Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року № 1085, була проведена реорганізація санепідслужби. Згідно з Положенням про Держсанепідслужбу України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №400, на регіональному рівні передбачено створення територіальних органів, а на місцевому рівні відокремлених структурних підрозділів цих територіальних органів, керівники яких виконують повноваження головних державних санітарних лікарів відповідної адміністративної території.
Створено дві структури: Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби та державні установи "Лабораторні центри".
Лабораторні центри – паралельні структури, які взаємодіють із управлінням. Функції управління та лабораторних центрів розділені. Головне управління здійснює перевірочні, контрольні функції, а лабораторні центри займаються моніторинговою роботою, прогнозуванням та проводять лабораторні дослідження при перевірках об'єктів, які є на території.
Підрозділи Головного управління Держсанепідслужби
Управління організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду
• 1. Епідеміологічний відділ
• 2. Санітарно-гігієнічний відділ
• 2.1 Сектор санітарно-епідеміологічної експертизи та адміністративних послуг
• 2.2 Сектор радіаційної гігієни
• 2.3 Сектор з комунальної гігієни
• 2.4 Сектор з гігієнічних проблем здоров'я населення
• 2.5 Сектор з гігієни праці
Відділ соціально-гігієнічного моніторингу
• 1. Сектор моніторингу за неінфекційною та професійною захворюваністю
• 2. Сектор моніторингу за інфекційною захворюваністю та масовими отруєннями
Основи санітарного законодавства, поняття про гігієнічний норматив
Санітарно-епідеміологічна служба в своїй роботі керується Законами, ГОСТами, Санітарними нормами і правилами (СанПіН), Будівельними нормами і правилами (БНіП), списками ГДК шкідливих речовин в навколишньому середовищі, інструкціями та наказами МОЗ та Головного державного лікаря країни або регіону. Основний документ санітарно-епідеміологічної служби в Україні – Закон України від 24.02.1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".
Гігієнічний норматив шкідливого фактору – це концентрація, доза або рівень шкідливого чинника в навколишньому середовищі, які не викликають патологічних змін в організмі людини або подальших поколінь протягом всього часу контакту з цим фактором (протягом життя або робочого стажу), а також не погіршують санітарні умови життя населення.
Наукове обгрунтування та розробка гігієнічних нормативів проводиться в лабораторних умовах і в експериментах на лабораторних тваринах з наступним моделюванням на організм людини або умови його життя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна санітарно-епідеміологічної служби України“ на сторінці 1. Приємного читання.
