Загартування

Гігієна та екологія

Сутність та фізіологічні принципи загартування. Загартування полягає в систематичному, повторному впливі на організм ряду зовнішніх фізичних факторів – холоду, тепла, ультрафіолетових променів для підвищення стійкості до різких температурних коливань та попередження виникнення простудних захворювань.

Загартування може бути успішним тільки при правильному його застосуванні. Для цього необхідно суворо дотримуватися наступних фізіологічних принципів:

• 1) поступове підвищення сили подразника, наприклад, починати водні процедури з води кімнатної температури;

• 2) систематичність загартовувань, тобто їх щоденне застосування, а не від випадку до випадку, коли слідові реакції не закріплюються, що абсолютно необхідно;

• 3) правильне позування процедур, враховуючи, що головним діючим фактором служить сила подразника, а не тривалість його дії.

Загартування повітрям

Загартування повітрям здійснюють у вигляді повітряних ванн, які в лікувальній практиці називають аеротерапією. їх профілактичне значення, крім загартовуючої дії, проявляється в сприятливому впливі на самопочуття, обмін речовин, кровообіг, тонус нервової системи, активність фізіологічних процесів.

Повітряні ванни поділяють на теплі при температурі повітря від 30 до 20 °С, прохолодні – при температурі від 20 до 14 °С і холодні – при Температурі нижче 14 °С. Головним чинником, який обумовлює дозування повітряних ванн, служить температура повітря, однак необхідно враховувати також вологість та швидкість його руху. При підвищеній вологості та великій швидкості руху повітря охолодження організму збільшується.

Загартування повітрям слід проводити в тіні, на озеленених ділянках, віддалених від джерел забруднення пилом, димом та шкідливими газами. Прийом повітряних ванн на відкритому повітрі починають при температурі повітря 15-20 °С тривалістю 20-30 хв. Поступово термін їх збільшують і, досягнувши звички до прохолодного повітря, переходять до холодних повітряних ванн при температурі 5-10 °С тривалістю 15–20 хв. Загартовані люди можуть приймати повітряні ванни при температурі нижче 0 °С, але протягом не більше 5–10 хв., поєднуючи процедури з енергійними рухами.

При прийомі повітряних ванн у приміщенні знижують температуру повітря, відкриваючи вікно або кватирку, до 7–15 °С та приймають процедуру протягом 10-20 хв. Показниками правильного застосування повітряних ванн служать: гарне самопочуття, спокійний, досить тривалий сон, нормальний апетит, підвищена працездатність.

Загартування водою

Для загартування застосовують прохолодну воду температурою 24-16 °С і холодну – нижче 16 °С. Систематичне застосування прохолодних і холодних водних процедур служить активним профілактичним засобом вірусних захворювань. Водні процедури поділяють на наступні види: обтирання, обливання, душ та купання.

Обтирання є найбільш слабкою водною процедурою, яка призначається в основному людям з ослабленим здоров'ям. Його проводять за допомогою губки або рушника, змочених в прохолодній воді. Обтирають послідовно спочатку верхню половину тіла, насухо витирають, а потім – нижню, закінчуючи процедуру розтиранням тіла сухим рушником до червоності. Рухи рук роблять по ходу крові до серця. Тривалість процедури – 4–5 хв., включаючи розтирання.

Обливання полягає у виливанні холодної води з якоїсь посудини чи гумового шланга, приєднаного до водопровідного крану, на шию та плечі на відстані 5–8 см. Обливання викликає енергійний спазм шкірних судин з наступним швидким розслабленням, підвищує тонус нервово-м'язового апарату, працездатність та створює відчуття бадьорості. Обливання протипоказано людям з підвищеною збудливістю нервової системи. Починають його з температури води 30 °С, поступово доводячи її до 15 °С і нижче. Тривалість процедури, включаючи подальше розтирання тіла, 3-4 хв.

Душ має найбільш сильну охолоджуючу дію. Механічне подразнення, викликане падаючим струменем води, досить значне, завдяки чому душ в короткий термін викликає більш сильну загальну та місцеву реакцію, ніж попередні способи загартовування водою. Температура води спочатку має бути 30-32 °С, експозиція не більше 1 хв. Надалі можна поступово знижувати температуру та збільшувати тривалість до 2 хв., включаючи розтирання тіла.

Купання в річках, озерах являє собою один з найбільш цінних методів загартування, який доставляє до того ж велике естетичне задоволення. Корисна дія купання посилюється тим, що термічний ефект загартування узгоджується з одночасним впливом на оголену поверхню тіла повітря, сонячних променів та фізичних вправ (плавання, пірнання та ін.).

Купальний сезон слід розпочинати при температурі води і повітря не нижче 18-20 °С та закінчувати при температурі води 14–15 °С і повітря 16-17 °С. Купання взимку отримує все більше поширення, і багатьма розглядається як корисна форма загартування.

Наступний розділ:

Загартування сонцем


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загартування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Історія становлення і розвитку гігієни

  • Закони гігієни

  • Санітарія як сфера практичної діяльності в системі охорони здоров'я

  • Державна санітарно-епідеміологічної служби України

  • Тема 2. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетової радіації. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

  • Поняття про еритемну і профілактичну дозу УФ опромінення

  • Використання бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в стоматологічних кабінетах

  • Тема 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • Вимоги до освітленості в стоматологічних поліклініках та кабінетах

  • Тема 4. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури

  • Види мікроклімату і його вплив на здоров'я людини

  • Система терморегуляції організму людини, її фізіологічні механізми

  • Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини

  • Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)

  • Критерії та показники забруднення повітряного середовища

  • Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

  • Виробничий пил

  • Профілактичні заходи, спрямовані на попередження негативної дії хімічних факторів на організм людини

  • Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

  • Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

  • Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань

  • Тема 7. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та біоетичні проблеми очистки населених місць

  • Хімічний склад грунту

  • Основні джерела забруднення грунту хімічними речовинами

  • Роль грунту у виникненні і поширенні інфекційних та неінфекційних захворювань, інвазій, принципи їх профілактики

  • Знешкодження та утилізація твердих побутових відходів (ТПВ)

  • Каналізація населених місць

  • Очищення та знезараження стічних вод лікувально- профілактичних установ

  • Тема 8. Фізіолого-гігієнічне значення основних нутрієнтів харчового раціону. Склад та властивості харчових продуктів

  • Фізіолого-гігієнічна роль жирів

  • Мінеральні речовини

  • Мікроелементи

  • Водорозчинні вітаміни

  • Вітамін В6 (піридоксин)

  • Жиророзчинні вітаміни

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясні продукти

  • Крупи та бобові

  • Тема 9. Методика розрахунку енерговитрат людини, потреба в харчових речовинах. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії

  • Розрахунок потреб в харчових речовинах

  • Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії

  • Тема 10. Методика визначення, оцінки харчового статусу людини та адекватності харчування по меню-розкладці

  • Клінічні симптоми вітамінної недостатності

  • Антропометричні показники адекватності харчування

  • Захворювання, обумовлені недостатнім харчуванням

  • Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

  • Хвороби, які обумовлені порушеннями надходження мікроелементів

  • Недостатність селену

  • Хвороби надлишкового харчування

  • Тема 11. Методика розслідування випадків харчових отруєнь

  • Харчові токсикози

  • Харчові мікотоксикози

  • Отруєння продуктами рослинного походження

  • Тема 12. Методи дослідження та оцінка здоров'я дітей та підлітків під впливом факторів навколишнього середовища

  • Стоматологічне здоров'я дітей та підлітків

  • Гігієнічні особливості режиму дня дітей та підлітків

  • Види діяльності дітей та підлітків

  • Особливості організації харчування дітей у дошкільних та шкільних закладах

  • Тема 13. Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання навчально- виховних дошкільних закладів та шкіл

  • Гігієнічні вимоги до класу в школі

  • Гігієнічні вимоги до навчальних лабораторій

  • Дитячі дошкільні установи

  • Тема 14. Гігієнічна характеристика шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, їх вплив на організм, профілактичні заходи

  • Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

  • Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

  • Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Іонізуюче випромінювання

  • Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Шкідливі фактори в роботі зубних техніків

  • Види дій шкідливих факторів на організм

  • Тема 15. Гігієнічні вимоги до розміщення, обладнання, утримання та експлуатації окремих структурних підрозділів стоматологічних закладів

  • Відділення терапевтичної стоматології

  • Відділення хірургічної стоматології

  • Санітарно-технічне оснащення стаціонару та поліклініки

  • Гігієнічні вимоги до стоматологічного устаткування та інструментарію

  • Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

  • Правила особистої гігієни медперсоналу стоматологічних установ

  • Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічних установах

  • Тема 16. Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

  • Гігієнічні вимоги до планування та забудову лікарняної ділянки

  • Гігієнічні вимоги до палатної секції

  • Гігієнічні вимоги до приймального відділення

  • Тема 17. Гігієнічні засади здорового способу життя та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за порожниною рота

  • Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною

  • Засоби гігієни ротової порожнини

  • Методи чищення зубів

  • Загартування
  • Загартування сонцем

  • Основи психогігієни

  • Гігієна одягу та взуття

  • Шкідливі звички та їх вплив на здоров'я

  • Тема 18. Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

  • Дія іонізуючої радіації на організм

  • Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань

  • Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

  • Методи та засоби санітарного нагляду за об'єктами, на яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання