Норми радіаційної безпеки України. Як зазначено раніше, гігієнічному нормуванню з точки зору порогової шкідливої дії, піддаються лише соматичні нестохастичні ефекти; встановлені нормативи радіації гарантують лише їхню відсутність. Можливість виникнення стохастичних, в тому числі спадкових порушень, зважаючи на їх безпороговість, є досить імовірною. У цьому – принципова відмінність гігієнічних нормативів радіації від інших шкідливих факторів (наприклад, токсичних речовин) – при їх дотриманні небезпека для здоров'я людини зберігається, хоча і в меншій мірі. Це положення відображено в основному принципі радіаційної безпеки, згідно з яким навіть в тих випадках, коли дозовані норми витримані, необхідно прагнути до подальшого зниження рівня радіаційного впливу (норми радіаційної безпеки України 1997 р. -НРБУ-97).
Для захисту працюючих та населення від іонізуючої радіації встановлені наступні регламенти: за впливам на критичні органи встановлені ГДДрадіації при зовнішньому опроміненні:
Категорія А – персонал, який контактує з радіацією; ГДД – 2 Бер/рік (0,2 Зв/рік) та 40 мБер/тиждень.
Категорія Б – персонал, який знаходиться в суміжних з джерелами радіації приміщеннях; ГДД – еквівалентна доза за рік 0,2 Бер (0,02 Зв/рік).
Категорія В – решта населення, включаючи персонал, який працює поза сферою дії радіації; ГДД- 0,1 Бер (0,01 Зв/рік).
Поняття про природний радіаційний фон
Природний радіаційний фон – природний рівень радіоактивності в даній місцевості, в основному залежить від природних факторів. У середньому він складає близько 100 мБер/рік, але може значно коливатися, зважаючи на природні та антропогенні причини. У Криму 6-30 мР/год. (більше – в Гірському Криму – виходи скелястих порід, які містять уран).
Склад природного радіаційного фону:
• космічне випромінювання (25–40%) – існує два захисних екрани: ЕМП Землі та озоновий шар; в середньому людина на Землі отримує 28 мБер/рік;
• природна радіоактивність ґрунту (граніти), повітря, вода – природні та штучні геохімічні провінції;
• продукти харчування – близько 25%. Таким чином, зовнішнє опромінення складає 75%, а внутрішнє 25%.
Також існують додаткові антропогенні джерела підвищення природного радіаційного фону для населення:
• регіони АЕС, наслідки їх аварій та ядерних вибухів;
• діагностичні рентгенівські процедури (рентгеноскопія, хворий отримує 1 Бер відразу);
• телебачення – перегляд кольорового телевізора по 4 години на день, за рік людини отримує 50 мБер.
Звідси, роль лікаря полягає в зниженні природного радіаційного фону: правильне призначення рентгенодіагностичних процедур, перехід на ендоскопічні методи дослідження; санітарно- просвітницька робота з населенням щодо ТБ, особливо дітей.
Принципи радіаційної безпеки під час роботи з закритими джерелами радіації
Гігієнічна класифікація джерел іонізуючої радіації: всі джерела іонізуючого випромінювання, які впливають на людину, можуть бути відкриті або закриті.
Закрите джерело – у навколишнє середовище надходить тільки електромагнітне випромінювання – рентгенівське та γ-випромінювання. Прикладами закритих джерел можуть служити: радіоактивне намисто для внутрішньопорожнинної радіотерапії, голки з кобальту-60 для внутрішньої радіотерапії, апарати для теле-γ-терапії, рентгенотерапії та рентгенодіагностики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань“ на сторінці 1. Приємного читання.
