Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

Гігієна та екологія

У повітрі, що видихається, знайдено більше 200 різних сполук, головним чином органічних продуктів метаболізму (табл. 5.1). Інтегральним кількісним показником вмісту цих сполук у повітрі може бути так звана окиснюваність повітря, тобто кількість міліграмів 02, яка необхідна для окислення недоокислених речовин віл повітря (г/м3). Окиснюваність повітря, що видихається здоровою людиною, в нормі становить 15–20 мг/л. Повітря житлових приміщень вважається чистим, якщо окиснюваність не перевищує 5 .мг/л, помірно забрудненим – при окиснюваності 6-9 мг/л, забрудненим – якщо окиснюваність становить 10 мг/л і більше.

Таблиця 5.1

Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі

РечовинаКонцентрація
мінімальнамаксимальнасередня
Окис вуглецю (у тих, хто не палить), мг/л0,0030,0170,011
Вуглекислий газ, %2,03,93,0
Водяний пар, %205038
Аміак і його з'єднання, мг/лСліди0,0050,0022
Альдегіди, мг/лСліди0,0015-
Ацетон (кетони), мг/л- " -0,00250,0002
Органічні кислоти в перерахунку на оцтову, мг/л0,0070,0130,02
Вуглеці в перерахунку на вуглець, мг/лСліди0,0510,036

Спеціальні дослідження (I.L Нікберг, 1987) показали, що кількість окремих інгредієнтів (двоокису вуглецю, аміаку), а також сумарна кількість недоокислених речовин у повітрі, що видихається (тобто, його окиснюваність) суттєво залежать від стану здоров'я людини, характеру захворювання і ступеня його важкості, паління тютюну, особливості обмінних процесів і т.п.

Серед хімічних складових повітря в приміщенні велике гігієнічне значення має двоокис вуглецю (СO2 ). Цей газ належить до фізіологічно активних сполук, є збудником дихального центру та антагоністом O2, не має запаху і кольору, погано розчиняється у воді, вдвічі важчий за повітря. У крові нормальний парціальний тиск СO2 становить 10 мм.рт.ст., а це на 8-10 мм.рт.ст, вище, ніж у повітрі, що вдихається, в якому його концентрація складає 3,5-4,5%.

В залежності від концентрації СО, в повітрі, що видихається, реакція організму людини може бути різною. Якщо концентрація СО2 менше 0,1%, людина почувається нормально, суб'єктивні або об'єктивні порушення відсутні. Саме цю концентрацію (0,1%) встановлено як гранично допустиму для повітря житлових приміщень. ГДК діоксиду вуглецю в повітрі лікувальних установ дорівнює 0,07%.

Якщо концентрація СO2 коливається в межах 0,1-0,5%. погіршується умовно-рефлекторна діяльність (збільшується час латентного періоду реакції на зоровий або слуховий подразник), з'являється відчуття дискомфорту, можуть бути виявлені деякі зміни на ЕКГ.

При вдиханні повітря, в якому концентрація СО, більше 0,5% (0,5–1%), з'являються перші прояви ацидозу, зміни електролітних властивостей крові (збільшується вміст Na, зменшується вміст К в еритроцитах). Однак фізична та розумова діяльність суттєво не погіршуються, тому перебування людей при такій концентрації іноді дозволяється (на підводних човнах і т.п.).

Якщо концентрація СO2 збільшується до 2% – наростає ацидоз, знижується працездатність, з'являються ознаки гіпоксії. За таких умов на виробництві можна працювати лише протягом обмеженого часу – до 3–4 годин.

Якщо концентрація СO2 більше 2% (2–7%), спостерігаються чіткі суб'єктивні та об'єктивні прояви токсичного впливу СO2 у вигляді наркотичної дії, неадекватного психічного збудження, виникає тахіпное, головні болі, запаморочення, задишка. За таких умов тривале перебування у приміщеннях неприпустиме (воно може бути вимушеним тільки у разі аварійних ситуацій, тривати до 60 хвилин і супроводжуватися суворим медичним контролем).

Перебування в приміщенні з концентрацією СO2 в повітрі більше 7% швидко призводить до непритомності та смерті.

За вмістом диоксиду вуглецю судять про чистоту повітря в житлових та громадських будівлях. Значне накопичення цієї сполуки в повітрі закритих приміщень вказує на санітарне неблагополуччя приміщення (скупченість людей, погана вентиляція).

Домінуючим по токсичності компонентом серед основних джерел забруднення повітря житлових приміщень є окис вуглецю (СО).

Окис вуглецю СО являє собою продукт неповного згорання палива і входить до складу всіх горючих газових сумішей. Окис вуглецю, проникаючи через легеневі альвеоли в кров, утворює з гемоглобіном карбоксигемоглобін. А це викликає глибокі кількісні та якісні зміни процесів транспорту кисню до тканин, підсилює гіпоксичні стани, негативно впливає на біохімічні процеси організму, може призвести до хронічних і гострих отруєнь. Гострі отруєння окисом вуглецю у вільній атмосфері та в житлових приміщеннях зазвичай не спостерігаються. Хронічні отруєння можливі при концентрації, яка перевищує 20-30 мг/м3. Для них характерно: поява головного болю, зниження пам'яті, підвищення стомлюваності, розлади сну та ін. Гранично допустима середня добова концентрація окису вуглецю в атмосфері становить 1 мг/м3, а максимальна разова – 3 мг/м3.

У повітрі житлових приміщень окис вуглецю може з'являтися при пічному опаленні, особливо при передчасно закритій димовій трубі. В сучасних газифікованих кухнях та ванних кімнатах в результаті витоку газу з мережі або його неповному згорянні під час експлуатації. На виробництві окис вуглецю може утворюватися і накопичуватися в робочих приміщеннях в результаті технологічних процесів. У тютюновому дамі міститься близько 0,5-1,0% окису вуглецю. За даними ІЛ. Даценко та Р. Д. Габовича (1999р.), в газифікованих квартирах вміст СО у повітрі не лише кухонь, але і в житлових кімнатах може перевищувати гранично допустимий для атмосферного повітря (10 мг/м3).

Джерелом забруднення СО атмосфери служать викиди промислових підприємств, вихлопні гази автотранспорту та ін. У звичайному дамі міститься близько 3% окису вуглецю, у вихлопних газах при нормальному режимі роботи двигуна – 7,7%. На міських вулицях з інтенсивним рухом автомобілів та в будинках, розташованих на цих вулицях, при відкритих вікнах концентрація окису вуглецю підвищується до 10–20 мг/м3.

У зв'язку з широким впровадженням у народне господарство двигунів внутрішнього згоряння, розвитком автомобільного руху, авіації, використанням у сільському господарстві різного роду самохідних машин боротьбі з забрудненням повітря окисом вуглецю приділяється велика увага.

Класифікація хімічних факторів виробничого середовища:

• а) за агрегатним станом: гази, пари, аерозолі та суміші;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Історія становлення і розвитку гігієни

  • Закони гігієни

  • Санітарія як сфера практичної діяльності в системі охорони здоров'я

  • Державна санітарно-епідеміологічної служби України

  • Тема 2. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетової радіації. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

  • Поняття про еритемну і профілактичну дозу УФ опромінення

  • Використання бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в стоматологічних кабінетах

  • Тема 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • Вимоги до освітленості в стоматологічних поліклініках та кабінетах

  • Тема 4. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури

  • Види мікроклімату і його вплив на здоров'я людини

  • Система терморегуляції організму людини, її фізіологічні механізми

  • Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини

  • Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)

  • Критерії та показники забруднення повітряного середовища

  • Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми
  • Виробничий пил

  • Профілактичні заходи, спрямовані на попередження негативної дії хімічних факторів на організм людини

  • Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

  • Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

  • Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань

  • Тема 7. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та біоетичні проблеми очистки населених місць

  • Хімічний склад грунту

  • Основні джерела забруднення грунту хімічними речовинами

  • Роль грунту у виникненні і поширенні інфекційних та неінфекційних захворювань, інвазій, принципи їх профілактики

  • Знешкодження та утилізація твердих побутових відходів (ТПВ)

  • Каналізація населених місць

  • Очищення та знезараження стічних вод лікувально- профілактичних установ

  • Тема 8. Фізіолого-гігієнічне значення основних нутрієнтів харчового раціону. Склад та властивості харчових продуктів

  • Фізіолого-гігієнічна роль жирів

  • Мінеральні речовини

  • Мікроелементи

  • Водорозчинні вітаміни

  • Вітамін В6 (піридоксин)

  • Жиророзчинні вітаміни

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясні продукти

  • Крупи та бобові

  • Тема 9. Методика розрахунку енерговитрат людини, потреба в харчових речовинах. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії

  • Розрахунок потреб в харчових речовинах

  • Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії

  • Тема 10. Методика визначення, оцінки харчового статусу людини та адекватності харчування по меню-розкладці

  • Клінічні симптоми вітамінної недостатності

  • Антропометричні показники адекватності харчування

  • Захворювання, обумовлені недостатнім харчуванням

  • Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

  • Хвороби, які обумовлені порушеннями надходження мікроелементів

  • Недостатність селену

  • Хвороби надлишкового харчування

  • Тема 11. Методика розслідування випадків харчових отруєнь

  • Харчові токсикози

  • Харчові мікотоксикози

  • Отруєння продуктами рослинного походження

  • Тема 12. Методи дослідження та оцінка здоров'я дітей та підлітків під впливом факторів навколишнього середовища

  • Стоматологічне здоров'я дітей та підлітків

  • Гігієнічні особливості режиму дня дітей та підлітків

  • Види діяльності дітей та підлітків

  • Особливості організації харчування дітей у дошкільних та шкільних закладах

  • Тема 13. Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання навчально- виховних дошкільних закладів та шкіл

  • Гігієнічні вимоги до класу в школі

  • Гігієнічні вимоги до навчальних лабораторій

  • Дитячі дошкільні установи

  • Тема 14. Гігієнічна характеристика шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, їх вплив на організм, профілактичні заходи

  • Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

  • Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

  • Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Іонізуюче випромінювання

  • Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Шкідливі фактори в роботі зубних техніків

  • Види дій шкідливих факторів на організм

  • Тема 15. Гігієнічні вимоги до розміщення, обладнання, утримання та експлуатації окремих структурних підрозділів стоматологічних закладів

  • Відділення терапевтичної стоматології

  • Відділення хірургічної стоматології

  • Санітарно-технічне оснащення стаціонару та поліклініки

  • Гігієнічні вимоги до стоматологічного устаткування та інструментарію

  • Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

  • Правила особистої гігієни медперсоналу стоматологічних установ

  • Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічних установах

  • Тема 16. Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

  • Гігієнічні вимоги до планування та забудову лікарняної ділянки

  • Гігієнічні вимоги до палатної секції

  • Гігієнічні вимоги до приймального відділення

  • Тема 17. Гігієнічні засади здорового способу життя та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за порожниною рота

  • Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною

  • Засоби гігієни ротової порожнини

  • Методи чищення зубів

  • Загартування

  • Загартування сонцем

  • Основи психогігієни

  • Гігієна одягу та взуття

  • Шкідливі звички та їх вплив на здоров'я

  • Тема 18. Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

  • Дія іонізуючої радіації на організм

  • Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань

  • Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

  • Методи та засоби санітарного нагляду за об'єктами, на яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання