Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

Гігієна та екологія

Види ядерних перетворень: α-розпад характерний для важких (з великим масовим числом) елементів і полягає в вильоті з ядра атому α-частинки – по своїй природі ядра гелію (2 протони і 2 нейтрони), внаслідок чого з'являється ядро нового хімічного елементу з масовим числом меншим на 4 та зарядом меншим на 2: . Отримавши α-частинку, ядро атому знаходиться у збудженому стані з надлишком енергії, яка виділяється у вигляді γ-випромінювання, тобто α-розпад завжди супроводжується γ-випромінюванням.

β-електронний розпад – процес, при якому з ядра атому (з одного з нейтронів) вилітає електрон, внаслідок чого цей нейтрон перетворюється на протон. У зв'язку з цим утворюється новий елемент з тим же масовим числом та з зарядом більшим на одиницю: . Збуджене за рахунок втрати електрона ядро в більшості випадків випромінює і γ-кванти.

β-позитронний розпад – процес, при якому з ядра атому (із одного з протонів) вилітає позитрон, внаслідок чого протон перетворюється в нейтрон і з'являється новий хімічний елемент з тим же масовим числом і зарядом меншим на одиницю: .

Електронний-К-захват – коли ядро (один з протонів) захоплює електрон з найближчої К-орбіти. У зв'язку з чим цей протон перетворюється в нейтрон, внаслідок чого з'являється ядро нового хімічного елементу з тим же масовим числом і зарядом меншим на одиницю: . На вільне місце К-орбіти (і послідовно з інших орбіт) переміщаються електрони, а вільна енергія при цьому випромінюється у вигляді характерних рентгенівських променів.

Спонтанне ділення ядра характерно для важких трансуранових елементів, в яких співвідношення нейтронів до протонів більше 1,6. В результаті утворюються ядра двох нових елементів, в яких співвідношення п: р ближче до одиниці, а “зайві" нейтрони висвічуються у вигляді нейтронного випромінювання: .

Таким чином, з якісної сторони ядерні перетворення характеризуються: видом розпаду, видом випромінювання, періодом напіврозпаду – терміном, за який розпадається половина вихідної кількості атомів. Відповідно до закону радіоактивного розпаду, число атомів N, які розпалися за термін t, пропорційне початковій кількості атомів:

З гігієнічної точки зору і вибору методів дезактивації радіоактивних відходів, всі радіонукліди поділяють на короткоживучі (t½ < 15 діб) та довгоживучі (t½ > 15 діб). Короткоживучі витримують у відстійниках до зниження активності, а потім спускають в загальну каналізацію або вивозять, а довгоживучі вивозять та ховають в спеціальних могильниках.

Кількісна міра радіоактивного розпаду – активність (Q) – це кількість розпадів атомів за одиницю часу.

Одиниця активності в системі Сі – Беккерель (Бк) – один розпад за секунду (с1). У зв'язку з тим, що ця одиниця дуже мала, користуються похідними кіло-Беккерель (кБк), мега-Беккерель (МБк).

Позасистемна (застаріла,) одиниця активності – Кюрі (Ки)– це активність 1 г хімічно чистого радію, яка дорівнює 3,7 • 10і0 Бк. Ця одиниця, навпаки, дуже велика, тому користуються похідними мілі-Кюрі (мКи), мікро-Кюрі (мкКи), нано-Кюрі (нКи), піко-Кюрі (пкКи).

Для радіонуклідів, яким властиве γ-випромінювання, активність виражають також через γ-еквівалент – відношення γ-випромінювання даного радіонукліду до γ-випромінювання радію. Розрахована γ-постійна радію – 8,4 p/год. Це потужність дози, яку створює γ-випромінювання 1 мг радію на відстані 1 см через платиновий фільтр товщиною 0,5 мм.

Міліграм-еквівалент радію (мг/екв. Ra) одиниця активності радіонукліду, γ-випромінювання якого еквівалентно (рівноцінно) γ-випромінюванню 1 мг Ra на відстані 1 см через платиновий фільтр 0,5 мм.

Якісні характеристики іонізуючого випромінювання:

• вид випромінювання: корпускулярні (α-, β- , нейтронне випромінювання), електромагнітні (γ-, рентгенівське випромінювання);

• енергія випромінювання, яка в системі Сі вимірюється в джоулях (Дж). Один Дж – це енергія, яка необхідна для підняття температури дистильованої води об'ємом 1 дм! на 1 °С. Позасистемна одиниця, яка використовується на практиці – електрон-вольт (еВ). Це енергія, яку отримує електрон в електростатичному полі з різницею потенціалів 1 В. Ця одиниця дуже мала, тому користуються похідними: кіло-електрон-вольт (КеВ), мега-електрон-вольт (МеВ);

• проникаюча здатність (довжина пробігу) – відстань, яку іонізуюче випромінювання проходить в середовищі, з яким взаємодіє (м, см, мм, мкм);

• іонізуюча здатність: повна іонізуюча здатність – кількість пар іонів, що утворюються на всій довжині пробігу частинки або кванта; лінійна щільність іонізації – кількість пар іонів, що припадають на одиницю довжини пробігу.

Кількісними характеристиками іонізуючих випромінювань с дози:

1. Поглинена доза – кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинулась одиницею маси середовища, яке опромінюється. Одиницею виміру поглиненої дози в системі Сі є Грей (Гр).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Історія становлення і розвитку гігієни

  • Закони гігієни

  • Санітарія як сфера практичної діяльності в системі охорони здоров'я

  • Державна санітарно-епідеміологічної служби України

  • Тема 2. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетової радіації. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

  • Поняття про еритемну і профілактичну дозу УФ опромінення

  • Використання бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в стоматологічних кабінетах

  • Тема 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • Вимоги до освітленості в стоматологічних поліклініках та кабінетах

  • Тема 4. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури

  • Види мікроклімату і його вплив на здоров'я людини

  • Система терморегуляції організму людини, її фізіологічні механізми

  • Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини

  • Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)

  • Критерії та показники забруднення повітряного середовища

  • Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

  • Виробничий пил

  • Профілактичні заходи, спрямовані на попередження негативної дії хімічних факторів на організм людини

  • Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

  • Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

  • Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань

  • Тема 7. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та біоетичні проблеми очистки населених місць

  • Хімічний склад грунту

  • Основні джерела забруднення грунту хімічними речовинами

  • Роль грунту у виникненні і поширенні інфекційних та неінфекційних захворювань, інвазій, принципи їх профілактики

  • Знешкодження та утилізація твердих побутових відходів (ТПВ)

  • Каналізація населених місць

  • Очищення та знезараження стічних вод лікувально- профілактичних установ

  • Тема 8. Фізіолого-гігієнічне значення основних нутрієнтів харчового раціону. Склад та властивості харчових продуктів

  • Фізіолого-гігієнічна роль жирів

  • Мінеральні речовини

  • Мікроелементи

  • Водорозчинні вітаміни

  • Вітамін В6 (піридоксин)

  • Жиророзчинні вітаміни

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясні продукти

  • Крупи та бобові

  • Тема 9. Методика розрахунку енерговитрат людини, потреба в харчових речовинах. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії

  • Розрахунок потреб в харчових речовинах

  • Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії

  • Тема 10. Методика визначення, оцінки харчового статусу людини та адекватності харчування по меню-розкладці

  • Клінічні симптоми вітамінної недостатності

  • Антропометричні показники адекватності харчування

  • Захворювання, обумовлені недостатнім харчуванням

  • Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

  • Хвороби, які обумовлені порушеннями надходження мікроелементів

  • Недостатність селену

  • Хвороби надлишкового харчування

  • Тема 11. Методика розслідування випадків харчових отруєнь

  • Харчові токсикози

  • Харчові мікотоксикози

  • Отруєння продуктами рослинного походження

  • Тема 12. Методи дослідження та оцінка здоров'я дітей та підлітків під впливом факторів навколишнього середовища

  • Стоматологічне здоров'я дітей та підлітків

  • Гігієнічні особливості режиму дня дітей та підлітків

  • Види діяльності дітей та підлітків

  • Особливості організації харчування дітей у дошкільних та шкільних закладах

  • Тема 13. Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання навчально- виховних дошкільних закладів та шкіл

  • Гігієнічні вимоги до класу в школі

  • Гігієнічні вимоги до навчальних лабораторій

  • Дитячі дошкільні установи

  • Тема 14. Гігієнічна характеристика шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, їх вплив на організм, профілактичні заходи

  • Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

  • Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

  • Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Іонізуюче випромінювання

  • Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Шкідливі фактори в роботі зубних техніків

  • Види дій шкідливих факторів на організм

  • Тема 15. Гігієнічні вимоги до розміщення, обладнання, утримання та експлуатації окремих структурних підрозділів стоматологічних закладів

  • Відділення терапевтичної стоматології

  • Відділення хірургічної стоматології

  • Санітарно-технічне оснащення стаціонару та поліклініки

  • Гігієнічні вимоги до стоматологічного устаткування та інструментарію

  • Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

  • Правила особистої гігієни медперсоналу стоматологічних установ

  • Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічних установах

  • Тема 16. Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

  • Гігієнічні вимоги до планування та забудову лікарняної ділянки

  • Гігієнічні вимоги до палатної секції

  • Гігієнічні вимоги до приймального відділення

  • Тема 17. Гігієнічні засади здорового способу життя та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за порожниною рота

  • Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною

  • Засоби гігієни ротової порожнини

  • Методи чищення зубів

  • Загартування

  • Загартування сонцем

  • Основи психогігієни

  • Гігієна одягу та взуття

  • Шкідливі звички та їх вплив на здоров'я

  • Тема 18. Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

  • Дія іонізуючої радіації на організм

  • Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань

  • Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки
  • Методи та засоби санітарного нагляду за об'єктами, на яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання