів та стати причиною захворювань і навіть гострих отруєнь. Це, насамперед, стосується таких хімічних речовин як: свинець, мідь, цинк. Надходження їх в їжу сприяє кисла їжа, молочні продукти.

Санітарним законодавством вказана допустима концентрація важких металів у посуді і в їжі. Наприклад, вміст свинцю в олові для кухонного посуду допускається в межах 1%, гранично допустима концентрація міді не повинна перевищувати 80 мг/кг – в томатній пасті, 8 мг/кг – в томатному соусі, 5 мг/кг – в молоці, в фруктових компотах; гранично допустима концентрація цинку коливається від І мг/кг в овочах і фруктах, до 40-50 мг/кг в бобових, рибних та м'ясних продуктах. Причиною гострих і хронічних захворювань можуть стати харчові домішки (речовини, які покращують органолептичні властивості і консистенцію виробів, а саме ароматизатори, барвники, харчові кислоти, стабілізатори тощо), антимікробні речовини, антиокислювачі, емульгатори, розпушувачі тіста та інші сполуки, які використовують під час виробництва харчових продуктів.

Харчові отруєння пестицидами

Сучасне сільськогосподарське виробництво потребує широкого використання різних синтезованих хімічних речовин. Вони потрібні для боротьби зі шкідливими комахами та бур'янами, запобігання хвороб рослин і т.п. За даними ФАО/ВООЗ, для цього використовується понад 60 тис. різних препаратів. Причому їх кількість, а також кількість біологічно активних добавок безперервно зростає. Зростає і інтенсивність їх використання, яка зараз досягає 2-4 кг на І га. Майже всі пестициди небезпечні для здоров'я, деякі з них викликають ентеротоксичні, органотоксичні, алергенні, мутагенні, канцерогенні та інші небезпечні для людини ефекти. Загроза застосування пестицидів полягає не тільки в тому, що вони можуть викликати гострі, навіть смертельні отруєння (це можливо в результаті грубих порушень правил техніки безпеки під час виробництва і роботи з отрутохімікатами, у зв'язку з нещасними випадками в побуті). Велике значення мае контроль за вмістом залишкової кількості пестицидів в продуктах, воді та їх надходження в організм людини (табл. 11.2).

Основне завдання профілактики – синтезування менш токсичних для людей хімічних пестицидів. їх поступова заміна біологічними засобами захисту сільськогосподарської продукції, створення системи вирощування та виробництва екологічно безпечних харчових продуктів і т.п.

Розслідування випадків харчових отруєнь

У разі виникнення харчового отруєння необхідно терміново вжити заходів для надання невідкладної медичної допомоги потерпілому або потерпілим, з'ясувати причини й обставини отруєння, провести профілактику виникнення нових випадків отруєнь. Тому слід дотримуватися певної послідовності в діях. Перш за все. лікар (медичний працівник) повинен встановити попередній діагноз, надати невідкладну медичну допомогу потерпілим і. в разі потреби, госпіталізувати їх. Одночасно телефоном, телеграфом чи посильним необхідно повідомити про випадок отруєння до місцевої СЕС. Далі слід проконтролювати вилучення з ужитку залишків підозрілих продуктів та виробів, а також припинити подальшу їх реалізацію до проведення поглибленого розслідування.

Зразки підозрілої їжі (самі продукти і напівфабрикати для її приготування), змивні води (блювотні маси), сечу, калові маси потерпілих необхідно відіслати для лабораторного дослідження в СЕС. За показаннями проводять забір крові для посіву на гемо- культуру.

У письмовому екстреному повідомленні (форма 058-0) в СЕС вказують прізвище, ім'я та по батькові потерпілого, його вік (для дітей до 14 років-дату народження), дату захворювання, попередній або остаточний (підтверджений лабораторно) діагноз, адреса проживання та роботи (навчання, відпочинку тощо), місце госпіталізації. Повідомлення такого змісту направляють до СЕС і при гострих професійних отруєннях та інфекційних захворюваннях.

Таблиця //. 2

Гігієнічні нормативи вмісту залишкових пестицидів у харчових продуктах

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Отруєння продуктами рослинного походження“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Історія становлення і розвитку гігієни

  • Закони гігієни

  • Санітарія як сфера практичної діяльності в системі охорони здоров'я

  • Державна санітарно-епідеміологічної служби України

  • Тема 2. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетової радіації. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

  • Поняття про еритемну і профілактичну дозу УФ опромінення

  • Використання бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в стоматологічних кабінетах

  • Тема 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • Вимоги до освітленості в стоматологічних поліклініках та кабінетах

  • Тема 4. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури

  • Види мікроклімату і його вплив на здоров'я людини

  • Система терморегуляції організму людини, її фізіологічні механізми

  • Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини

  • Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)

  • Критерії та показники забруднення повітряного середовища

  • Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

  • Виробничий пил

  • Профілактичні заходи, спрямовані на попередження негативної дії хімічних факторів на організм людини

  • Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

  • Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

  • Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань

  • Тема 7. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та біоетичні проблеми очистки населених місць

  • Хімічний склад грунту

  • Основні джерела забруднення грунту хімічними речовинами

  • Роль грунту у виникненні і поширенні інфекційних та неінфекційних захворювань, інвазій, принципи їх профілактики

  • Знешкодження та утилізація твердих побутових відходів (ТПВ)

  • Каналізація населених місць

  • Очищення та знезараження стічних вод лікувально- профілактичних установ

  • Тема 8. Фізіолого-гігієнічне значення основних нутрієнтів харчового раціону. Склад та властивості харчових продуктів

  • Фізіолого-гігієнічна роль жирів

  • Мінеральні речовини

  • Мікроелементи

  • Водорозчинні вітаміни

  • Вітамін В6 (піридоксин)

  • Жиророзчинні вітаміни

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясні продукти

  • Крупи та бобові

  • Тема 9. Методика розрахунку енерговитрат людини, потреба в харчових речовинах. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії

  • Розрахунок потреб в харчових речовинах

  • Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії

  • Тема 10. Методика визначення, оцінки харчового статусу людини та адекватності харчування по меню-розкладці

  • Клінічні симптоми вітамінної недостатності

  • Антропометричні показники адекватності харчування

  • Захворювання, обумовлені недостатнім харчуванням

  • Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

  • Хвороби, які обумовлені порушеннями надходження мікроелементів

  • Недостатність селену

  • Хвороби надлишкового харчування

  • Тема 11. Методика розслідування випадків харчових отруєнь

  • Харчові токсикози

  • Харчові мікотоксикози

  • Отруєння продуктами рослинного походження
  • Тема 12. Методи дослідження та оцінка здоров'я дітей та підлітків під впливом факторів навколишнього середовища

  • Стоматологічне здоров'я дітей та підлітків

  • Гігієнічні особливості режиму дня дітей та підлітків

  • Види діяльності дітей та підлітків

  • Особливості організації харчування дітей у дошкільних та шкільних закладах

  • Тема 13. Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання навчально- виховних дошкільних закладів та шкіл

  • Гігієнічні вимоги до класу в школі

  • Гігієнічні вимоги до навчальних лабораторій

  • Дитячі дошкільні установи

  • Тема 14. Гігієнічна характеристика шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, їх вплив на організм, профілактичні заходи

  • Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

  • Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

  • Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Іонізуюче випромінювання

  • Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Шкідливі фактори в роботі зубних техніків

  • Види дій шкідливих факторів на організм

  • Тема 15. Гігієнічні вимоги до розміщення, обладнання, утримання та експлуатації окремих структурних підрозділів стоматологічних закладів

  • Відділення терапевтичної стоматології

  • Відділення хірургічної стоматології

  • Санітарно-технічне оснащення стаціонару та поліклініки

  • Гігієнічні вимоги до стоматологічного устаткування та інструментарію

  • Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

  • Правила особистої гігієни медперсоналу стоматологічних установ

  • Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічних установах

  • Тема 16. Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

  • Гігієнічні вимоги до планування та забудову лікарняної ділянки

  • Гігієнічні вимоги до палатної секції

  • Гігієнічні вимоги до приймального відділення

  • Тема 17. Гігієнічні засади здорового способу життя та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за порожниною рота

  • Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною

  • Засоби гігієни ротової порожнини

  • Методи чищення зубів

  • Загартування

  • Загартування сонцем

  • Основи психогігієни

  • Гігієна одягу та взуття

  • Шкідливі звички та їх вплив на здоров'я

  • Тема 18. Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

  • Дія іонізуючої радіації на організм

  • Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань

  • Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

  • Методи та засоби санітарного нагляду за об'єктами, на яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання