Вода може брати участь у поширенні інфекційних захворювань:
• як фактор передачі збудників захворювань з фекально- оральним механізмом передачі: кишкових інфекцій бактеріальної та вірусної етіології (черевний тиф, паратифи А і В, холера, дизентерія, сальмонельоз, ешерихіоз, туляремія, вірусний гепатит А, поліомієліт, ентеровірусні захворювання, викликані вірусами Коксакі, ECHO та інші); геогельмінтозів (аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомідоз); біогельмінтозів (ехінококоз, гіменоліпідоз); захворювань, викликаних найпростішими (амебна дизентерія, лямбліоз), зооантропонозів (туляремія, лептоспіроз і бруцельоз); інфекцій дихальних шляхів (туберкульоз, аденовірусні інфекції і т.д.);
• як фактор передачі збудників захворювань шкіри і слизових оболонок (при купанні чи іншому контакті з водою): трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (наприклад, епідермофітія);
• як середовище розмноження носіїв хвороб – комарів роду Анофелес, які розносять малярійний плазмодій (поверхневі водойми).
Ознаки водних епідемій:
• одночасна поява великої кількості хворих на кишкові інфекції, різкий підйом захворюваності населення – так званий епідемічний вибух;
• хворіють люди, які користуються одним водопроводом, однією гілкою водопровідної мережі, однією водозабірною колонкою, одним шахтним колодязем і т.п.;
• захворюваність тривалий час утримується на високому рівні– у міру забруднення води і вживання її населенням;
• крива захворюваності може мати одно-, дво-, тригорбий або інший характер. Перш за все будуть реєструватися захворювання з коротким інкубаційним періодом (ешерихіози, сальмонельози – 1–3 доби, холера – 1–5 діб, черевний тиф – 14-21 доба і, нарешті з більш довшим інкубаційним періодом – вірусний гепатит А і Е – 30 і більше діб);
• після проведення комплексу протиепідемічних заходів (усунення вогнища забруднення, дезінфекція водопровідних споруд, санація колодязів) спалах згасає, захворюваність різко зменшується, але деякий час залишається більш високою в порівнянні з її спорадичним рівнем – так званий епідемічний шлейф. Це обумовлено появою під час епідемічного вибуху великої кількості нових потенційних джерел інфекції (хворих і носіїв) та активізацією інших шляхів поширення патогенних мікроорганізмів від цих джерел – контактно-побутового (через забруднені руки, посуд, дитячі іграшки, предмети догляду), через продукти харчування чи живими носіями (мухами) і т.п.
До третьої групи відносять показники, які з високим ступенем імовірності характеризують відсутність у питній воді небезпечних для здоров'я хімічних речовин, тобто безпеку хімічного складу.
Показники, які характеризують безпеку хімічного складу води, поділяють на 3 підгрупи: неорганічні, органічні, інтегральні (табл. 6.4).
Таблиця 6.4
Токсикологічні показники безпеки хімічного складу питної води (ДСанПіН 2.2.4-171-10)
| Показник | Одиниці · виміру | Нормативи для питної води, не більше | |
| Централізована · (водопровід) | Децентралізована (колодязь, каптаж) | ||
| Неорганічні | |||
| Алюміній | мг/м3 | 0,2 | не визначається |
| Молібден | мг/м3 | 0,07 | не визначається |
| Миш'як | мг/м3 | 0,01 | не визначається |
| Свинець | мг/м3 | 0,01 | не визначається |
| Нітрити | мг/м3 | 0,5 | 3,3 |
| Нітрати | мг/м3 | 50 | 50 |
| Фториди | мг/м3 | Для кліматичних зон: · IV-0,7 ПІ-1,2 II-1,5 | 1,5 |
| Органічні | |||
| Поліакриламід залишковий | мг/м3 | 2,0 | не визначається |
| Формальдегід | мг/м3 | 0,05 | не визначається |
| Інтегральні | |||
| Перманганатна окислюваність | мг/м3 | 5 | 5 |
Найбільш всебічно вивченим неорганічним хімічним показником (вплив на організм людини) є фтор.
Фтор. Фтор, який міститься у воді забезпечує 85% добової потреби людини в цьому мікроелементі. Вміст фтору в природних водах коливається від 0,01 до 50 мг/л та більше. Найменші концентрації спостерігаються у воді поверхневих джерел, а найбільші – в підземних водах. Вода річок, озер, водосховищ, які переважно використовуються для централізованого водопостачання, містить, в основному, не більше 0,5 мг/л фтору.
Зміна концентрації фтору в питній воді має великий вплив на стан твердих тканин – кісток та зубів, а також на деякі фізіологічні функції організму людини. Встановлено, що при концентрації 1,6-1,8 мг/л можлива поява на симетричних зубах спочатку крейдоподібних, а потім жовтувато-коричневих плям. У місцевостях, де рівень фтористих сполук у воді вище ніж 2 мг/л, коричневі плями на зубах виявляють у більшості обстежених. Якщо рівень фтору перевищує 2,5 мг/л, емаль стає твердою і темніє, а з часом стає крихкою і починає руйнуватися коронка зуба. При тривалому (більше 10-20 років) вживанні води з концентрацією фтору 10 мг/л та вище в організмі з'являються обмеження рухливості суглобів, біль, деформації суглобів та скелета.
Ступінь ураження населення карієсом, так само як і флюорозом, залежить від вмісту фтору у воді. Оптимальна концентрація фтору у воді, коли ураження карієсом практично мінімальне – 0,7–1,5 мг/л. Низькою вважається концентрація фтору від 0,3 до 0,7 мг/л, при якій ураження населення карієсом в 2–3 рази більше, ніж при оптимальній концентрації. При дуже низькій концентрації фтору – до 0,3 мг/л – ураження населення карієсом зубів у 3–4 рази перевищує допустимий рівень. У дітей спостерігається затримка окостеніння та дефекти мінералізації кісток. Допустимою, але підвищеною, вважають концентрацію фтору 1,1-1,5 мг/л (при відсутності інших джерел водопостачання). При цьому захворюваність карієсом зубів мінімальна, а легкі форми флюорозу спостерігаються у 20% населення. Якщо концентрація фтору перевищує допустиму і становить 1,5–2 мг/л, то захворюваність флюорозом (зазвичай у легкій формі) досягає 30-40%. При високій концентрації фтору – 2-6 мг/л – захворюваність карієсом нижче, але флюорозом уражається 30-100% населення. Причому у багатьох людей спостерігається важка його форма (плями і ерозії емалі коричневого кольору, підвищене стирання та ламкість зубів). У дітей часто діагностують відставання у розвитку, окостеніння та мінералізацію кісток. При дуже високій концентрації фтору – від 6 до 15 мг/л – захворюваність карієсом значно вище мінімальної. Близько 80–100% населення уражено флюорозом, причому переважають важкі його форми, які супроводжуються значним стиранням і ламкістю зубів. У дітей часто спостерігаються порушення мінералізації кісток, у дорослих – зміни в кістках по типу остеосклерозу.
Заслуговує на увагу той факт, що фтор має надвузький діапазон фізіологічних доз. У разі вживання води з вмістом фтору 1,5 мг/л – у 20% випадків можуть спостерігатися легкі форми флюорозу, тоді як при вживанні води з вмістом фтору 0,7 мг/л і менше підвищується захворюваність карієсом. Ще раз підкреслюємо, гігієнічне нормування фтору у воді дуже актуальне!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань“ на сторінці 1. Приємного читання.
