Нормальні складові частини повітря
Повітря тропосфери (приземний шар атмосфери до 10-25 км) являє собою механічну суміш різноманітних газів: азот – 78,08%, кисень – 20,94%, вуглекислий газ – 0,03-0,04%, інертні гази (аргон, гелій, неон, криптон, ксенон, радон, водень, озон та ін.) – 0,94%, водяні пари – 0,42%.
Кисень (О ) – найважливіша для життя частина повітря. Він необхідний для окисних процесів і знаходиться в крові переважно в хімічно зв'язаному з гемоглобіном стані, утворюючи оксигемоглобін, який переноситься еритроцитами до клітин організму. У спокої людина поглинає в середньому 12 л кисню за годину, а при фізичній роботі в кілька разів більше. У повітрі, яке ми видихаємо, міститься на 25% менше кисню, ніж у тому, що ми вдихаємо.
Кисень витрачається, в основному, на окислення органічних речовин, які містяться в повітрі, воді, грунті. Також він витрачається на процеси горіння, однак його витрата поповнюється за рахунок великих запасів в атмосфері та за рахунок діяльності зелених (хлорофільних) рослин, які виділяють кисень в процесі асиміляції двоокису вуглецю.
Азот (N) – фізіологічно індиферентний газ, служить розріджувачем інших газів. Вміст його в атмосфері постійний, кількість у повітрі, .яке вдихається та видихається однакова. В умовах підвищеного тиску азот може виявляти наркотичну дно, порушувати нервово-м'язову координацію, тому при водолазних роботах його стали замінювати інертним газом – гелієм. Для багатьох рослин азот слугує джерелом живлення, бобові утилізують його за допомогою кореневих бульб. У грунті є бактерії, які фіксують азот.
Двоокис вуглецю (СО2) – утворюється в процесі дихання людей і тварин, горіння палива та окислення багатьох органічних речовин. У нічний час його виділяють рослини. Підтримання двоокису вуглецю на постійному рівні (0,03-0,04%) забезпечується видаленням його надлишків з атмосферними опадами і поглинанням при світлі зеленими рослинами. У зв'язку з індустріалізацією, забрудненням повітря різними викидами, продуктами органічного синтезу та багатьма іншими чинниками, концентрація СО2 в атмосферному повітрі поступово збільшується, створюючи так званий парниковий ефект. Пов'язаний він з тим, що шар СО2 в повітрі затримує інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі, і таким чином сприяє потеплінню і відповідним змінам клімату.
Озон (O3) – с динамічним ізомером кисню. Маючи в молекулі три атоми кисню, він легко розпадається і, виділяючи один атом, діє як сильний окиснювач. У природних умовах озон утворюється при електричних розрядах в атмосфері, в процесі випаровування води, під впливом ультрафіолетових променів.
Основні джерела забруднення повітряного середовища і приміщень
Джерела забруднення (денатурації) повітря приміщень поділяються на дві основні групи: зовнішні і внутрішні.
Основні джерела зовнішнього забруднення повітря: тепло і гідроелектростанції (при згоранні однієї тонни кам'яного вугілля в середньому виділяється близько 50 кг пилоподібних речовин, до 20 кг сірчистого ангідриду, 170 кг чадного газу), викиди промислових підприємств, автомобільний транспорт, грунтовий пил.
У житлових приміщеннях, які знаходяться на територіях із забрудненим атмосферним повітрям, майже всі хімічні газові компоненти присутні і в повітрі приміщень. Чим вище рівень забруднення зовнішнього атмосферного повітря, тим вищий вміст відповідних забруднювачів у повітрі житла.
Внаслідок фізіологічних, побутових, виробничих та інших процесів повітря приміщень суттєво відрізняється від атмосферного повітря. Зміни складу і властивостей повітря приміщень порівняно з чистим атмосферним повітрям представлено в табл. 5.1.
Провідне гігієнічне значення має забруднення повітря різними хімічними речовинами, зниження вмісту кисню та легких аероіонів з негативним зарядом, унаслідок чого відбувається денатурація повітря, яка негативно впливає на здоров'я людини.
Таблиця 5. І
Порівняльна характеристика деяких властивостей чистого атмосферного повітря і повітря приміщень
| Показник | Повітря | ||
| атмосферне | житлових та громадських приміщень | виробничих приміщень | |
| Кисень | 20,9% | 20% | 17-18% |
| Азот | 78% | 78% | 78% |
| Двоокис вуглецю | 0,03-0,04% | До 0,1% і більше | До 6-10% |
| Пил | > 0,1 мг/м3 | <0,1 мг/м3 | <0,1 мг/м3 |
| Шкідливі хімічні речовини | Відсутні або в концентраціях нижче ГДК | Можуть бути СO2, летючі органічні кислоти, аміак, індол, сірководень, скатол | Зазвичай присутні |
| Окиснюваність повітря | До 4 мг/м3 | 10-20 мг/м3 | Залежно від виробництва, може бути більше, ніж 50-60 мг/м3 |
| Аероіони | Переважно легкі | Легких аероіонів з негативним зарядом практично немає, переважають важкі аероіони з позитивним зарядом | |
Проте важливе значення в процесі денатурації повітря житлових приміщень належить внутрішнім джерелам забруднення. Сучасна людина більшу частину доби (до 20–22 годин) проводить в закритих приміщеннях різного призначення. Приміщення поділяються на житлові, виробничі і громадські (навчальні, культурно- розважальні, торгові, лікарняні та ін.). В залежності від віку, характеру трудової діяльності, стану здоров'я, індивідуального способу життя – час перебування в приміщенні на протязі дня коливається від 40 до 100%, складаючи в середньому 75-80%.
Критерії та показники забруднення повітряного середовища
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна оцінка (визначення концентрації СO2, окиснюваності повітря, пилових, хімічних та бактеріологічних забруднень)“ на сторінці 1. Приємного читання.
