Недостатнє природне освітлення повинно заміщуватися штучним.
Вимоги до штучного освітлення:
• освітлення повинно забезпечувати необхідний за технологічними і гігієнічними нормативами рівень загальної та локальної (місцевої) освітленості в побутових, робочих та інших умовах, тобто бути достатнім;
• максимально наближатися до спектру природного освітлення;
• не створювати великої яскравості;
• забезпечувати потрібну рівномірність;
• не змінювати фізико-хімічні властивості повітря;
• не бути джерелом пожежної небезпеки, додаткового шуму і теплового випромінювання;
• бути компактним, естетичним, доступним для огляду та підтримки чистоти.
Види штучного освітлення:
• а) за призначенням: робоче, аварійне, охоронне, чергове;
• б) за способам подачі: загальне, місцеве, комбіноване.
Гігієнічна характеристика основних джерел штучного освітлення
Лампи розжарювання (ЛР), наповнені інертним газом, в яких світлова енергія утворюється за рахунок розжарення вольфрамової нитки при проходженні через неї електричного струму. Недопіками ламп розжарювання є перевага червоно-жовтих відтінків у своєму спектральному складі, відносно низький коефіцієнт корисної дії (2–3,5%), відносно низька світловіддача (8-18 лм на 1 Вт енергії) та велика яскравість (5* 10s Кд і більше).
Лампи люмінесцентні (ЛЛ) – матові скляні трубки, усередині яких знаходяться пари ртуті; в кінці трубок упаяні електроди, а внутрішня поверхня їх вкрита люмінофорами – речовинами, які здатні світитися. Після включення електричного струму та нагріву електродів між ними утворюється дуга ртутного спектру з великою кількістю ультрафіолетових невидимих променів, які за рахунок люмінофорів перетворюються у видиме випромінювання світла. В залежності від складу люмінофора розрізняють такі види ЛЛ; лампи денного світла, білого світла, холодно-білого світла, тепло- білого світла, лампи з поліпшеною передачею кольору.
Люмінесцентні лампи мають певні переваги перед лампами розжарювання. По своєму спектру вони наближаються до сонячного, дають м'яке, розсіяне світло з майже повною відсутністю тіней і відблисків на освітлюваній поверхні; мають посилену світловіддачу (35–80 лм на 1 Вт енергії), що дозволяє застосовувати їх без абажурів, а також вони відносно економічні. Недоліками люмінесцентних ламп є невеликий шум і стробоскопічний ефект (погрецьки стробос – кручення, скопео – дивлюся), який виражається в пульсації світлового потоку.
Типи освітлювальної арматури (мал. 3.2). Світильники прямого світла являють собою звичайну лампу розжарювання, яка захищена з боків люцетою, відкритою знизу. Майже весь світловий потік (понад 90%) прямує вниз, дає різкі тіні і не забезпечує рівномірного розподілу світла в приміщенні. Блискучі нитки лампи мають засліплюючу дію, яскраве джерело світла викликає стомлення очей, несприятливо впливає на нервову систему, в результаті чого знижується працездатність.
Світичьники відбитого світла направляють більшу частину світлового потоку до стелі завдяки непроникному абажуру, розташованому під лампою; звідти вже світло відбивається вниз. Це найбільш придатний в гігієнічному відношенні тип світильника, який дає рівномірне, м'яке, приємне для зору освітлення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Штучне освітлення“ на сторінці 1. Приємного читання.
