Розділ 34

— Іншими словами, ми не знаємо, де є цей портал.

— Я з вами не згоден. Дороговкази є такими ж недвозначними й чіткими, як туристичний путівник для гостей Рима. Ludaea — це римська провінція, до якої входив Єрусалим. Та Netjer — Божа Земля — мала також назву Punt. Уважається, що це — Північна Ефіопія.

Майя стенула плечима.

— Я не розумію, Симоне. Як портал, тобто точку доступу, можна взяти, наче валізу, й кудись перенести?

— З Єрусалима до Ефіопії перевозили лишень один знаменитий предмет. Це — той портал, який у сучасну добу називають ковчегом Заповіту.

— Ковчег є просто легендою, — відказала Майя. — Як Атлантида або король Артур.

Ламброзо нахилився до неї та стишив голос.

— Я не вивчав книг про короля Артура, але я знаю багато про ковчег Заповіту. Це — ящик з акації, оздоблений золотом, з кришкою зі щирого золота, яка зветься каппорет. У Біблії навіть подано розміри цього священного предмета. Він становить приблизно сорок п’ять дюймів завдовжки і двадцять сім дюймів завширшки. Ковчег змайстрували ізраїльтяни під час вигнання в пустелі. У першому храмі, збудованому Соломоном, він посідав почесне місце. Припускають, що ковчег містив десять заповідей, але, на мою думку, логічніше вважати, що то була точка доступу. Ковчег тримали у святая святих — найвіддаленішій частині храму.

— Але хіба ж його не зруйнували ассірійці?

— Ви, мабуть, маєте на увазі вавилонян, — посміхнувся Ламброзо. — Єдиним фактом, загальним для всіх першоджерел, є те, що ковчега не було в храмі, коли Навуходоносор захопив і пограбував Єрусалим. Вавилоняни склали докладний список своїх трофеїв, але в них ніде не згадується ковчег. У знаменитих Кумранських сувоях, або ж сувоях Мертвого моря, знайдених 1947 року, прямо сказано, що Мішкан — переносний храм для ковчега — винесли з Соломонового храму ще до вторгнення. Дехто вважає, що Ісая сховав ковчег десь в Ізраїлі, але напис на циферблаті підтверджує легенду, згідно з якою ковчег відвіз до Ефіопії Менелік Перший, син Соломона й цариці Савської. Римляни про це знали, коли робили отой напис.

— Так значить, ковчег наразі в Африці?

— Це зовсім не таємниця, Майє. Можна поритися в Інтернеті або прочитати з десяток різних книжок. Нині ковчег зберігається в церкві Святої Марії Сіонської в місті Аксум на півночі Ефіопії. Його охороняє група ефіопських священиків, і лишень одному священикові дозволено заходити у святилище.

— У вашої теорії є одна проблема, — зауважила Майя. — Якщо ковчег дійсно в Ефіопії, то чому ж Ізраїль і досі не заявив на нього права або не бере участі в його охороні?

— Та ні, вони намагалися це зробити. 1972 року група археологів з Музею Ізраїля літали до Ефіопії. Вони дістали дозвіл від імператора Хайле Селассіє на вивчення певних історичних артефактів. На той час у провінції Волло була страшна посуха, й імператор відчайдушно намагався залучити міжнародну допомогу. Ці археологи їздили до монастирів на озері Тана й до міста Аксум. Утім, як це не дивно, вони так і не оприлюднили звіт про свою поїздку чи якусь іншу публічну заяву. Через два тижні після повернення науковців до Єрусалима Ізраїль почав надавати військову та гуманітарну допомогу Ефіопії. Ця допомога надходила й після смерті імператора 1975 року. Надходить вона й зараз. — Ламброзо посміхнувся й допив свій капучино. — Ізраїльтяни воліють помовчувати про цю допомогу — як і ефіопи. Бо для неї немає жодних політичних причин, окрім віри в ковчег.

Майя похитала головою.

— Можливо, цю теорію вигадали кілька істориків, а кілька ефіопських священиків бажають у неї вірити. Але ж чому ізраїльтяни просто не захопили ковчег і не забрали його з собою?

— Тому що він належить до храму, якого вже не існує. На його місці стоїть мечеть Омара: саме там пророк Мухаммед вознісся до раю. Якщо ковчег повернути до Єрусалима, то певні фундаменталістські групи — як християнські, так і юдейські — забажають зруйнувати мечеть Омара і відбудувати храм. Це спровокує війну, яка затьмарить усі попередні конфлікти.

Чоловіки та жінки, що керують Ізраїлем, є правовірними юдеями, а також прагматиками. Їхньою метою є збереження єврейського народу, а не розв’язання Третьої світової війни. Тому всім буде краще, якщо ковчег залишатиметься в Ефіопії, а людей спонукатимуть вірити, що його знищили тисячі років тому.

— І що трапиться, коли я поїду до Ефіопії? — спиталася Майя. — Я ж не зможу просто так увійти до церкви й наполягати, щоб мені показали ковчег Заповіту.

— Звісно, ні. Саме тому з вами маю поїхати і я. Колись я купував старовинні речі в ефіопського юдея на ім’я Петрос Семо. Я попрохаю його зустріти нас в Аддис-Абебі й допомогти під час переговорів зі священиками.