ЦНС під час трудового процесу. Перша система, що реагує на виконання якої-небудь роботи – ЦНС. Відмічається підвищення її тонусу. Формування трудових навичок відбувається за рахунок умовно-рефлекторних реакцій, при цьому в процесі навчання формується динамічний виробничий стереотип. Він складається з основних елементів та мікропауз. При адекватному навантаженні спостерігаються сприятливі зміни нервових процесів, зменшується прихований час реакцій, при надмірно напруженій роботі тимчасове поліпшення показників ЦНС змінюється їх погіршенням – ослаблення рефлексів, передчасне стомлення і ін.
Дихальна система під час роботи. Під час роботи змінюється як зовнішнє, так і тканинне дихання. Підвищена доставка кисню до тканин та видалення СO2 досягається частішим та більш глибоким диханням (у спокої частота дихання 7–12 разів за хв., при роботі – 50 і більше разів за хв., об'єм легеневої вентиляції збільшується в 5–10 разів).
Надходження кисню в організм наростає поступово і на початку роботи утворюється киснева недостатність, під час якої накопичуються недоокислені продукти обміну. При важкій неадекватній праці киснева недостатність дуже велика і потрібно кілька днів для окислення метаболітів, які утворилися в тканинах.
Серцево-судинна система під час роботи. Підвищений обмін речовин в тканинах вимагає посилення кровообігу. Під час роботи збільшується частота серцевих скорочень, систолічний об'єм серця, в результаті чого підвищується хвилинний об'єм крові. При цьому він у тренованих людей збільшується за рахунок підвищення систолічного об'єму, а у нетренованих – за рахунок збільшення частоти пульсу. Також підвищується артеріальний тиск, особливо максимальний, що веде до зростання пульсового тиску. Після адекватної роботи AT через 5-10 хв. повертається до норми.
Зміни в кровоносній системі. Під час роботи збільшується об'єм циркулюючої крові за рахунок виходу її з депо. За рахунок згущення крові через потовиділення спостерігається еритроцитоз, міогенний лейкоцитоз (в основному за рахунок нейтрофілів і лімфоцитів). Підвищується кислотність крові за рахунок молочної та піровиноградної кислот.
Зміни фізіологічних процесів під час розумової роботи
Розумова праця не пов'язана з істотною витратою енергії. Це залежить від того, що маса нервової системи складає всього 3% загальної маси тіла, а головна відмінність полягає в тому, що при розумовій праці інтенсивно витрачається нервова енергія. Підвищення загального обміну не перевищує 10-15%, хоча обмінні процеси в мозку протікають дуже інтенсивно. Також незначні та непостійні зміни в крові: спостерігається деяке зменшення вмісту цукру, збільшення кількості органічного фосфору, холестерину, креатину, пониження лужних резервів. Тому заданими показниками та енергетичними витратами судити про інтенсивність розумової роботи неможливо і для цього застосовують різні тонкі та складні методи, які дозволяють враховувати фізіологічні зміни в центральній нервовій системі (прихований період рухової реакції, стійкість уваги, електроенцефалографія та ін.).
Механізація та автоматизація виробництва, впровадження пультів управління, автоматичних ліній, електронно-обчислювальної техніки внесли корінні зміни в характер фізіологічних реакцій працюючих, значно збільшивши роль нервово-психічної та розумової діяльності. Багато професій у сучасному виробництві стають по суті професіями розумової праці. Диспетчерам аеродромів, залізничних вокзалів, операторам пульта управління енергосистемами, автоматичними лініями потрібно в короткий термін справлятися з великим потоком одержаної інформації, швидко реагувати на неї та приймати необхідні рішення.
Працездатність – здатність людини до тривалого виконання праці без зниження якісних та кількісних показників (з високою продуктивністю праці). Працездатність залежить від безлічі причин: стану здоров'я, гігієнічних умов праці, організації трудового процесу, психофізіологічних факторів та ін.
Динаміка працездатності під час трудового процесу. У процесі праці виділяють 4 стадії працездатності (мал. 14.1):
• 1. Упрацьовування – поступове підвищення працездатності.
• 2. Робоче збудження – період максимальної стійкості працездатності.
• 3. Початок стомлення – період поступового зниження працездатності.
• 4. Вторинне підвищення працездатності, пов'язане з очікуванням відпочинку.
Мал. 14.1. Стадії працездатності
Втома, перевтома та їх профілактика. Основним завданням медицини праці в області організації трудового процесу є попередження розвитку втоми та перевтоми.
Втома – фізіологічний стан, який супроводжується відчуттям втоми, тимчасовим зниженням працездатності, що викликано інтенсивною або тривалою діяльністю та виражається, в погіршенні кількісних і якісних показників роботи та припиняється після відпочинку.
На відміну від втоми, перевтома – патологічний стан, з ослабленими адаптаційними можливостями організму. Причому, звичайний короткочасний відпочинок не відновлює вихідного рівня працездатності, а зміна морфологічних, біохімічних та інших показників організму носить виражений і тривалий характер. Перевтома знижує опірність організму по відношенню до шкідливих впливів зовнішнього середовища, в першу чергу до інфекційних захворювань та отруйних речовин. Перевтома може призвести до розвитку захворювань ЦНС – неврозів, неврастеній, ВСД (вегетосудинна дистонія); ССС – ГХ (гіпертонічна хвороба), ІХС (ішемічна хвороба серця).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
