Гігієна одягу та взуття

Гігієна та екологія

Одяг та взуття служать для захисту організму людини від несприятливих факторів навколишнього середовища – холоду, спеки, механічних впливів та зовнішніх забруднень. У давнину людина використовувала різні матеріали тваринного і рослинного походження: шкіру, хутро, вовну, шовк, бавовну, льон та ін. Пізніше для виготовлення одягу стали використовувати тканини з штучних волокон. В даний час набули широкого поширення синтетичні матеріали (капрон, нейлон, лавсан та ін.), що виробляються з хімічних волокон, які одержують з відходів природних продуктів – кам'яного вугілля, нафти та газу.

Гігієнічні вимоги до одягу. Одяг повинен бути легким, щоб не втомлювати людину при ходьбі та не викликати зайвої витрати енергії. Одяг повинен бути достатньо вільним, не утруднювати рухів, не перешкоджати диханню, кровообігу і травленню, а також бути зручним для побутової та професійної діяльності. Надто тісний крій одягу може викликати подразнення шкіри, застій крові та лімфи, здавлювання нервових стовбурів, зміщення черевних і тазових органів у жінок, перешкоджати диханню та перистальтиці кишечнику. Деталі сучасного одягу, обумовлені модою, не цілком відповідають гігієнічним вимогам. Короткі пальта, спідниці недостатньо захищають від холоду, широкі тугі пояси, шкарпетки з резинками заважають нормальному протіканню фізіологічних процесів. Тісний одяг, щільно прилягаючи до тіла, погано вентилюється та заважає випаровуванню.

Гігієнічні переваги одягу залежать від характеру матеріалів, з яких він виготовлений, і в цьому відношенні мають важливе значення теплові та інші властивості тканин. Для надійного захисту від холоду матеріали повинні володіти поганою теплопровідністю. яка обумовлюється їх пористістю. Чим товстіша і пухкіша тканина, чим більше в ній повітря, тим менша теплопровідність. Найменшу теплопровідність мають матеріали тваринного походження. Так, пористість хутра становить 96-98%, вовни і фланелі – до 92%, шкіри – до 95%. Пористість рослинних тканин, як правило, більш тонких і щільних, не перевищує 37-40%. Із синтетичних матеріалів високі теплозахисні властивості мають вироби з лавсану та нейлону, їх доцільно комбінувати з натуральними волокнами. Вироби з капрону і віскози –холодні. Теплозахисні властивості одягу підвищуються, якщо він складається з декількох шарів, між якими міститься повітря. Верхній одяг, щільно прилягаючи до тіла в талії, також допомагає зберігати тепло. Найбільш теплою білизною служать вироби з м'якого вовняного трикотажу.

Другою в гігієнічному значенні властивістю є повітропроникність тканин, від якої залежить обмін повітря прилеглого до тіла з повітрям зовнішнім, що важливо для видалення надлишку тепла, вуглекислоти та продуктів випаровування. Затримка цих виділень погіршує самопочуття, забруднює шкіру та знижує працездатність. Найбільшу повітропроникність мають пухкі вовняні тканини, трикотажні вироби. Порівняно висока повітропроникність властива виробам з лавсану та хлорину, у капрону і багатьох інших синтетичних тканин вона низька. Матеріали, які не містять пор, наприклад, прогумовані плащі, одяг з тканин з різним плівковим водотривким покриттям, повністю виключають можливість повітрообміну. До того ж такий одяг відрізняється великою теплопровідністю і придатний лише для захисту від дощу та вітру. Хороша повітропроникність важлива для білизни, особливо в теплу пору року.

З інших властивостей заслуговують на увагу водомісткість та гігроскопічність. Тканини, які здатні після намокання утримувати воду, стають більш теплопровідними та менш повітропроникними. Бавовняні тканини в цьому відношенні поступаються вовняним, особливо сприятливі трикотажні білизняні тканини. Для білизни важлива хороша гігроскопічність, щоб вона поглинала з поверхні тіла піт і видаляла його шляхом випаровування. Для цього рекомендується носити бавовняні майки, які добре вбирають піт і є прошарком між шкірою та сорочкою. Більшість синтетичних тканин негігроскопічні, тому застосовувати їх для нижньої білизни та верхніх сорочок недоцільно.

Важливе значення має також еластичність тканин. Чим вона більша, тим менше одяг подразнює шкіру, не викликає неприємних відчуттів та дозволяє легше переносити тиск, який чиниться на поверхню шкіри. Це особливо стосується білизни. Найбільшу еластичність мають м'які вовняні та бавовняні тканини.

Синтетичним виробам властива електризаиія. При терті хімічних волокон об шкіру на їхній поверхні виникають електростатичні заряди, які викликають неприємні, іноді хворобливі .відчуття. При додаванні в синтетичні тканини вовни, бавовни та при комбінації хімічних волокон протилежного знаку заряду, ступінь електризації може бути знижена або навіть повністю усунена.

Для підтримки одягу в чистоті потрібно регулярно ЧИСТИТИ пальто, костюми щіткою, провітрювати та періодично піддавати їх хімічному чищенню. Натільну та постільну білизну необхідно прати через кожні 7-10 днів, вироби з синтетичних волокон – через 3–4 дні, так як вони мають велику ліпофільність – властивість поглинати жирові речовини, створюючи сприятливе середовище для розвитку бактерій та зменшуючи і без того погану повітропроникність.

Гігієнічні вимоги до взуття. Вимоги до взуття багато в чому аналогічні вимогам до одягу. Взуття має бути по можливості легким, зручним, просторим, не порушувати нормального кровообігу нижніх кінцівок, шкірного випаровування, не викликати деформацію стопи, потертостей, не сприяти розвитку пітливості та утворенню мозолів. Матеріали для виготовлення взуття повинні бути міцними, досить м'якими, мати погану теплопровідність (для зимового часу), добру повітропроникність, захищати від холоду, вогкості та механічних впливів.

Тісне взуття, здавлюючи судини шкіри, утрудняє кровообіг, сприяє тим самим швидкому охолодженню ніг в холодну пору року. Виникають патологічні відхилення в структурі та функції стопи. Пальці деформуються (особливо великий), підгинаються та втрачають свою рухливість, а це несприятливо відображається під час ходьби. Взуття, яке тисне в підйомі, сприяє розвитку плоскостопості. Зменшується еластичність ходи, з'являється біль при ходьбі, внаслідок здавлювання підошовного нерва. Крім того, при тісному взутті розвивається підвищена пітливість, з'являються потертості, мозолі.

Зазначені недоліки в жіночому взутті ускладнюються через високий каблук і вузький носок, порушуючи анатомічну структуру стопи та функцію нижніх кінцівок. У цьому випадку центр ваги тіла переноситься вперед, на більш слабку частину стопи, від чого у вузькому носку вона швидше травмується і деформується. Створюються умови, які сприяють розвитку плоскостопості, коротшають м'язи литок, розслабляються передні м'язи гомілки та зв'язки стопи. В результаті хода стає нестійкою, можливі розтягнення та розриви зв'язок, Вивихи.

Невеликий (висотою 2-3 см) досить широкий каблук збільшує міцність опори стопи та надає їй необхідний вигин, підвищуючи еластичність ходи і полегшуючи ходьбу. Для додання більшої м'якості та зменшення струсу тіла при ходьбі доцільно носити взуття з каучуковими каблуками або гумовими набійками.

Для виготовлення взуття в залежності від сезону, умов праці та побуту використовують різні матеріали (шкіру, її замінники з полімерних матеріалів, хутро, гуму, тонкий брезент, парусину і т. д.)• Найкращим матеріалом є натуральна шкіра, вона міцна, м'яка, має малу теплопровідність, задовільну повітропроникність; здатна зберігати форму і розміри після зволоження та висушування, надійно захищає від вологи та механічних впливів. Гумове взуття, а також взуття на гумовій підошві менш гігієнічне, так як непроникне для повітря та сприяє пітливості ніг. Каучукова або мікропориста підошва в умовах міста сприятлива тим, що полегшує (пом'якшує) ходу на твердих покриттях тротуарів.

У зимову пору року доводиться додатково утеплювати взуття підкладками з хутра, вовни, лавсану та інших малотеплопровідних матеріалів та теплими устілками (фетр, сукно). У такому взутті не слід перебувати постійно в приміщенні, так як підвищується чутливість до холоду. Взуття має бути сухим, інакше посилюється охолодження ніг і можливі простудні захворювання.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієна одягу та взуття“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Історія становлення і розвитку гігієни

  • Закони гігієни

  • Санітарія як сфера практичної діяльності в системі охорони здоров'я

  • Державна санітарно-епідеміологічної служби України

  • Тема 2. Методи визначення інтенсивності та профілактичної дози ультрафіолетової радіації. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища

  • Поняття про еритемну і профілактичну дозу УФ опромінення

  • Використання бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в стоматологічних кабінетах

  • Тема 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • Вимоги до освітленості в стоматологічних поліклініках та кабінетах

  • Тема 4. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури

  • Види мікроклімату і його вплив на здоров'я людини

  • Система терморегуляції організму людини, її фізіологічні механізми

  • Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини

  • Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)

  • Критерії та показники забруднення повітряного середовища

  • Окиснюваність повітря та вуглекислий газ як непрямі показники забруднення повітря людьми

  • Виробничий пил

  • Профілактичні заходи, спрямовані на попередження негативної дії хімічних факторів на організм людини

  • Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

  • Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

  • Роль води та умов водопостачання у поширенні інфекційних захворювань

  • Тема 7. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та біоетичні проблеми очистки населених місць

  • Хімічний склад грунту

  • Основні джерела забруднення грунту хімічними речовинами

  • Роль грунту у виникненні і поширенні інфекційних та неінфекційних захворювань, інвазій, принципи їх профілактики

  • Знешкодження та утилізація твердих побутових відходів (ТПВ)

  • Каналізація населених місць

  • Очищення та знезараження стічних вод лікувально- профілактичних установ

  • Тема 8. Фізіолого-гігієнічне значення основних нутрієнтів харчового раціону. Склад та властивості харчових продуктів

  • Фізіолого-гігієнічна роль жирів

  • Мінеральні речовини

  • Мікроелементи

  • Водорозчинні вітаміни

  • Вітамін В6 (піридоксин)

  • Жиророзчинні вітаміни

  • Молоко та молочні продукти

  • М'ясо та м'ясні продукти

  • Крупи та бобові

  • Тема 9. Методика розрахунку енерговитрат людини, потреба в харчових речовинах. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії

  • Розрахунок потреб в харчових речовинах

  • Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії

  • Тема 10. Методика визначення, оцінки харчового статусу людини та адекватності харчування по меню-розкладці

  • Клінічні симптоми вітамінної недостатності

  • Антропометричні показники адекватності харчування

  • Захворювання, обумовлені недостатнім харчуванням

  • Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

  • Хвороби, які обумовлені порушеннями надходження мікроелементів

  • Недостатність селену

  • Хвороби надлишкового харчування

  • Тема 11. Методика розслідування випадків харчових отруєнь

  • Харчові токсикози

  • Харчові мікотоксикози

  • Отруєння продуктами рослинного походження

  • Тема 12. Методи дослідження та оцінка здоров'я дітей та підлітків під впливом факторів навколишнього середовища

  • Стоматологічне здоров'я дітей та підлітків

  • Гігієнічні особливості режиму дня дітей та підлітків

  • Види діяльності дітей та підлітків

  • Особливості організації харчування дітей у дошкільних та шкільних закладах

  • Тема 13. Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання навчально- виховних дошкільних закладів та шкіл

  • Гігієнічні вимоги до класу в школі

  • Гігієнічні вимоги до навчальних лабораторій

  • Дитячі дошкільні установи

  • Тема 14. Гігієнічна характеристика шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, їх вплив на організм, профілактичні заходи

  • Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

  • Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

  • Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Іонізуюче випромінювання

  • Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

  • Шкідливі фактори в роботі зубних техніків

  • Види дій шкідливих факторів на організм

  • Тема 15. Гігієнічні вимоги до розміщення, обладнання, утримання та експлуатації окремих структурних підрозділів стоматологічних закладів

  • Відділення терапевтичної стоматології

  • Відділення хірургічної стоматології

  • Санітарно-технічне оснащення стаціонару та поліклініки

  • Гігієнічні вимоги до стоматологічного устаткування та інструментарію

  • Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

  • Правила особистої гігієни медперсоналу стоматологічних установ

  • Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічних установах

  • Тема 16. Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

  • Гігієнічні вимоги до планування та забудову лікарняної ділянки

  • Гігієнічні вимоги до палатної секції

  • Гігієнічні вимоги до приймального відділення

  • Тема 17. Гігієнічні засади здорового способу життя та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за порожниною рота

  • Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною

  • Засоби гігієни ротової порожнини

  • Методи чищення зубів

  • Загартування

  • Загартування сонцем

  • Основи психогігієни

  • Гігієна одягу та взуття
  • Шкідливі звички та їх вплив на здоров'я

  • Тема 18. Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

  • Дія іонізуючої радіації на організм

  • Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань

  • Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

  • Методи та засоби санітарного нагляду за об'єктами, на яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання