Розділ 34

Виявилося, один з металевих прутів просто таки перетяв трубку регулятора. Повітря бракувало, і не було шляху назад. Ліхтарик загубився, і тепер Майя боролася з небезпекою в цілковитій пітьмі. Вона стиснула мундштук зубами, завела руку за плече і намацала шматок відрізаної трубки. Частина трубки, підведена до рота, була заповнена водою, але з частини, приєднаної до балона, виходили бульбашки повітря. З’єднавши обидва кінці, жінка затисла їх у руці. До мундштука почала надходити суміш води й повітря. Майя ковтала воду, а повітря всмоктувала в легені.

Міцно затиснувши обидва кінці правицею, вона почала відштовхуватися лівою рукою, відчуваючи ногами шорсткий пісок. Як у людини, що спостерігає за автокатастрофою, її свідомість, відключившись від ситуації, почала споглядати її відсторонено й робити логічні висновки. Майя пливла в непроникній темряві, за одну-дві хвилини мало скінчитися повітря в балоні. Їй залишився єдиний шанс: знайти тунель, що вів назад до льоху.

Коли її ноги торкнулися стіни тунелю, Майя негайно зупинилася, перевернулася на бік і почала рухатись, намагаючись зосередитися на шерехатій поверхні уламків, що попадали на підлогу. Її життя висіло на волосинці.

Намагаючись не викликати ще одного обвалу, вона дюйм за дюймом повзла назад. Раптом регулятор забулькотів, і вона відчула на язиці щось схоже на присмак попелу. Майя спробувала вдихнути повітря, але марно. Балон спорожнів.

Майя простягла обидві руки й різко відштовхнулася; її ступні відчули поворот у тунелі. Вона чимдуж штовхалася, благаючи Бога, щоб її не завалило уламками. Майїні думки уповільнили біг, і вона перелякалася, що ось-ось знепритомніє.

За кілька секунд Арлекін відчула, як чиїсь руки вхопили її за литки. Різким і сильним ривком Ламброзо витяг її з тунелю.

— Що трапилося? — спитав він. — Я побачив, що в тунелі клубочиться пісок. Ви не поранені? З вами все гаразд?

Майя зірвала з себе маску, виплюнула мундштук і жадібно вхопила ротом повітря. Її легені наче обпалило вогнем, і в неї було таке відчуття, наче хтось ударив її у живіт. Ламброзо щось говорив, але вона не могла відповісти. Їй відібрало мову, а в голові крутилася лишень одна думка: «Я вижила!»

Підводний фотоапарат звисав у Майї з шиї, і вона подала його Ламброзо як дорогоцінний камінь.

Близько восьмої наступного ранку Майя сиділа у відкритому кафе на П’яцца Сан Лоренцо в Люцині. Ця площа розташовувалась менше ніж за сто ярдів від входу до покинутої будівлі, під якою ховався циферблат сонячного годинника. Безпосередньо під її ногами лежали шари минулого, крізь які в темряві протікала потаємна ріка.

Заплющивши очі, вона могла б пригадати, як потрапила в пастку в тунелі, але їй не хотілося зосереджуватися на тому неприємному моменті. Вона зосталася жива й досі перебувала в цьому світі. І тому все довкола виглядало хоч і буденним, але прекрасним. Майя замріяно торкнулася гладенької мармурової поверхні столика, і цієї миті молодий офіціант приніс їй чашку капучино та персикове тістечко з листочком м’яти. Вона з насолодою вгризлася в тоненьку крихку кірку тістечка й відчула на язиці приємний присмак персикової начинки. Хоча її меч у футлярі й висів на спинці залізного стільця, у Майї виникло шалене бажання залишити його й потинятися по крамницях як звичайна жінка — понюхати зразки парфумів та приміряти шовкові шарфики.

Вона якраз доїла тістечко, коли з’явився Ламброзо. Він був у своїй звичній чорній одежі, а під рукою тримав шкіряний портфель.

— Бон джорно, Майє. Як справи? Приємно бачити вас такого чудового ранку. — Він сів поруч і замовив собі капучино. — На тому тижні я бачив, як один турист замовив капучино о п’ятій вечора. Це ж Рим, а не кафе «Старбакс»! Офіціант глибоко образився. У всіх тратторіях слід вивісити оголошення: «Замовляти капучино після десятої ранку є порушенням закону».

Майя посміхнулася.

— А як стосовно еспрессо?

— Еспрессо годиться. — Старий розкрив портфель і дістав звідти паперову теку з глянцевими світлинами. — Минулої ночі я завантажив зображення в комп’ютер і надрукував їх на фотопапері. Ви прекрасно попрацювали, Майє. Я зміг усе прочитати чітко та ясно.

— А там була згадка про точку доступу?

— Циферблат увібрав у себе місцеположення, котрі наше сучасне світосприйняття не зможе визнати «реальними», і поєднав їх з тими місцями, що сполучають нас із паралельними світами. Ось погляньте... — Ламброзо поклав перед нею фото. — Тут напис латиною, він стосується Aegyptus, тобто Єгипту в римському написанні. Після смерті Клеопатри Єгипет став частиною Римської імперії. Праворуч від цього латинського напису видно слова грецькою мовою.

Ламброзо поклав перед Майєю ще одну знятку й відсьорбнув капучино. Майя стала уважно придивлятися до фотографії, на якій були грецькі та латинські слова.

— Оцей напис містить слово, що означає «прохід», або ж «портал». — Підсунувши до себе фото, Ламброзо почав перекладати. — Портал до Бога відвезли з Ludaea до Ta Netjer — Божої Землі.